ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

17.02.2010 р.

N 40/281

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді Кравчука Г. А., суддів - Мачульського Г. М., Шаргала В. І. (за участю представників сторін: позивача - Хімчак Т. В., дов. N 90/15/14-10 від 12.01.2010 р., відповідача - Гурмани О. С., дов. N 42/1/7-9938 від 08.12.2009 р., 3-тьої особи - Козловця Л. О., дов. N 1525-НЮ від 29.05.2009 р.), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2009 р. у справі N 40/281 господарського суду м. Києва за позовом Міністерства транспорту та зв'язку України до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 3-тя особа - Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця", про визнання права власності, встановив:

У червні 2009 року Міністерство транспорту та зв'язку України звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права власності держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на нерухоме майно, розташоване у м. Києві по проспекту Визволителів, 6, яке знаходиться у господарському віданні третьої особи Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця".

Рішенням господарського суду м. Києва від 03.09.2009 року (суддя Пукшин Л. Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2009 року (судді - Корсак В. А., Коршун Н. М., Авдеєв П. В.), позов задоволений повністю. Визнано за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України право власності на наступне нерухоме майно, розташоване у м. Києві по проспекту Визволителів, 6: побутове приміщення з бойлерною (літера "А" за технічним паспортом), гараж (літера "Б" за технічним паспортом), склад (літера "В" за технічним паспортом), побутове приміщення для туристів N 1 (літера "Г" за технічним паспортом), побутове приміщення для туристів N 2 (літера "Д" за технічним паспортом), службові приміщення (літера "І" за технічним паспортом), гаражі (літера "З" за технічним паспортом), навіс (літера "К" за технічним паспортом), сторожка (літера "Ж" за технічним паспортом).

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, судами не було розглянуто клопотання відповідача про припинення провадження у справі, не було враховано приписи Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міськдержадміністрації від 31.08.2001 року N 1820, вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", просить постановлені у справі рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, третьої особи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" - це створене на державній власності відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України "Про залізничний транспорт" статутне територіально-галузеве об'єднання, що належить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України - центрального органу виконавчої влади держави, яке виступає як орган управління майном.

Згідно із положеннями пп. 4.1, 4.3 Статуту джерелами формування майна залізниці є майно в т. ч. нерухоме, передане залізниці. Майно залізниці складається з необоротних та оборотних активів, а також цінностей вартість яких відображається в самостійному балансі залізниці. До складу залізниці згідно статуту входять дирекції залізничних перевезень, галузеві служби інші відособлені структурні підрозділи.

Відповідно з інвентаризаційними картками основних засобів та технічними паспортами, серед інших об'єктів на балансі структурного підрозділу Південно-Західної залізниці вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський перебуває спірне вищеназване майно. Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" за власний рахунок утримує зазначені будівлі, самостійно здійснює їх обслуговування та ремонт. Спірні об'єкти було введено в експлуатацію у 1975 - 1996 роках, проте докази прийняття їх у експлуатацію було втрачено.

Зазначене майно розташоване на земельній ділянці відведеній Південно-Західній залізниці рішеннями виконкому Київської міської Ради депутатів трудящих від 11.05.66 року N 651 та від 24.01.68 року N 71 для будівництва бази відстою туристських поїздів на станції Вигурівщина.

У листопаді 2008 року Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця" зверталося до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з питання оформлення права власності на назване майно, яке листом N 042/13/1-8439 від 27.11.2008 року повідомило Залізницю про неможливість такого оформлення з видачею свідоцтва про право власності через відсутність документів про належність спірних об'єктів до державної власності, їх перебування на балансі Залізниці, актів прийняття об'єктів у експлуатацію, розпоряджень про присвоєння поштової адреси тощо.

У відповідності до ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Стаття 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлює, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Пунктом 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. N 7/5, передбачено обов'язкову реєстрацію права власності на підставі правовстановлюючих документів, зокрема одним з яких є свідоцтво на право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями, а також рішення суду про визнання права власності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 13 Конституції України та ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності. Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що правові підстави набуття права власності визначено у гл. 24 Цивільного кодексу України.

Згідно із положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 6.1 Тимчасового положення оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

У зв'язку з наведеним суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку, що втрата залізницею документів, які засвідчують виникнення права державної власності на спірне нерухоме майно, є підставою для визнання цього права судом і постановили рішення про задоволення позову.

Таким чином, посилання відповідача у скарзі на відсутність повного комплекту документів необхідних для видачі свідоцтва про право власності враховувалися судами попередніх інстанцій і мотивовано відхилені ними.

У касаційній скарзі Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не наводить підстав з яких провадження у справі підлягає припиненню і просить не припинити провадження, а постановити нове рішення про відмову у позові, тому колегія вважає, що ці доводи не можуть бути підставою для задоволення скарги і скасування прийнятих у справі рішення та постанови.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, тому у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2009 р. у справі N 40/281 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

Г. А. Кравчук

Суддя

Г. М. Мачульський

Суддя

В. І. Шаргало

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали