ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 20 червня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Гуля В. С., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенка В. В., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Охрімчук Л. І., Пивовара В. Ф., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шаповалової О. А., Шицького І. Б., Яреми А. Г. (за участю представників: Міністерства юстиції України - Станецької О. В., Київської міської ради - Касьяненка А. М., Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві - Шаповалова В. П., Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Нечипорчук Н. О., Левченка Д. В., Гриценюк А. С., Кафельнікової Т. О., Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" - Хімчак Т. В., Чернишової О. В., Міністерства інфраструктури України - Клим'юк О. С.), розглянувши заяву Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 3 березня 2011 року у справі N 16/252 за позовом Міністерства транспорту та зв'язку України до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи - Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця", Київська міська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві, про визнання права державної власності, встановив:

Міністерство транспорту та зв'язку України звернулося до господарського суду з позовом до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Головне управління комунальної власності м. Києва), треті особи - державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі - ДТГО "Південно-Західна залізниця"), Київська міська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, про визнання права державної власності на деревообробну майстерню площею 899,4 кв. м зі складськими приміщеннями площею 114,5 кв. м та будівлю пилорами площею 225,4 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого, 63, що знаходиться в господарському віданні ДТГО "Південно-Західна залізниця", яке входить до сфери управління позивача.

Позов заявлено у зв'язку з відмовою відповідача видати ДТГО "Південно-Західна залізниця" свідоцтво про право державної власності на вказане нерухоме майно, що, на думку позивача є фактичним невизнанням (оспорюванням) відповідачем цього права.

Рішенням господарського суду м. Києва від 2 листопада 2010 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 3 березня 2011 року, у позові відмовлено.

В основу постанови касаційного суду покладено висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що відповідач не оспорює та не заперечує право державної власності на об'єкти нерухомого майна, а відмовляє у видачі свідоцтва про право державної власності з тих підстав, що ДТГО "Південно-Західна залізниця" не надано необхідних документів для оформлення свідоцтва.

У заяві ДТГО "Південно-західна залізниця" просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 3 березня 2011 року у справі N 16/252, а справу направити до Вищого господарського суду України на новий розгляд.

Підставою для перегляду постанови заявник вважає неоднакове застосування касаційним судом норм статей 328, 329, 331 та 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування", статей 3 та 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

До поданої заяви заявник долучив копії постанов у аналогічних справах від 17 квітня 2008 року N 3/547-07, від 30 липня 2009 року N 35/416, від 4 березня 2010 року N 45/137, від 17 лютого 2010 року N 40/281 (Постанова N 40/281), від 15 липня 2010 року N 40/264,від 7 вересня 2010 року N 4/442 (Постанова N 4/442), від 16 лютого 2011 року N 11/188, від 15 лютого 2011 року N 6/313, у яких, на його думку, висловлена протилежну правову позицію.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12 травня 2011 року у справі N 16/252 вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 3 березня 2011 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені в заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що у травні 2009 року ДТГО "Південно-Західна залізниця", що входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України (правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України), звернулося до Головного управління комунальної власності м. Києва для оформлення права державної власності на об'єкти нерухомого майна: деревообробну майстерня площею 899,4 м2 зі складськими приміщеннями площею 114,5 кв. м, та будівлю пилорами, площею 225,4 кв. м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого, 63, що обліковуються на балансі структурного підрозділу ДТГО "Південно-Західна залізниця" (Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління) та знаходяться в господарському віданні ДТГО "Південно-Західна залізниця".

Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом N 042/13/1-5211 від 17 червня 2009 року відмовило Залізниці в оформленні та видачі свідоцтва про право державної власності на об'єкти нерухомого майна, оскільки наданий пакет документів не оформлено відповідно до вимог Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31 серпня 2001 року N 1820, та не містить усіх необхідних документів для оформлення такого права, зокрема:

- документів щодо відведення земельної ділянки під будівництво об'єкта та дозвіл на будівництво;

- акта приймання об'єкта в експлуатацію;

- розпорядження районної в м. Києві державної адміністрації про присвоєння поштової адреси;

- дозволу на реконструкцію та переведення об'єкта до нежитлового фонду;

- заяви не містять літер об'єктів нерухомості.

Міністерство транспорту та зв'язку України, заявляючи позов про визнання права державної власності на будівлю трансформаторної підстанції, мотивувало позовні вимоги відмовою відповідача в оформленні та видачі свідоцтва про право державної власності ДТГО "Південно-Західна залізниця" на об'єкт нерухомості, що свідчить, на думку позивача, про невизнання та оспорювання відповідачем такого права.

Отже, предметом спору в даній справі є визнання права державної власності на об'єкт нерухомості з підстав відмови відповідачем в оформленні такого права суб'єкту господарювання, що входить до сфери управління центрального органу державної виконавчої влади, через ненадання ним необхідних документів для оформлення такого права.

Статтею 326 ЦК України встановлено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до частини п'ятої статті 22 Господарського кодексу України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Статтею 392 ЦК встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною першою статті 182 ЦК встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина четверта статті 182 ЦК).

Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Згідно з пунктом 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 (у редакції на момент виникнення спірних відносин), встановлено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Господарськими судами встановлено, що відповідач Головне управління комунальної власності м. Києва діє відповідно до Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 10 липня 2003 року N 584/744. Згідно з підпунктом 28 пункту 7 цього Положення Головне управління комунальної власності м. Києва здійснює у встановленому порядку оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна (нежилі будинки, споруди, приміщення), з видачею свідоцтв про право власності.

Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31 серпня 2001 року N 1820 та зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 31 серпня 2001 року за N 62/364, Головне управління комунальної власності м. Києва здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на об'єкти нежитлового фонду (крім нежитлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та інших об'єктів нежитлового фонду, право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації).

Отже, Головне управління комунальної власності м. Києва здійснює оформлення та видачу свідоцтв про право власності на нерухоме майно і в даній справі, не перебуваючи з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право.

Таким чином, установивши, що відповідач не оспорює право державної власності на об'єкт нерухомості, а відмовляє в його оформленні та видачі свідоцтва з підстав ненадання всіх необхідних документів для оформлення такого права, господарський суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд та суд касаційної інстанції, обґрунтовано відмовив позивачу в позові.

За таких обставин відсутні підстави для скасування законної постанови Вищого господарського суду України від 3 березня 2011 року у справі N 16/252 та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим у задоволенні заяви ДТГО "Південно-Західна залізниця" слід відмовити.

Керуючись статтями 11114, 11126 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

 

Головуючий, суддя

В. С. Гуль

Судді

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

В. В. Кривенко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

Л. І. Охрімчук

 

В. Ф. Пивовар

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

О. А. Шаповалова

 

І. Б. Шицький

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали