ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

09.08.2011 р.

Справа N 32/240пн

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Демидової А. М., суддів: Жукової Л. В., Воліка І. М. (доповідача), розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області на рішення від 10.01.2011 господарського суду Донецької області та на постанову від 07.06.2011 Донецького апеляційного господарського суду у справі N 32/240пн господарського суду Донецької області за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Донецької міської ради, за участю прокуратури Донецької області про визнання права власності.

В судове засідання прибули представники сторін: позивача - ОСОБА_1 - паспорт НОМЕР_1; відповідача - не з'явились; прокуратури - Громадський С. О. - посвідчення N 42 від 02.02.2011.

Відповідно до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 08.08.2011, у зв'язку з виходом з відпустки головуючого судді Демидової та судді Жукової Л. В., розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий - Демидова А. М., судді - Жукова Л. В., Волік І. М. (доповідач).

Встановив:

У листопаді 2010 року позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1) звернувся до господарського суду з позовом до Донецької міської ради (надалі - відповідач) про визнання права власності на будівлю кафе з літнім майданчиком (громадський будинок літера "А-2"), загальною площею 657,5 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.01.2011 у справі N 32/240пн (суддя Сковородіна О. М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2011 (колегія суддів: Алєєва І. В. - головуючий, судді - Величко Н. Л., Москальова І. В.) позов задоволено; визнано право власності за ФОП ОСОБА_1 на будівлю кафе з літнім майданчиком (громадський будинок літер "А-2", загальною площею 657,5 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі заступник прокурора Донецької області посилається на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, оскільки у позовній заяві не зазначено у чому полягає оспорення чи не визнання права власності позивача місцевою радою, тому просить скасувати зазначені судові рішення, з направленням справи на новий розгляд.

Учасники судового процесу не скористалися правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзиви на касаційну скаргу прокурора до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні позивача, думку прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до Донецької міської ради про визнання права власності на реконструйовану будівлю кафе (громадський будинок літер "А-2", загальною площею 657,5 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Звертаючись з позовом за захистом свого порушеного права позивач посилається на те, що ним на підставі біржового контракту N 229-н від 20.10.98 придбана у власність будівля кафе по АДРЕСА_1, яка в процесі господарської діяльності була ним реконструйована. У зв'язку з тим, що після реконструкції збільшилась загальна площа кафе, а також тому, що здійснено добудову другого поверху кафе без належно затвердженого проекту, позивач з посиланням на приписи ст. 328, ст. 331, ч. 5 ст. 376, ст. 392 Цивільного кодексу України, просив визнати за ним право власності на реконструйоване кафе.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач є користувачем земельної ділянки, яка передана в оренду із земель житлової та громадської забудови для обслуговування існуючої будівлі кафе; здійснена реконструкція будівлі кафе зі збільшенням лінійних розмірів та побудови другого поверху, згідно технічного висновку, наданого Дочірнім підприємством Науково-дослідного та проектного інституту "Донецький ПРОМБУДНДІПРОЕКТ" Державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "УКРБУД", відповідає вимогам ДБН В.2.2-9-99, несуча здатність будівельних конструкцій будівлі відповідає вимогам Сніп 2.03.01-84, 3.03.01-87, II-22-81, ДБН В.2.1-10-2009, технічний стан - нормальний (стан I), будівля може бути прийнята в експлуатацію та експлуатуватися за призначенням; при цьому здійснена реконструкція з прибудовою не виходить за межі наданої в оренду земельної ділянки та не порушує права інших осіб, а тому на підставі частини 3 та 5 ст. 376 Цивільного кодексу України позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними.

Проте колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з передчасними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 ст. 23 Закону України "Про планування і забудову територій" забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво).

Таким чином, терміном "будівництво" охоплюється як будівництво нових об'єктів так і реконструкція чи перепланування існуючих об'єктів містобудування.

В силу приписів частин 1 - 5 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник або користувач земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

За цих обставин, перш за все суду належало з'ясувати, чи вирішував компетентний орган місцевого самоврядування (Донецька міська рада) за зверненням позивача питання про визнання за ним права власності на самочинно побудоване (реконструйоване) нерухоме майно та чи мали місце заперечення Донецької міської ради проти цього, оскільки відсутність такого заперечення вказує на відсутність порушеного чи оспореного права чи законного інтересу позивача, а отже і відсутності предмету спору.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення не можна вважати законними і обґрунтованими, а тому вони підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Разом з тим, з урахуванням предмета даного спору колегія суддів вважає за необхідне зауважити про безпідставність посилання прокурора у касаційній скарзі на невірне застосування судами положень ст. 331 Цивільного кодексу України, оскільки зазначена норма визначає загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, яке створене з додержанням вимог закону (тобто при наявності всі необхідних дозволів та актів, передбачених ст. ст. 24, 29 Закону України "Про планування і забудову територій", ст. 18 Закону України "Про основи містобудування") та інших правових актів, однак, не регулює правовий режим самочинного будівництва.

Водночас, поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в ст. 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.

Зважаючи на викладене, касаційна інстанція на підставі частини 2 ст. 1115 ГПК України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування всіх обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2011 та рішення господарського суду Донецької області від 10.01.2011 у справі N 32/240пн - скасувати, а справу N 32/240пн направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі суду.

 

Головуючий, суддя

А. М. Демидова

Судді:

Л. В. Жукова

 

І. М. Волік

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали