ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

15.02.2011 р.

N 2/32

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів - Овечкіна В. Е., Чернова Є. В., Цвігуна В. Л. (за участю представників: Дейнека І. С. за дов. від 29.07.2010 р. - ДТГО "Львівська залізниця"), розглянувши касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2010 р. у справі N 2/32 господарського суду Закарпатської області за позовом Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та ДТГО "Львівська залізниця" до Неліпинської сільської ради, третя особа - Виконавчий комітет Неліпинської сільської ради, Стружак Михайло Михайлович про визнання права власності,  встановив:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 22.09.2010 року (судді Ремецькі О. Ф.) в позові про визнання права власності відмовлено.

Суд з огляду на норми ст. ст. 318, 326, 328, 392 ЦК України дійшов висновку, що ДТГО "Львівська залізниця" володіє спірним майном на праві оперативного управління, тому саме право оперативного управління може підлягати захисту, а не право власності, чуже право може підлягати захисту в межах інституту представництва, однак позивач таких повноважень залізниці не надавав. Одночасно, позивач вправі звернутися за захистом свого порушеного права, однак матеріалами справи не підтверджено, що міністерство як особа яка виступає від імені держави як власника майна зверталося щодо оформлення права власності, тому права міністерства не було порушено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2010 р. (судді: Дубник О. П., Скрипчук О. С., Процик Т. С.) рішенням господарського суду Закарпатської області від 22.09.2010 року залишено без зміни.

Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, позов задовольнити.

Скаржник доводить, що спірне майно за нормами ст. 5 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 9 Закону України "Про транспорт", ст. 73 ГК України відноситься до державної власності, у комунальну власність не передавалося, закріплене за ним на праві господарського відання, тому вважає, що судами порушеност. ст. 326, 328, 392 ЦК України, ст. 136 ГК України, які передбачають захист права власності, в тому числі застосування положень закону щодо захисту права власності відносно захисту права господарського відання.

Скаржник доводить помилковість висновків щодо характеристики спірного майна як житла, вважає відповідні висновки такими, що не ґрунтуються на правильному застосуванні вимог ст. ст. 34, 43 ГПК України, судом порушено ст. 35 ГПК України, оскільки не взято до уваги висновки у справі апеляційного суду Закарпатської області N 22-1560/09.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом спору є визнання права власності.

Підставами звернення позивача з позовом про визнання права власності є відсутність правовстановлюючих документів, а також заперечення оформлення за позивачем права власності на спірне майно відповідачем.

Виходячи із змісту ст. ст. 11, 202, 328 Цивільного кодексу України захист або відновлення права власності пов'язано з встановленням у особи, що вимагає захисту своїх прав, виникнення права власності, яке пов'язано з юридичним фактом, джерелом виникнення права власності.

Судом встановлено, що до сільської ради з вимогою щодо реєстрації права власності звернувся балансоутримувач майна, відокремлений підрозділ управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд N 5 ДТГО "Львівська залізниця".

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, можливість звернення до суду за захистом своїх справ або охоронюваних законом інтересів пов'язується, як процесуальним, так і матеріальним законом, з порушенням, оспорюванням, а також невизнанням цих прав іншими особами, виникненням у них сумнівів у належності, зокрема, майна позивачеві, чим створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності.

Господарський суд дав належну оцінку нормам матеріального права, обставинам щодо правового режиму спірного майна, яке перебуває господарському віданні залізниці та відсутності обставин щодо її права щодо спірного майна як власника.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що залізниці не належить право державної власності, оскільки майно залізниці перебуває у неї на праві господарського відання, що не заперечує й сам скаржник, тому останнім не доведено порушення свого права власності. Одночасно, оскільки залізниця не є уповноваженою особою звертатися за захистом права державної власності, спірне майно є у неї на праві господарського відання, тому саме відповідне право господарського відання і може бути предметом судового захисту.

Відповідно до вимог ст. ст. 42, 43, 43 ГПК України сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими доказами.

Відповідно до частини першої ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом прядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обов'язок доказування покладається на сторони в залежності від того хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують вимоги і заперечення.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відхиляючи вимоги міністерства та прокурора суд правомірно виходив з тих обставин, що право держави в спірному випадку не було порушено, оскільки міністерство як уповноважений державою орган, не довело будь-яких обставин порушення або невизнання відповідачем права держави на спірне майно, в чому полягають відповідні порушення відповідача.

Предметом спору є визнання права, тобто встановлення існування права матеріального, реєстрація такого права не є предметом судового дослідження при вирішення спору про право матеріальне, порушення прав суб'єктів при вчиненні радою дій чи бездіяльності, зокрема, щодо реєстрації відповідного права власності не входить до предмету доказування у спорі про визнання права власності, спір щодо реєстрації права власності до підвідомчості господарського суду не відноситься.

Згідно з ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника не відповідають правильному розумінню предмету доказування, є намаганнями встановити інші обставини справи щодо характеристики спірного майна як житла чи приміщення з іншим призначенням, надати їм оцінки відмінної від тої, що надана господарськими судами, встановлених фактичних обставин та правильності правових висновків суду не спростовують, тому відхиляються як такі, що виходять за межі перегляду справи касаційною інстанцією.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, постановив:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2010 р. та рішення господарського суду Закарпатської області від 22.09.2010 року у справі N 2/32 господарського суду Закарпатської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

 

Головуючий

В. Овечкін

Судді:

Є. Чернов

 

В. Цвігун

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали