ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

28.09.2010 р.

N 5020-5/678-4/019

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дроботової Т. Б. - головуючого, Бакуліна С. В., Рогач Л. І. (за участю представників: позивача - не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно), відповідача - не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно), відповідача - не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно), третя особа - не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.07.2009 року у справі N 5020-5/678-4/019 господарського суду міста Севастополя за позовом Приватного підприємства "Полімер" до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, Севастопольської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство "Житлосервіс N 13", про визнання права на приватизацію, встановив:

Приватне підприємство "Полімер" звернулося до господарського суду з позовом про визнання незаконними дій Фонду комунального майна Севастопольської міської ради по розгляду заяви про включення об'єкта - частини домоволодіння: нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 284,9 кв. м, три крильця з навісами літ. "а" та "а-1", розташованим за адресою вул. Богданова, 28, м. Севастополь, до переліку об'єктів, що підлягають приватизації; про визнання за позивачем права на проведення приватизації об'єкта - нежитлових вбудованих приміщень загальною площею 284,9 кв. м, три крильця з навісами літ. "а" та "а-1", розташованих за адресою вул. Богданова, 28, м. Севастополь, шляхом викупу; про зобов'язання Фонду комунального майна Севастопольської міської ради здійснити приватизацію об'єкта - нежитлових вбудованих приміщень загальною площею 284,9 кв. м, три крильця з навісами літ. "а" та "а-1", розташованих за адресою вул. Богданова, 28, м. Севастополь, шляхом викупу.

Позовні вимоги було обґрунтовано правом позивача на приватизацію вказаного об'єкта шляхом викупу за приписами пункту 51 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 р. р., статтею 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"; відтак відмова відповідача у включенні даного приміщення за пропозицією позивача до об'єктів, що підлягають приватизації, є порушенням законних прав та інтересів позивача та приписів частини 2 статті 19 Конституції України, вказаних вище положень законодавства.

Додатково до первісно поданої заяви позивач також подав доповнення, у яких просив зобов'язати Севастопольську міську раду розглянути та прийняти рішення про включення об'єкта нежитлових вбудованих приміщень загальною площею 284,9 кв. м, три крильця з навісами літ. "а" та "а-1", розташованих за адресою вул. Богданова, 28, м. Севастополь, в перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу; визнати незаконним рішення N 1926 від 15.05.2007 р. "Про внесення доповнень та змін у рішення міської ради N 359 від 11.12.2002 р. "Про затвердження Переліку об'єктів культурної спадщини та об'єктів, соціально значимих для міста (в тому числі нежитлових приміщень, що зайняті ними), віднесених до комунальної власності, приватизація яких не допускається", в частині включення в перелік об'єктів, що не підлягають приватизації, нежитлових вбудованих приміщень загальною площею 284,9 кв. м, три крильця з навісами літ. "а" та "а-1", розташованих за адресою вул. Богданова, 28, м. Севастополь (т. 2, а. с. 2 - 3).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 07.04.2009 р. позов задоволено повністю; визнано незаконними дії Фонду комунального майна Севастопольської міської ради по розгляду заяви про включення об'єкта: частини домоволодіння - нежитлових вбудованих приміщень загальною площею 284,9 кв. м, три крильця з навісами літ. "а" та "а-1", розташованих за адресою вул. Богданова, 28, м. Севастополь, що підлягають приватизації; визнано за Приватним підприємством "Полимер" право на проведення приватизації об'єкта комунальної власності: нерухомого майна - частини домоволодіння - нежитлових вбудованих приміщень загальною площею 284,9 кв. м, три крильця з навісами літ. "а" та "а-1", розташованих за адресою вул. Богданова, 28, м. Севастополь, шляхом викупу; зобов'язано Фонд комунального майна Севастопольської міської ради здійснити приватизацію об'єкта комунальної власності: нерухомого майна - частини домоволодіння - нежитлових вбудованих приміщень загальною площею 284,9 кв. м, три крильця з навісами літ. "а" та "а-1", розташованих за адресою вул. Богданова, 28, м. Севастополь, шляхом викупу Приватним підприємством "Полимер"; зобов'язано Севастопольську міську раду розглянути та прийняти рішення про включення об'єкта комунальної власності: нерухомого майна - частини домоволодіння - нежитлових вбудованих приміщень загальною площею 284,9 кв. м, три крильця з навісами літ. "а" та "а-1", розташованих за адресою вул. Богданова, 28, м. Севастополь, до об'єктів, що підлягають приватизації; визнано недійсним рішення Севастопольської міської ради N 1926 від 15.05.2007 р. "Про внесення доповнень та змін у рішення міської ради N 359 від 11.12.2002 р. "Про затвердження Переліку об'єктів культурної спадщини та об'єктів, соціально значимих для міста (в тому числі нежитлових приміщень, що зайняті ними), віднесених до комунальної власності, приватизація яких не допускається", в частині включення в перелік об'єктів, що не підлягають приватизації, нежитлових вбудованих приміщень загальною площею 284,9 кв. м, три крильця з навісами літ. "а" та "а-1", розташованих за адресою вул. Богданова, 28, м. Севастополь; з відповідачів стягнуто на користь позивача 203 грн. судових витрат.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.07.2009 р. рішення місцевого господарського суду скасовано частково та викладено в іншій редакції, згідно якої позов задоволено частково; у частині визнання недійсним рішення Севастопольської міської ради N 1926 від 15.05.2007 р. "Про внесення доповнень та змін у рішення міської ради N 359 від 11.12.2002 р. "Про затвердження Переліку об'єктів культурної спадщини та об'єктів, які мають соціальне значення для міста (у тому числі нежитлових приміщень, які ними займаються) які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається" відмовлено; в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін без змін з мотивів його обґрунтованості, відповідності чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2009 р. скасовано рішення місцевого господарського суду в повному обсязі та постанову апеляційної інстанції в частині залишення рішення місцевого господарського суду без змін; справу в цій частині (визнання незаконними дій Фонду комунального майна Севастопольської міської ради по розгляду заяви про включення об'єкта: частини домоволодіння - нежитлових вбудованих приміщень загальною площею 284,9 кв. м, три крильця з навісами літ. "а" та "а-1", розташованих за адресою вул. Богданова, 28, м. Севастополь, що підлягають приватизації; визнання за Приватним підприємством "Полимер" право на проведення приватизації об'єкта комунальної власності: нерухомого майна - частини домоволодіння - нежитлових вбудованих приміщень загальною площею 284,9 кв. м, три крильця з навісами літ. "а" та "а-1", розташованих за адресою вул. Богданова, 28, м. Севастополь, шляхом викупу; зобов'язання Фонду комунального майна Севастопольської міської ради здійснити приватизацію об'єкта комунальної власності: нерухомого майна - частини домоволодіння - нежитлових вбудованих приміщень загальною площею 284,9 кв. м, три крильця з навісами літ. "а" та "а-1", розташованих за адресою вул. Богданова, 28, м. Севастополь, шляхом викупу Приватним підприємством "Полимер"; зобов'язання Севастопольської міської ради розглянути та прийняти рішення про включення об'єкта комунальної власності: нерухомого майна - частини домоволодіння - нежитлових вбудованих приміщень загальною площею 284,9 кв. м, три крильця з навісами літ. "а" та "а-1", розташованих за адресою вул. Богданова, 28, м. Севастополь, до об'єктів, що підлягають приватизації) направлено на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду справи позивач подав зміни до позовних вимог (т. 2, а. с. 116 - 118 та а. с. 133 - 134), відповідно до яких просив визнати незаконною відмову Фонду комунального майна Севастопольської міської ради у включенні об'єкта частини домоволодіння - нежитлових вбудованих приміщень загальною площею 284,9 кв. м, три крильця з навісами літ. "а" та "а-1", розташованих за адресою вул. Богданова, 28, м. Севастополь, до переліку об'єктів, що підлягають приватизації; зобов'язати Фонд комунального майна Севастопольської міської ради внести в перелік об'єктів, що підлягають приватизації, приміщення, розташовані за адресою вул. Богданова, 28, та направити його на затвердження до Севастопольської міської ради.

Фонд комунального майна Севастопольської міської ради відхилив змінені позовні вимоги, зазначивши про відсутність волевиявлення власника в особі органу місцевого самоврядування на приватизацію вказаного майна.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 02.03.2010 р. (суддя Погребняк О. С.) позов задоволено повністю; визнано незаконною відмову Фонду комунального майна Севастопольської міської ради у включенні об'єкта нерухомого майна: частини домоволодіння - нежитлових вбудованих приміщень загальною площею 284,9 кв. м, трьох крилець з навісами літ. "а", "а-1", розташованих за адресою вул. Богданова, 28, м. Севастополь, до переліку об'єктів, що підлягають приватизації; зобов'язано Фонд комунального майна Севастопольської міської ради внести до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, частину домоволодіння - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 284,9 кв. м, розташовані за адресою м. Севастополь, вул. Богданова, 28, та надіслати його для затвердження до Севастопольської міської ради; з відповідача на користь позивача стягнуто 203 грн. судових витрат.

Судове рішення вмотивовано відсутністю визначених пунктом 3 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" підстав для відмови у приватизації спірного майна, з огляду на що відмова відповідача у включені спірного майна до об'єктів, які підлягають приватизації, є незаконною та порушує права позивача.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.04.2010 р. (судді: Прокопанич Г. В. - головуючий, Антонова І. В., Фенько Т. П.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Скаргу вмотивовано доводами про порушення господарськими судами норм матеріального права, а саме пункту 6 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 319 та 321 Цивільного кодексу України, скаржник зазначив про порушення судами виключної компетенції органів місцевого самоврядування як власників приймати рішення про приватизацію об'єкта комунальної власності.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечив її доводи повністю, вказавши на законність та обґрунтованість судових рішень; сторони не скористалися правом на участь своїх представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 23.03.98 р. управлінням майном міста Севастопольської державної адміністрації (орендодавець) та Приватним підприємством "Полимер" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна N 2481, відповідно до якого позивачу було передано в оренду нерухоме майно - нежитлове вбудоване приміщення площею 286,16 кв. м, розташоване за адресою м. Севастополь, вул. Богданова, 28, зі строком дії до 23.03.2003 р.

Договором оренди N 89-03 від 07.05.2003 р., укладеним між управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації та Приватним підприємством "Полимер", була продовжена оренда нежилого вбудованого приміщення, що знаходиться на першому поверсі площею 286,16 кв. м, розташоване за адресою м. Севастополь, вул. Богданова, 28, терміном до 07.04.2006 р.; договір погоджено з Фондом комунального майна Севастопольської міської ради.

30.10.2006 р. було укладено нову редакцію договору оренди під N 277-06, терміном дії до 07.04.2009 р.; предметом оренди за діючим нотаріально посвідченим договором є нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 284,9 кв. м, три крильця з навісами літ "а" і "а-1", розташовані за адресою м. Севастополь, вул. Богданова, 28, що перебувають на балансі КП "Жилсервіс-13".

У першому півріччі 1999 р. та у 2002 р. позивач провів ремонтні роботи, узгоджені з управлінням майном міста Севастопольської державної адміністрації та управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації.

Наказом начальника Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації N 702 від 03.11.2004 р. дозволено проведення капітального ремонту (реконструкції) в сумі 32808 грн. в орендованому приміщенні орендарем за рахунок власних коштів.

За довідками про остаточну балансову вартість, вартість здійснених позивачем невід'ємних поліпшень, які неможливо відокремити від орендованого майна без заподіяння йому шкоди, перевищує 25 % від його залишкової вартості.

Листом N 3990 від 30.10.2008 р. Фонд комунального майна Севастопольської міської ради повідомив позивача про те, що проведена реєстрація його заяви про включення в перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, вбудованих нежитлових приміщень, розташованих за адресою м. Севастополь, вул. Богданова, 28, однак в силу встановленого рішенням Севастопольської міської ради N 1926 від 15.05.2007 р. "Про внесення доповнень та змін у рішення міської ради N 359 від 11.12.2002 р. "Про затвердження Переліку об'єктів культурної спадщини та об'єктів, які мають соціальне значення для міста (у тому числі нежитлових приміщень, які ними займаються) які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається" обмеження з огляду на площу орендованого майна, включення даного об'єкта до відповідного переліку є неможливим.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновків, що позивач набув права на викуп орендованого приміщення відповідно до пункту 51 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 року, затвердженої Законом України від 18.05.2000 року N 1723-III (далі - Програма), за яким у разі поліпшення орендованого майна за згодою орендодавця за рахунок власних коштів, яке неможливо відокремити від орендованого об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше ніж 25 відсотків залишкової вартості майна, орендар отримує право на викуп цього майна; відмова відповідача позивачу є безпідставною та не ґрунтується на приписах Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Залишаючи рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційний господарський суд зазначив, що рішення Севастопольської міської ради N 1926 від 15.05.2007 р. "Про внесення доповнень та змін у рішення міської ради N 359 від 11.12.2002 р. "Про затвердження Переліку об'єктів культурної спадщини та об'єктів, які мають соціальне значення для міста (у тому числі нежитлових приміщень, які ними займаються) які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається" прийнято з порушенням її компетенції з питань приватизації (замість переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, визначено їх категорії) та не підлягає застосуванню згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України; оскільки спірний об'єкт не внесено до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації відмова відповідача у такому включенні є незаконною та порушує права позивача.

Статтею 11 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено порядок проведення приватизації як певної процедури, що включає в себе, зокрема, етапи щодо визначення власником переліку об'єктів, що підлягають приватизації, доведення відповідної інформації до відома зацікавлених осіб, затвердження плану приватизації.

Згідно з пунктом 48 Програми приватизації продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (далі - Закон) та цієї Програми.

Орендар одержує право на викуп орендованого майна відповідно до пункту 51 Програми у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта, без завдання йому шкоди, вартістю не менше ніж 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна. Таке право орендар одержує у разі прийняття за власною ініціативою органом приватизації рішення про приватизацію об'єкта групи А.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що орган приватизації не приймав за власною ініціативою рішення про приватизацію спірного об'єкта групи А, з огляду на що висновок про виникнення у позивача права на приватизацію майна відповідно до пункту 51 Програми суперечить матеріалам та обставинам справи, викладеним у судових рішеннях.

За пунктом 30 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" прийняття рішення про затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації, визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів комунальної власності, є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад.

За частиною 1 статті 7 Закону Фонд державного майна України, Верховна рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності та підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу.

Включення об'єктів приватизації до відповідних переліків здійснюється за ініціативою відповідних органів приватизації чи покупців; реалізуючи надану їм ініціативу, покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного з вказаних вище переліків.

Пропозиція покупця щодо способу приватизації підлягає розгляду у визначений законом строк, але вона не є обов'язковою для органів, які визначають або затверджують переліки об'єктів малої приватизації, за винятком випадків, передбачених ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" (про малу приватизацію)" та іншими законами. Положення частини п'ятої статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (про малу приватизацію)" слід розуміти так, що органи приватизації зобов'язані розглянути подані покупцями заяви та, у разі відсутності встановлених цим Законом підстав для відмови у приватизації, включити конкретне підприємство до переліку об'єктів, що підлягають приватизації у встановлений спосіб, або прийняти рішення про відмову в приватизації; пропозиція покупця щодо способу приватизації не є обов'язковою для органів, які визначають або затверджують переліки об'єктів малої приватизації, за винятком випадків, передбачених статтею 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та іншими законами.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 р. у справі N 1-16/2000 щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" положення частини першої, третьої статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (про малу приватизацію)" щодо ініціативи покупців про включення відповідного майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, треба розуміти як право покупця пропонувати проведення приватизації конкретного об'єкта малої приватизації у вказаний ним спосіб, зокрема шляхом викупу.

З встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що спір у даній справі виник саме з огляду на реалізацію позивачем свого права покупця пропонувати проведення приватизації конкретного об'єкта малої приватизації у вказаний ним спосіб, зокрема шляхом викупу; за відсутності у позивача як у орендаря права на приватизацію майна відповідно до пункту 51 Програми відмова відповідача у включенні спірного майна до відповідного переліку не суперечить чинному законодавству та не порушує прав позивача (що не виникли).

Задовольняючи позовні вимоги у зміненій позивачем редакції, суди не врахували, що реалізація позивачем наданої йому ініціативи про включення спірного нерухомого майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, іншим чином, ніж надання пропозиції про спосіб приватизації об'єкта, не передбачена положеннями законодавства, яким обґрунтовано позовні вимоги; не визначили, в чому полягає порушення прав позивача, враховуючи наявні матеріали справи, які не містять іншої ініціативи позивача, крім ініціативи здійснення приватизації шляхом викупу.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Прийняті судами рішення цим вимогам не відповідають за вищевказаних підстав.

Вірно та повно встановивши істотні обставини справи, виходячи з підстав та предмету поданого позову, суди неправильно застосували положення чинного законодавства щодо змісту права позивача, передбаченого частинами першої, третьої статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (про малу приватизацію)" та пунктом 51 Державної програми приватизації.

Відсутність порушеного права, за судовим захистом якого звернувся позивач, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 2 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.04.2010 р. у справі N 5020-5/678-4/019 господарського суду міста Севастополя та рішення господарського суду міста Севастополя від 02.03.2009 р. скасувати.

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

 

Головуючий

Т. Б. Дроботова

Судді:

С. В. Бакуліна

 

Л. І. Рогач

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали