ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

26.04.2010 р.

N 3/291

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді  Кота О. В., суддів - Демидової А. М., Шевчук С. Р., розглянувши касаційне подання прокуратури міста Києва на рішення господарського суду м. Києва від 14 серпня 2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2007 року у справі N 3/291 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнацький клуб "Юнга" до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвикорсервіс", 2) Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна" про визнання права власності та зобов'язання зареєструвати право власності (за участю представників: прокуратури - Івченко О. А., позивача - не з'явилися, відповідача-1 - не з'явилися, відповідача-2 - не з'явилися), встановив:

Рішенням господарського суду м. Києва від 14 серпня 2007 року у справі N 3/291 (суддя Сівакова В. В.) позов задоволено частково. Визнано право власності ТОВ "Юнацький клуб "Юнга" на будівлю елінгу, будівлю корпусу N 1, будівлю корпусу N 2, будівлю корпусу N 3, будівлю корпусу N 4, будівлю корпусу N 5, будівлю корпусу N 6, басейн N 1, басейн N 2, огорожу території, пірс, що знаходиться за адресою: м. Київ, Голосіївський район, Жуків острів, 16-й кілометр Обухівського шосе. Зобов'язано Комунальне підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" здійснити державну реєстрацію права власності ТОВ "Юнацький клуб "Юнга" на будівлю елінгу, будівлю корпусу N 1, будівлю корпусу N 2, будівлю корпусу N 3, будівлю корпусу N 4, будівлю корпусу N 5, будівлю корпусу N 6, басейн N 1, басейн N 2, огорожу території, пірс, що знаходиться за адресою: м. Київ, Голосіївський район, Жуків острів, 16-й кілометр Обухівського шосе. Стягнуто з ТОВ "Укрвікорсервіс" на користь позивача 42 грн. витрат по сплаті державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" на користь позивача 42 грн. витрат по сплаті державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2007 року (Отрюх Б. В., Верховець А. А., Тищенко А. І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, заступник прокурора м. Києва звернувся до Вищого господарського суду з касаційним поданням, в якому просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарського суду та направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, оскільки судами порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 375, 376 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 6, 88, 89 Водного кодексу України, ст. ст. 38, 58, 59, 60, 61, 120 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України

Сторони, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач, відповідач-1 та відповідач-2 не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника прокуратури, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що невизнання відповідачами права власності ТОВ ЮК "ЮНГА" на спірні будівлі та споруди водної станції, нездійснення КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" державної реєстрації права власності позивача на ці об'єкти та не введення їх в експлуатацію порушують права власності та законні інтереси позивача щодо оформлення свого права власності згідно чинного законодавства України.

Однак з такими висновками погодитися не можна виходячи з наступного.

Суди повинні були повно і всебічно розглянути та встановити наявність обставин, з якими закон пов'язує виникнення у позивача права власності на зазначене майно.

Судами залишено поза увагою те, що земельна ділянка, на якій розташоване вищезазначене нерухоме майно, була надана Київською міською радою в оренду ТОВ "Юнацький клуб "Юнга" виключно для експлуатації та обслуговування водної станції, а не для будівництва об'єктів нерухомості або реконструкції існуючих на ній будівель.

Крім того, судом взагалі не досліджувались обставини, які мають істотне значення для прийняття відповідного судового рішення, такі як наявність належно затвердженого проекту, та відсутність порушень будівельних норм і правил, зокрема, додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також дотримання вимог використання земельної ділянки за її цільовим призначенням при будівництві та реконструкції вищевказаного нерухомого майна.

Крім того, судом залишено поза увагою те, що орендодавцем та власником земельної ділянки, на якій розташоване вищезазначене нерухоме майно є Київська міська рада.

Водночас, в порушення вимог ч. 1 ст. 27 ГПК України, Київську міську раду взагалі не було залучено до участі у вказаній справі, що згідно вимог ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування вищевказаних судових рішень.

Окрім того, суд не звернув увагу на те, що на земельній ділянці, на якій знаходяться вищевказані об'єкти нерухомості, розташована водна станція, а також на те, що, як було встановлено під час розгляду справи, ТОВ "Юнацький клуб "Юнга", на вказаній земельній ділянці, проведено реконструкцію пірсу та проведено укріплення берегу.

В свою чергу, вказані обставини прямо вказують на те, що зазначена земельна ділянка знаходиться безпосередньо на березі водойми.

Відповідно до ст. 4 Водного кодексу України, ст. 58 Земельного кодексу України, землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них, береговими смугами водних шляхів, належать до земель водного фонду.

Згідно із ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України та ст. ст. 60, 61 Земельного кодексу України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги для великих річок - 100 метрів, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення та збереження їх водності, які є природоохоронними територіями з режимом обмеженої господарської діяльності, в яких забороняється будівництво будь-яких споруд, розорювання земель, садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив, влаштування літніх таборів для худоби, миття та обслуговування транспортних засобів і техніки, влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Частиною 1 ст. 6 Водного кодексу України встановлено, що води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.

Згідно із ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Таким чином, земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть передаватися громадянам та юридичним особам не у власність, а виключно на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо, а ніяк не для ведення особистого селянського господарства.

Крім того, відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів громадського користування використовуються землі житлової та громадської забудови, а не землі водного фонду, зокрема, прибережної захисної смуги.

Разом з тим, суд, не дослідивши вказані обставини та в порушення зазначених вимог законодавства, визнав за ТОВ "Юнацький клуб "Юнга" право власності на об'єкти нерухомості, які розташовані на земельній ділянці, що знаходиться безпосередньо на березі водойми.

Суд мав витребувати додаткові необхідні для розгляду спору докази, всебічно, повно і об'єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, та прийняти відповідне рішення.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29 грудня 1976 року N 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справ в їх сукупності, керуючись законами. В порушення вказаної норми суд прийняв рішення на підставі передчасних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а в силу п. 3 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційне подання заступника прокурора м. Києва задовольнити.

Рішення господарського суду м. Києва від 14 серпня 2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2007 року у справі N 3/291 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі суду.

Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України N 8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

 

Головуючий, суддя

О. Кот

Судді:

А. Демидова

 

С. Шевчук

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали