ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 12 вересня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Шицького І. Б., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Ємця А. А., Заголдного В. В., Кліменко М. Р., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Охрімчук Л. І., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Тітова Ю. Г., Шаповалової О. А., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши (за участю представників: Київської міської ради - Безносик А. О., Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Нечипорчук Н. О., Міністерства інфраструктури України - Чернишової О. В., Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" - Чернишової О. В., Кабінету Міністрів України - Галущенка Г. В., Станецької О. В.), заяву Київської міської ради про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 березня 2011 року у справі N 16/255 за позовом Міністерства транспорту та зв'язку України до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи - Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця", Київська міська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, про визнання права державної власності, встановив:

Міністерство транспорту та зв'язку України звернулося до господарського суду з позовом до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", про визнання права державної власності на нежитловий будинок, а саме стрілочний пост по вул. Довбуша, 22 в м. Києві, що знаходиться в господарському віданні ДТГО "Південно-Західна залізниця", яке входить до сфери управління позивача.

30 липня 2010 року позивачем було подано уточнення позовних вимог, в якому він просив визнати право державної власності на об'єкт нерухомого майна, а саме стрілочний пост N 15 по вул. Довбуша, 22 в м. Києві, площею 11,1 кв. м, літера "Б1" за технічним паспортом, інвентарний номер 011261, введений в експлуатацію у 1950 році.

Позов заявлено у зв'язку із відмовою відповідача видати ДТГО "Південно-Західна залізниця" свідоцтво про право державної власності на об'єкт нерухомого майна - стрілочний пост по вул. Довбуша, 22 в м. Києві, що, на думку позивача, є фактичним невизнанням (оспорюванням) відповідачем цього права.

Рішенням господарського суду м. Києва від 3 серпня 2010 року позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 січня 2011 року рішення господарського суду м. Києва від 3 серпня 2010 року скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

В основу постанови апеляційного господарського суду покладено висновки про те, що відповідач не оспорює право державної власності на об'єкт нерухомості, а відмовляє в його оформленні та видачі свідоцтва з підстав, що не подано всіх необхідних документів для оформлення такого права.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції ухвалою суду від 24 листопада 2010 року було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Київську міську раду та Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

Постановою Вищого господарського суду України від 16 березня 2011 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 січня 2011 року скасовано, а рішення господарського суду м. Києва від 3 серпня 2010 року залишено без зміни.

В основу постанови касаційного суду покладено висновки про доведеність факту належності спірної будівлі до державної власності, що є підставою для визнання такого права судом з урахуванням положень статей 328, 392 ЦК України, а апеляційним господарським судом не враховано, що втрата фактичним власником документа, який засвідчує його право власності відповідно до положень ст. 392 ЦК України є підставою для звернення до суду з позовом про визнання його права власності.

Київською міською радою в порядку ст. 11119 ГПК України подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 березня 2011 року у справі N 16/255 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 392 ЦК України у правовідносинах з визнання права власності на нерухоме майно.

На обґрунтування неоднаковості застосування касаційним судом норм матеріального права заявником надано постанови Вищого господарського суду України від 22 лютого 2011 року у справі N 16/258, від 7 лютого 2011 року у справі N 36/237, від 15 лютого 2011 року у справі N 6/318 (Постанова N 6/318), від 8 лютого 2011 року у справі N 6/316, від 21 лютого 2011 року у справі N 16/257, від 2 лютого 2011 року у справі N 36/238, від 10 березня 2011 року у справі N 40/427, від 21 березня 2011 року у справі N 11/191 (Постанова N 11/191), від 21 березня 2011 року у справі N 6/315 (Постанова N 6/315), в яких висловлено правові позиції про те, що відмова відповідача у здійсненні оформлення права власності через подання неповного пакету документів не є оспорюванням чи невизнанням ним права державної власності.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 8 червня 2011 року у справі N 16/255 вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 березня 2011 року.

Ухвалами Верховного Суду України від 29 червня 2011 року:

- відкрито провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 16 березня 2011 року у справі N 16/255,

- витребувано матеріали справи,

- доручено голові Науково-консультативної ради при Верховному Суді України підготовку відповідними фахівцями Науково-консультативної ради наукового висновку щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 392 ЦК України у правовідносинах з визнання права власності на нерухоме майно,

- визначено Кабінет Міністрів України органом державної влади представники якого можуть дати пояснення в суді щодо суті правового регулювання норм матеріального права, неоднаково застосованих судом касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені в заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що ДТГО "Південно-Західна залізниця" (надалі - Залізниця), що входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України (правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України), звернулося до Головного управління комунальної власності м. Києва для оформлення права державної власності на об'єкт нерухомого майна, а саме - стрілочний пост, загальною площею 11,1 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Довбуша, 22, що обліковується на балансі відокремленого підрозділу ДТГО "Південно-Західна залізниця" - Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління N 1 та знаходиться в господарському віданні Залізниці.

Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом N 042/13/1-5211 від 17 червня 2009 року відмовило Залізниці в оформленні та видачі свідоцтва про право державної власності на будівлю стрілочного посту, оскільки наданий пакет документів не оформлено відповідно до вимог Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації N 1820 від 31 серпня 2001 року, та не містить усіх необхідних документів для оформлення такого права, зокрема:

- документів щодо відведення земельної ділянки під будівництво об'єкта;

- дозвільної документації на будівництво;

- акта про прийняття об'єкта в експлуатацію;

- розпорядження про присвоєння поштової адреси;

- документів, що підтверджують перебування об'єкта на балансі замовника.

Міністерство транспорту та зв'язку України, заявляючи позов про визнання права державної власності на будівлю стрілочного посту, мотивувало позовні вимоги відмовою відповідача в оформленні та видачі свідоцтва про право державної власності ДТГО "Південно-Західна залізниця" на об'єкт нерухомості, що свідчить, на думку позивача, про невизнання та оспорювання відповідачем такого права.

Статтею 326 ЦК України встановлено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГК України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 1 ст. 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 ЦК України).

Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Згідно п. 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 7 лютого 2002 року (в редакції на момент виникнення спірних відносин), встановлено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування.

Статтею 8 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" встановлено, що місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ст. 10 Закону "Про столицю України - місто-герой Київ" Київська міська рада та районні в місті ради мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, районними в місті радами, підзвітні та підконтрольні відповідним радам.

Рішенням Київської міської ради N 28/28 від 20 червня 2002 року "Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної чисельності" утворено виконавчий орган Київради - Київську міську державну адміністрацію та затверджено структуру виконавчого органу.

Відповідно до п. 7 додатка до рішення Київської міської ради N 28/28 від 20 червня 2002 року до структури виконавчого органу Київської міської ради входить Головне управління комунальної власності м. Києва.

Згідно пп. 28 п. 7 Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради N 584/744 від 10 липня 2003 року, Головне управління комунальної власності м. Києва здійснює у встановленому порядку оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна (нежилі будинки, споруди, приміщення), з видачею свідоцтв про право власності.

Відповідно до пп. 4.1 п. 4 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації N 1820 від 31 серпня 2001 року та зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 31 серпня 2001 року за N 62/364, чинного на момент виникнення спірних відносин, Головне управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на об'єкти нежитлового фонду (крім нежитлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та інших об'єктів нежитлового фонду, право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації).

Отже, Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснюючи оформлення та видачу свідоцтв про право власності на нерухоме майно, не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право.

Таким чином, встановивши, що відповідач не оспорює право державної власності на об'єкт нерухомості, а відмовляє в його оформленні та видачі свідоцтва з підстав ненадання всіх необхідних документів для оформлення такого права, апеляційний господарський суд, постанову якого скасовано касаційним судом, дійшов вірних висновків про відсутність підстав для задоволення позову на підставі ст. 392 ЦК України.

Аналогічну правову позицію про відсутність підстав для задоволення позову на підставі ст. 392 ЦК України при відмові органу місцевого самоврядування в оформленні та видачі свідоцтва про право власності з підстав ненадання всіх необхідних документів для оформлення такого права та за відсутності фактичного невизнання (оспорювання) такого права, викладено в постанові Вищого господарського суду України від 10 березня 2011 року у справі N 40/427 за позовом Міністерства транспорту та зв'язку України до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи - державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця", Київська міська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, про визнання права державної власності, у задоволенні заяви, про перегляд якої відмовлено постановою Верховного Суду України від 20 червня 2011 року.

Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду України від 16 березня 2011 року у справі N 16/255 прийнята внаслідок неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права та підлягає скасуванню як незаконна і необґрунтована, а справа направленню на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.

Керуючись ст. ст. 11114 - 11126 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив:

Заяву Київської міської ради про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 березня 2011 року у справі N 16/255 задовольнити.

Скасувати постанову Вищого господарського суду України від 16 березня 2011 року у справі N 16/255, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 11116 ГПК України.

 

Головуючий

І. Б. Шицький

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

А. А. Ємець

 

В. В. Заголдний

 

М. Р. Кліменко

 

М. Є. Короткевич

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

Л. І. Охрімчук

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

Ю. Г. Тітов

 

О. А. Шаповалова

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали