ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 28 лютого 2011 року

Верховний Суд України в складі: головуючого - Патрюка М. В., суддів - Барбари В. П., Берднік І. С., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Пивовара В. Ф., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шаповалової О. А., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., Яреми А. Г. (за участю: представника товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" - Кріт М. М., представника публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРАВЕКС-БАНК" - Лук'янової О. М., представника ОСОБА_43 - ОСОБА_42), розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_43 про перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 вересня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" до ОСОБА_44, ОСОБА_43, треті особи - ОСОБА_45, акціонерний комерційний банк "ПРАВЕКС-БАНК", ОСОБА_46 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та за позовом ОСОБА_46 до ОСОБА_43 про визнання права власності на нежилі приміщення, встановив:

У липні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" (далі - ТОВ "ФКЦСРП") звернулося до суду з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, посилаючись на те, що зазначені договори купівлі-продажу нежилих приміщень укладені з порушенням норм чинного законодавства. Просило на підставі ст. ст. 48, 63, 114 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), ст. ст. 203, 215, 216, 388, 392, 658 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежилих приміщень, укладений 3 лютого 2003 року між ТОВ "ФКЦСРП" і ОСОБА_43; визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежилих приміщень, укладений 20 травня 2004 року між ОСОБА_44 та ОСОБА_43; визнати за ТОВ "ФКЦСРП" право власності на спірні нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 і були відчужені за договорами від 3 лютого 2003 року та 20 травня 2004 року; витребувати в ОСОБА_43 і передати ТОВ "ФКЦСРП" нежилі приміщення, передані ОСОБА_43 за договором купівлі-продажу від 20 травня 2004 року; зобов'язати комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна" провести державну реєстрацію права власності на нежилі приміщення за ТОВ "ФКЦСРП".

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 серпня 2006 року вказаний позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 5 грудня 2006 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 серпня 2006 року змінено: доповнено резолютивну частину рішення та постановлено стягнути з ТОВ "ФКЦСРП" на користь ОСОБА_43 133150 грн., які отримані за договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 3 лютого 2003 року; стягнути з ОСОБА_44 на користь ОСОБА_43 545200 грн., які отримані за договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 20 травня 2004 року.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 10 липня 2007 року касаційну скаргу ОСОБА_43 відхилено, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 грудня 2008 року скаргу ОСОБА_43 про перегляд судових рішень у зв'язку з винятковими обставинами задоволено. Зазначені судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до Печерського районного суду м. Києва.

Місцевим судом до участі в розгляді справи як третіх осіб залучено: ОСОБА_45, акціонерне товариство комерційний банк "ПРАВЕКС-БАНК" (далі - АКБ "ПРАВЕКС-БАНК"), ОСОБА_46.

Під час розгляду справи ОСОБА_46 заявив свої вимоги щодо предмета спору та просив визнати за ним право власності на нежилі приміщення (літ. А) загальною площею 140 кв. м, які розташовані на четвертому поверсі будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Уточнивши в процесі розгляду справи позовні вимоги, ТОВ "ФКЦСРП" просило визнати недійсним з моменту його укладення договір купівлі-продажу від 3 лютого 2003 року між ТОВ "ФКЦСРП" та ОСОБА_43.

Останнім рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2009 року позов ТОВ "ФКЦСРП" задоволено: визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежилих приміщень, укладений між ТОВ "ФКЦСРП" і ОСОБА_43, посвідчений 3 лютого 2003 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_47, зареєстрований у реєстрі за N 353. Позовні вимоги ОСОБА_46 задоволено: визнано за ним право власності на нежилі приміщення (літ. А) загальною площею 140 кв. м, що розташовані на четвертому поверсі будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (номери кімнат 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23).

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 1 квітня 2010 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 вересня 2010 року касаційну скаргу ОСОБА_43 відхилено. Зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

У листопаді 2010 року ОСОБА_43 подав до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 вересня 2010 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 січня 2011 року ОСОБА_43 поновлено строк на звернення із заявою про перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 вересня 2010 року та допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ТОВ "ФКЦСРП" до ОСОБА_44, ОСОБА_43, треті особи: ОСОБА_45, АКБ "ПРАВЕКС-БАНК", ОСОБА_46, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та за позовом ОСОБА_46 до ОСОБА_43 про визнання права власності на нежилі приміщення для перегляду ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 вересня 2010 року.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 20 січня 2011 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 20 січня 2011 року витребувано матеріали цивільної справи за вищезазначеним позовом та здійснено підготовчі дії відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 3601 Цивільного процесуального кодексу України.

У заяві ОСОБА_43 про перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 вересня 2010 року порушується питання про скасування постановленої судом ухвали й передачу справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України, - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_43 посилається на ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 грудня 2008 року, постанову Вищого господарського суду України від 3 грудня 2009 року, в яких, на думку позивача, зазначалось про застосування п. "і" ст. 41, ст. 59, ч. 2 ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 року N 1576-XII (далі - Закон N 1576-XII).

Для прикладу неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 63 ЦК УРСР ОСОБА_43 посилається на ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12 березня 2008 року, постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 13 травня 2008 року, постанову Вищого господарського суду України від 28 липня 2005 року.

ОСОБА_43 указує на те, що правові висновки Верховного Суду України про застосування судами норм матеріального права, покладені в основу судового рішення, яке переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими в указаних для прикладу судових рішеннях.

У запереченнях на заяву ТОВ "ФКЦСРП", до яких приєднався ОСОБА_46, порушується питання про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_43 та залишення без змін ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 вересня 2010 року з тих підстав, що твердження ОСОБА_43 про наявність неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, не відповідає дійсності.

До Верховного Суду України надійшов науковий висновок, підготовлений членом Науково-консультативної ради при Верховному Суді України ОСОБА_48 відповідно до пункту 3 частини другої статті 3601 Цивільного процесуального кодексу України та статті 46 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, дослідивши доводи заявника, Верховний Суд України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Місцевий суд, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що директор ТОВ "ФКЦСРП" не мав належним чином оформлених повноважень на укладення договору купівлі-продажу приміщень від 3 лютого 2003 року, оскільки відповідно до п. "і" ст. 41, ст. 59, ст. 62 Закону N 1576-XII, пункту 9.6 статуту ТОВ "ФКЦСРП укладення оспорюваного правочину відноситься до виключної компетенції зборів учасників товариства (позивача), тому для визнання договору дійсним необхідно було їх затвердження саме зборами учасників товариства (позивача). Оцінивши надані сторонами докази, місцевий суд дійшов висновку, що директор ТОВ "ФКЦСРП" при підписанні договору купівлі-продажу з ОСОБА_43 діяв із перевищенням своїх повноважень та що збори учасників позивача не приймали рішення щодо відчуження нежилих приміщень ні до, ні після підписання договору директором; наведені відповідачем дії не свідчать про подальше схвалення угоди учасниками товариства (позивача), що не дає підстав вважати таку угоду дійсною згідно з приписами статті 63 ЦК УРСР.

У прийнятих судових рішеннях, на які посилається заявник, обґрунтовуючи підстави подання заяви до Верховного Суду України, суди вирішували спори з приводу визнання угод недійсними та висловлювали правові позиції щодо застосування п. "і" ст. 41, ст. 59, ст. 62 Закону N 1576-XII, ст. 63 ЦК УРСР, які узгоджуються з висновками, що зроблені судами у справі, що розглядається.

Прийняття різних судових рішень у наведених подібних правовідносинах пояснюється різними обставинами справ та доказами, а не неоднаковим застосуванням судами норм законодавства.

Так, помилковим є твердження ОСОБА_43 про неоднакове застосування п. "і" ст. 41, ст. 59, ч. 2 ст. 62 Закону N 1576-XII у частині повноважень директора при укладенні договорів і надання згоди загальними зборами на укладення договорів директором в ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 грудня 2008 року та постанові Вищого господарського суду України від 3 грудня 2009 року, оскільки обставини справ і докази наявності або відсутності повноважень директора в даних справах різні.

Водночас помилковим є посилання ОСОБА_43 на неоднакове застосування ст. 63 ЦК УРСР, оскільки за змістом ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12 березня 2008 року зазначена стаття не визначає конкретного переліку дій, які свідчать про схвалення угоди особою, яку представляють. Питання наявності чи відсутності доказів такого схвалення вирішується судом у кожному конкретному випадку відповідно до фактичних обставин та доказів.

Крім того, заявник наводить судові рішення судів касаційних інстанцій, якими судові рішення, ухвалені судами попередніх інстанцій, скасовано з направленням справ на новий розгляд із підстав, передбачених процесуальними кодексами, оскільки судами належним чином не з'ясовані всі обставини укладення угод і подальше їх виконання, не дана оцінка діям учасників угод після її укладення та всім наданим сторонами доказам.

Щодо правових позицій судів про належність і допустимість певних доказів наступного схвалення угод з виникненням для юридичної особи, яку представляли, цивільних прав і обов'язків відповідно до ст. 63 ЦК УРСР слід виходити з того, що Верховний Суд України позбавлений можливості дослідити достовірність чи недостовірність цих доказів, про перевагу одних доказів над іншими, тому що вирішення цього питання не відноситься до його компетенції.

За таких обставин, які свідчать про те, що наведені заявником судові рішення не є прикладами неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, вважати заяву обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 355, 3603, 3605 Цивільного процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_43 про перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 вересня 2010 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий

М. В. Патрюк

Судді:

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. С. Гуль

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

П. І. Колесник

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

П. В. Панталієнко

 

В. Ф. Пивовар

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

О. А. Шаповалова

 

І. Б. Шицький

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали