ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

28.03.2012 р.

Справа N 44/62пд

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді - Кузьменка М. В., судді - Васищака І. М., судді - Палій В. М., розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Макіївської міської ради на рішення господарського суду Донецької області від 26.10.2010 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.2012 р. у справі N 44/62пд за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди та за зустрічним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про визнання права власності (за участю представників: від СПД ОСОБА_1 - не з'явився, від СПД ОСОБА_2 - не з'явився, від Генеральної прокуратури України - Ходаківський М. П., ст. прокурор відділу), встановив:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 і просив суд визнати недійсним укладеним між сторонами договір оренди від 01.07.2009 р. приміщення магазину та зупиночного комплексу громадського транспорту, що знаходиться по проспекту Генерала Данилова у м. Макіївці.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст. ст. 319, 203, 215 ЦК України та мотивовані тим, що передане в оренду майно є самочинним будівництвом, а отже, відповідач не є його власником і не може ним розпоряджатися.

До початку розгляду справи по суті відповідач подав до позивача зустрічний позов і просив суд визнати за ним право власності на будівлю торгівельного павільйону з зупиночним комплексом загальною площею 99,1 м кв., що знаходиться по проспекту Генерала Данилова в м. Макіївці.

Визнаючи той факт, що об'єкт нерухомості є самовільно збудованим об'єктом, оскільки будівельні роботи виконувалися з порушенням встановленого законодавством порядку отримання дозвільних документів, відповідач, посилаючись на експертне дослідження N 10/163 від 20.09.2010 р., а також на сплату орендної плати за земельну ділянку, на якій розташована будівля торгівельного павільйону з зупиночним комплексом загальною площею 99,1 м кв., що знаходиться по проспекту Генерала Данилова в м. Макіївці, просить суд визнати за ним на підставі ст. ст. 316, 317, 320, 321, 331, 376, 392 ЦК України право власності на вказаний об'єкт нерухомості.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.10.2010 р. (суддя Мєзенцев Є. І.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.2012 р. (головуючий, суддя Шевкова Т. А., судді Бойченко К. І., Чернота Л. Ф.), відмовлено у задоволенні первісного позову та задоволено зустрічний позов: визнано право власності суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на будівлю торгівельного павільйону із зупиночним комплексом загальною площею 99,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими актами, заступник прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Макіївської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права і направити справу на новий розгляд.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

01.07.2009 р. між сторонами укладено договір оренди приміщення за умовами якого, ПП ОСОБА_2 передає, а ОСОБА_1 бере у тимчасове оплатне користування, без права викупу, будівлю торгівельного павільйону з зупиночним комплексом площею 99,1 м кв., що знаходиться по проспекту Генерала Данилова у м. Макіївці.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним вказаного договору оренди, ОСОБА_1 посилається на те, що предмет договору оренди є самочинне будівництво.

Судами встановлено, що 15.05.2000 р. між Макіївською міською радою та ПП ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0090 га, яка розташована по пр. Генерала Данилова (зупинка міського транспорту "Гараж") і здається в оренду строком до 29.12.2048 р. для будівництва та функціонування торгового павільйону. Вказаний договір зареєстровано Управлінням земельних ресурсів.

Згідно свідоцтва від 14.08.2000 р. право власності на приміщення торгового павільйону із зупиночним комплексом площею 46,3 кв. м належить ПП ОСОБА_2.

Оскільки ПП ОСОБА_2 планував реконструкцію торгового павільйону за вказаною вище адресою, комунальним підприємством містобудування архітектури та проектування виготовлена передпроектна пропозиція по перебудуванню кафетерію. У березні 2010 р. будівництво кафетерію узгоджено з ВАТ "Макіївгаз", КП "Макіївтепломережа", ВАТ "Укртелеком", КП "Макіївський міськводоканал", КП "Містобудування, архітектури та містопроектування", а останнє виготовило Технічну документацію обґрунтування площі земельної ділянки для функціонування торгового павільйону із зупиночним комплексом по проспекту Генерала Данілова у Гірняцькому районі м.Макіївки (а. с. 92 - 103).

За заявою ПП ОСОБА_2 Виробничою фірмою "Науктехпроект" м.Донецька здійснено експертне дослідження N 10/163 від 20.09.2010 р. з висновками про те, що спірне приміщення літера А1 відповідає приписам будівельних норм та правил, може експлуатуватися за цільовим призначенням за класифікаційним кодом 1230.1 "Торгові центри, універмаги, магазини) та має 100 % будівельної готовності.

Задовольняючи зустрічний позов і відмовляючи у задоволенні первісного позову, суди двох інстанцій керувалися ст. 376 ЦК України та виходили з того, що будівництво торгового павільйону та зупиночного комплексу відбувалося на земельній ділянці, яка відведена саме для цих цілей, Макіївська міська рада своїм рішенням від 21.07.99 р. N 596 узгодила місце розташування зупиночного комплексу з торговим павільйоном на земельній ділянці площею 0,0120 га і рішенням від 21.07.99 р. N 620 надала дозвіл на проектування та будівництво торгового павільйону на зупиночному комплексі за адресою: пр. Генерала Данилова (зупинка міського транспорту "Гараж") у Гірняцькому районі м. Макіївки, на раніш узгодженій земельній ділянці (а. с. 80, 114).

Разом з тим, висновку про наявність підстав для визнання за ПП ОСОБА_2 права власності на будівлю торгівельного павільйону з зупиночним комплексом загальною площею 99,1 м кв., що знаходиться по проспекту Генерала Данилова в м. Макіївці, суди дійшли без встановлення усіх обставин справи, які входять до предмету доказування за зустрічним позовом.

Так, відповідно до частини 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За приписами ст. 375 ЦК України, ст. 125 ЗК України право зводити на земельній ділянці будівлі та споруди, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам має власник земельної ділянки; право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Тому при вирішенні спору, що виникає у зв'язку з будівництвом на спірній земельній ділянці об'єкта нерухомості, повинно досліджуватися питання наявності дозвільної документації на будівництво спірних об'єктів і документів про виділення земельної ділянки.

В силу ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до ст. 95 ЗК України та ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі та споруди лише за умови письмової згоди на це орендодавця з дотриманням установленого законодавством порядку.

Враховуючи викладене, суди двох інстанцій мали з'ясувати: чи надано власником земельної ділянки письмовий дозвіл на будівництво спірного об'єкту нерухомості площею 99,1 кв. м на земельній ділянці, яка виділена для цих цілей площею 90 кв. м; на якому праві ПП ОСОБА_2 користується земельною ділянкою площею 0,0120 га, на якій знаходиться об'єкт нерухомості, тоді як договором оренди йому надано право користування площею 0,0090 га; чи дотримано порядок будівництва спірного об'єкту нерухомості, чи здавався він в експлуатацію.

Встановлення наведених обставин має істотне значення для розгляду первісного позову про визнання недійсним укладеного між ПП ОСОБА_2 та ОСОБА_5 договору оренди від 01.07.2009 р. приміщення магазину та зупиночного комплексу громадського транспорту, що знаходиться по проспекту Генерала Данилова у м. Макіївці, враховуючи, що за приписами ст. ст. 319, 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (ст. 182 ЦК України).

Таким чином, в порушення вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України, оскаржувані рішення та постанова прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Окрім того, у даній справі йдеться про визнання права власності на об'єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, а тому до розгляду даної справи в обов'язковому порядку мала бути залучена Макіївська міська рада, оскільки даний спір безпосередньо стосується її інтересів як розпорядника земель, вона є учасником у спірних правовідносинах. У зв'язку з чим, ухвалені у даній справі судові акти порушують не лише матеріальні права Макіївської міської ради, а і процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних права і обов'язків.

Пунктом 3 частини 2 статті 11110 ГПК України встановлено, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі.

Враховуючи викладене, оскаржувані судові акти не можуть вважатися обґрунтованими та законними і підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Додані ПП ОСОБА_2 до відзиву на касаційну скаргу рішення господарського суду Донецької області від 27.12.2011 р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2012 р., ухвалені в іншій справі N 36/233пд, відповідно до яких пункт 1 договору оренди земельної ділянки від 15.05.2000 р. викладено в наступній редакції: "Орендодавець" надає, а "орендар" приймає в оренду земельну ділянку, загальною площею 0,0294 га, розташовану на території Макіївської міської ради по проспекту генерала Данилова 55-а (зупинка міського транспорту "Гараж"), економіко-територіальна зона N 422 Гірницького району, що в м. Макіївці, з усіма обтяженнями та сервітутами", колегія суддів не бере до увагу з огляду на приписи ст. 1117 ГПК України, відповідно до якої касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів постановила:

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Макіївської міської ради задовольнити.

2. Рішення господарського суду Донецької області від 26.10.2010 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.2012 р. у справі N 44/62пд у даній справі скасувати.

3. Справу передати до господарського суду Донецької області на новий розгляд.

 

Головуючий, суддя

М. В. Кузьменко

Суддя

І. М. Васищак

Суддя

В. М. Палій

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали