ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 28 листопада 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Маринченка В. Л., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом закритого акціонерного товариства "Санаторій "Слава" (далі - Товариство) до державної податкової інспекції в м. Алушта Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ), управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Ербек" (за участю прокурора Автономної Республіки Крим), про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, встановив:

У листопаді 2007 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ від 31 жовтня 2007 року N 0008112301/2 (прийняте за наслідками адміністративного оскарження рішень відповідача від 20 липня та 14 серпня 2007 року), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) за травень 2007 року на 502859 грн. та відшкодувати з державного бюджету ПДВ у сумі 508301 грн.

Таке рішення ДПІ прийняла на підставі акта від 18 липня 2007 року N 961/23/02650854 про результати перевірки позивача, у ході якої виявлено включення ним до податкового кредиту за квітень 2007 року сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних у цьому місяці товариством з обмеженою відповідальністю "Ербек" за фактом передоплати позивачем робіт із реконструкції корпусів санаторію, які як на час складання накладних, так і протягом звітного періоду виконані не були, а також на підставі податкової накладної товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромспецстрой" від 12 квітня 2007 року, виписаної на виконання робіт із прокладення водопроводу, аванс за які позивачем сплачений згідно з платіжним дорученням від 23 травня 2007 року.

Наведене, на думку податкового органу, є порушенням підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон N 168/97-ВР) і призвело до завищення суми податкового кредиту за квітень 2007 року та, як наслідок, суми бюджетного відшкодування за травень 2007 року.

На обґрунтування позову Товариство послалося на те, що податковий кредит сформований ним у квітні 2007 року із дотриманням встановлених Законом N 168/97-ВР вимог для віднесення до нього сум ПДВ, тобто на підставі належно оформлених податкових накладних, які складені контрагентами позивача у момент виникнення податкових зобов'язань, визначений підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 цього Закону.

Господарський суд Автономної Республіки Крим постановою від 15 вересня 2008 року позовні вимоги задовольнив.

Севастопольський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 березня 2009 року рішення суду першої інстанції змінив, зокрема пункт другий його резолютивної частини виклав у редакції: "Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 31 жовтня 2007 року N 0008112301/2, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2007 року у сумі 502859 грн.".

Вищий адміністративний суд України постановою від 7 липня 2011 року рішення судів попередніх інстанцій скасував, у задоволенні позову відмовив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України Товариство, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону N 168/97-ВР, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 7 липня 2011 року та залишити в силі постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2009 року.

На обґрунтування заяви надано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 листопада 2010 року N К-10530/09, у якій згадані норми права, на думку заявника, застосовані по-іншому та правильно.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на нижченаведене.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У справі, що переглядається, касаційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку про недостовірність відомостей, зазначених у податкових накладних. Оскільки будівельно-монтажні роботи, на оплату яких контрагентами позивача виписані вищезгадані податкові накладні, як на час надання накладних, так і на час проведення ДПІ перевірки фактично не виконані, то віднесення позивачем цих сум ПДВ до податкового кредиту на підставі цих податкових накладних, на думку касаційного суду, є безпідставним, а рішення ДПІ про зменшення суми бюджетного відшкодування названого податку - правомірним.

У справі, на рішення в якій посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстав для перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 7 липня 2011 року предметом розгляду було питання щодо правомірності віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених, як встановлено судами, у зв'язку із авансуванням робіт (послуг) та на підставі належно оформлених податкових накладних.

Отже, постанова касаційного суду, про перегляд якої порушено питання позивачем, та ухвала цього суду, додана до заяви, прийняті за різних фактичних обставин справ, що не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися та керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви закритого акціонерного товариства "Санаторій "Слава" відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. Л. Маринченко

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

П. І. Колесник

 

М. Є. Короткевич

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

В. Ф. Школяров

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали