ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 2 березня 2011 року

Колегія суддів Верховного Суду України в складі: головуючого Яреми А. Г., суддів: Григор'євої Л. І., Романюка Я. М., Балюка М. І., Сеніна Ю. Л., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за законом, визнання договору дарування та договору купівлі-продажу недійсними за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_6, про визнання договору дарування удаваним та визнання договору купівлі-продажу дійсним за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 13 квітня 2010 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 28 липня 2010 року, встановила:

У грудні 2005 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що рішенням виконавчого комітету Комсомольської районної у м. Херсоні ради від 9 вересня 2005 року надано дозвіл на оформлення документів на одноповерхову прибудову з підвальним приміщенням площею 5,15 х 3,73 кв. м, жилою площею 14,4 кв. м на ім'я її батька - ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням виконавчого комітету Комсомольської районної в м. Херсоні ради від 14 жовтня 2005 року N 116 за ОСОБА_7 визнано право власності на 70/100 частин будинку АДРЕСА_1.

28 жовтня 2005 року ОСОБА_7 та ОСОБА_4 уклали договір дарування спірного будинку. Посилаючись на порушення її прав, ОСОБА_3 просила визнати договір дарування від 28 жовтня 2005 року, укладений ОСОБА_7 та ОСОБА_4, недійсним, повернути сторони в попередній стан і визнати за нею право власності на 35/400 частин будинку в порядку спадкування за законом.

У жовтні 2006 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом. Посилаючись на те, що договір дарування від 28 жовтня 2005 року укладено ним з ОСОБА_4 у зв'язку з тяжким матеріальним становищем на невигідних для нього умовах, просив визнати цей договір недійсним.

У травні 2006 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_7, мотивуючи вимоги тим, що фактично між ним та ОСОБА_7 було укладено не договір дарування, а договір купівлі-продажу спірної частини будинку, оскільки ця угода була укладена за умови, що він сплатить борг за комунальні послуги в сумі 8918 грн. 26 коп., що виникли у ОСОБА_7 та придбає йому жилий будинок за адресою: Херсонська обл., Бєлозерський р-н, с. Інгулець. Вказував, що він сплатив борг за комунальні послуги та придбав на ім'я ОСОБА_7 жилий будинок. Посилаючись на викладене ОСОБА_4 просив визнати договір дарування від 28 жовтня 2005 року удаваним та визнати, що сторонами вчинено правочин купівлі-продажу, в якому він є покупцем, а ОСОБА_7 - продавцем.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.

Правонаступником ОСОБА_7 визнано ОСОБА_3.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 13 квітня 2010 року позов ОСОБА_3 в частині визнання договору дарування та договору купівлі-продажу недійсними задоволено частково.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задоволено. Визнано договір дарування 70/100 частин будинку АДРЕСА_1 від 28 жовтня 2005 року, укладений ОСОБА_7 та ОСОБА_4, недійсним. Визнано дійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 28 жовтня 2005 року, укладений ОСОБА_7 та ОСОБА_4. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 70/100 частин будинку АДРЕСА_1.

У задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання права власності на 35/400 частин будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом та визнання договору купівлі-продажу від 28 жовтня 2005 року недійсним відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 28 липня 2010 року рішення районного суду в частині задоволення позову ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу 70/100 частин будинку АДРЕСА_1, укладеного з ОСОБА_7, змінено та зазначено, що 28 жовтня 2005 року ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу 70/100 частин будинку АДРЕСА_1.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - батьки позивачки ОСОБА_3.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 померла.

ОСОБА_7 відповідно до свідоцтва про право власності від 18 жовтня 2005 року належало 70/100 частин будинку АДРЕСА_1.

28 жовтня 2005 року ОСОБА_7 та ОСОБА_4 уклали договір дарування 70/100 частин зазначеного будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7.

Ухвалою суду від 8 грудня 2009 року правонаступником ОСОБА_7 визнано ОСОБА_3 (а. с. 478 - 480).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що вона не довела факт прийняття нею спадщини після смерті матері - ОСОБА_8, та що вона не оспорювала законність свідоцтва про право власності ОСОБА_7 на 70/100 частин будинку АДРЕСА_1, видане 18 жовтня 2005 року.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_7, правонаступником якого суд визнав ОСОБА_3, та позов ОСОБА_4 суди дійшли висновку про те, що фактично ОСОБА_7 та ОСОБА_4 28 жовтня 2005 року укладено не договір дарування, а договір купівлі-продажу 70/100 частин будинку АДРЕСА_1.

Однак з висновками судів попередніх судових інстанцій не можна погодитись з таких підстав.

Виходячи зі змісту процесуального законодавства процесуальне правонаступництво - це заміна сторони у справі іншими особами у зв'язку з переходом до цих осіб матеріальних прав і обов'язків попередньої особи (ст. 37 ЦПК України).

Таким чином, підставою процесуального правонаступництва є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема, внаслідок смерті, із спірних або встановлених судом правовідносин майнового характеру.

При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії виконані попередником є обов'язковим для правонаступника (ч. 2 ст. 37 ЦПК України).

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника, доказом якого у разі смерті громадянина, є документ про право на спадкування.

Проте, в матеріалах справи відсутні дані про те, що до ОСОБА_3 у порядку спадкування перейшли права ОСОБА_7, а містяться докази того, що у порядку спадкування права ОСОБА_7 перейшли до іншої особи - ОСОБА_10, якому 19 березня 2009 року видано свідоцтво про право на спадкування за заповітом.

За таких обставин притягнення судом до участі у справі ОСОБА_3, як правонаступника померлого ОСОБА_7 не можна визнати обґрунтованим.

Крім того, відповідно до ст. 30 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивач - це особа, на захист суб'єктивних прав і охоронюваних інтересів якої порушено цивільний процес, а відповідач - це особа, яка на заяву позивача притягується до відповідальності за порушення чи оспорення його прав і інтересів.

Чинне законодавство не допускає збіг в одній особі позивача і відповідача.

Проте суд, вирішуючи спір, не врахував, що ОСОБА_3 заявлено позов про визнання недійсним договору дарування, відповідачами за яким є ОСОБА_4 та ОСОБА_7, процесуальним правонаступником якого суд визнав ОСОБА_3 яка одночасно підтримала заявлений ОСОБА_7 позов. Таким чином суд фактично допустив збіг в одній особі двох сторін з протилежними інтересами: позивача і відповідача.

Враховуючи, що порушення та неправильне застосування норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції згідно з п. п. 2, 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 13 квітня 2010 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 28 липня 2010 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Комсомольського районного суду м. Херсона.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

А. Г. Ярема

Судді:

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Балюк

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали