ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 23 березня 2011 року

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Патрюка М. В., суддів: Гуменюка В. І., Жайворонок Т. Є., Луспеник Д. Д., Лященко Н. П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії і за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання незаконним рішення та визнання права власності на земельну ділянку за касаційною скаргою заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 9 червня 2010 року, встановила:

У лютому 2008 року Затоківська селищна рада звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідач самовільно захопив земельну ділянку площею 0,0447 га в садівничому кооперативі "Кинаповець" (далі - СК "Кинаповець") у АДРЕСА_1. Рішенням Затоківської селищної ради від 9 березня 2004 року N 921 ОСОБА_3 було відмовлено в придбанні спірної земельної ділянки й зобов'язано звільнити її та привести межі відповідно до належного йому державного акта на право приватної власності на землю від 2 лютого 2000 року. Указане рішення відповідачем виконане не було, тому селищна рада просила суд зобов'язати його звільнити спірну земельну ділянку.

У червні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що з 1989 року попередньому власнику, ОСОБА_4, належала земельна ділянка N 1388-а загальною площею 0,0895 га, яка розташована в СК "Кинаповець" у АДРЕСА_1, та в подальшому була передана йому на підставі дозволу виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів від 30 липня 1995 року N 36. У 1999 році він приватизував земельну ділянку N 1388-а та отримав на неї державний акт на право власності на землю загальною площею 0,045 га. Зазначав, що частина земельної ділянки N 1388-а йому передана не була, однак він більше 15 років добросовісно, відкрито та безперервно користується нею, проте не має документів, які б свідчили про наявність у нього прав на цю земельну ділянку. Ураховуючи, що Затоківська селищна рада відмовила йому в наданні таких документів, уточнивши позовні вимоги, просив визнати незаконними рішення Затоківської селищної ради від 9 березня 2004 року N 921, рішення від 21 жовтня 1999 року N 63 про визнання за ним права власності на неприватизовану частину земельної ділянки N 1388-а площею 0,0447 га та зобов'язати Затоківську селищну раду внести зміни до державного акта на право власності на земельну ділянку.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 вересня 2008 року в задоволенні позову Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено: визнано незаконними та скасовано рішення Затоківської селищної ради від 9 березня 2004 року N 921 і рішення Затоківської селищної ради від 21 жовтня 1999 року N 63 у частині відносно ОСОБА_3; визнано за ОСОБА_3 право власності на неприватизовану частину земельної ділянки площею 0,0447 га, яка розташована в СК "Кинаповець" у АДРЕСА_1; зобов'язано Затоківську селищну раду, Білгород-Дністровський міський відділ земельних ресурсів, державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" видати ОСОБА_3 державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку площею 0,0895 га, зареєструвавши її в установленому законом порядку.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 9 червня 2010 року в задоволенні апеляційної скарги заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах Затоківської селищної ради відмовлено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Затоківської селищної ради просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов Затоківської селищної ради, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ураховуючи положення п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", справа розглядається за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову Затоківської селищної ради та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 добросовісно, відкрито й безперервно користується земельною ділянкою N 1388-а площею 0,085 га, яка розташована в СК "Кинаповець" у АДРЕСА_1, протягом 15 років, здійснював обробку земельної ділянки, надавав корисних властивостей землі, вважаючи таке користування правомірним. Тобто в діях відповідача під час користування спірною земельною ділянкою була добросовісність, що є обов'язковою умовою та юридично значимим фактом, що підлягає доведенню в разі визнання права власності за набувальною давністю.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення місцевого суду без змін і відхиляючи апеляційну скаргу заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах Затоківської селищної ради, дійшов висновку, що доводи скарги висновків суду не спростовують, а рішення є законним і обґрунтованим.

Погодитись із таким висновком судів попередніх інстанцій не можна, оскільки суди дійшли його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Судом установлено, що з 1989 року земельна ділянка N 1388-а загальною площею 0,0895 га, яка розташована в СК "Кинаповець" у АДРЕСА_1, знаходилась у користуванні ОСОБА_4 У липні 1995 року ця земельна ділянка була в установленому порядку передана ОСОБА_3 (а. с. 15, 16), а 2 лютого 2000 року приватизована ним, про що на підставі рішення Затоківської селищної ради від 21 жовтня 2006 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,045 га (а. с. 13, 14). Рішенням Затоківської селищної ради від 9 березня 2004 року ОСОБА_3 відмовлено у придбанні земельної ділянки площею 0,0447 га, прилеглої до земельної ділянки N 1388-а, та зобов'язано його звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. ст. 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Отже, розпорядження землями від імені Українського народу здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

На зазначені положення закону суди не звернули уваги та не визначились із тим, чи не перевищили вони свої повноваження, визнаючи за ОСОБА_3 право власності на землю.

Крім того, відповідно до ст. 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом п'ятнадцяти років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання в користування.

Разом з тим за змістом п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України таке право в особи може виникнути не раніше 1 січня 2017 року.

На порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув; не визначився з характером спірних правовідносин; не врахував, що право ОСОБА_3 на земельну ділянку за давністю користування може виникнути не раніше 1 січня 2017 року, і дійшов передчасного висновку про задоволення його позовних вимог.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області задовольнити частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 9 червня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

М. В. Патрюк

Судді:

В. І. Гуменюк

 

Т. Є. Жайворонок

 

Д. Д. Луспеник

 

Н. П. Лященко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали