ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 30 травня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кузьменко О. Т., Луспеника Д. Д., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шаповалової О. А., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справу за позовом повного товариства "Ломбард "Терези" Іванов і компанія" (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - ДПІ) про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, встановив:

У червні 2007 року Товариство звернулося в суд з позовом до ДПІ про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 1 червня 2007 року N 0001511750/0 про визначення суми податкових зобов'язань з податку з найманих працівників у розмірі 21272 грн. 16 коп., з яких 7090 грн. 72 коп. - основний платіж та 14181 грн. 44 коп. - штрафні (фінансові) санкції, прийнятого на підставі акта перевірки від 21 травня 2007 року N 273/1-22/01-30724442.

На обґрунтування вимог позивач зазначив, що він не порушив вимог Закону України від 22 травня 2005 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон N 889-IV), оскільки ломбард не є посередником та податковим агентом і фінансовий кредит ломбарду (позика), який отримує фізична особа, підлягає поверненню протягом строку дії договору позики, і не є доходом фізичної особи.

Постановою господарського суду м. Києва від 16 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 1 червня 2007 року N 0001511750/0.

При вирішенні спору суд першої інстанції, з думкою якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що за позиковими операціями ломбард не є податковим агентом, оскільки під час видачі позики він не може виконувати обов'язок щодо нарахування, утримання і перерахування до бюджету податку від імені та за рахунок його платника, адже на цей час сума позики не є доходом позичальника, а у разі коли останній не викупить заставлену річ на день закінчення дії договору, ломбард не має коштів позичальника, з яких належало б утримати податок. Через це дохід фізичної особи, одержаний від ломбарду у зв'язку з невиконанням нею своїх зобов'язань за договором позики, підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2011 року (Постанова N К-24366/08) рішення судів попередніх інстанцій скасовано та ухвалено нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), позивач просить скасувати постанову суду касаційної інстанції та направити справу на новий касаційний розгляд.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що у доданій до заяви ухвалі Вищого адміністративного суду України від 7 листопада 2006 року по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано одні й ті ж самі норми матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: пункт 1.15 статті 1, підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статі 8 та пункт 12.3 статті 12 Закону N 889-IV.

У справі, що розглядається, касаційний суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що відповідно до положень підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 та пункту 12.3 статті 12 Закону N 889-IV, що ломбард є податковим агентом за посередництвом якого продається майно боржника та який виплачує оподатковуваний дохід платникові податку.

Перевіривши наведені Товариством доводи, Верховний Суд України вважає, що в задоволенні його заяви слід відмовити з таких підстав.

За змістом підпункту 4.3.23 пункту 4.3 статті 4 Закону N 889-IV сума позики становить дохід фізичної особи, яка її одержує, але до визначеного договором строку її повернення ця сума не є об'єктом оподаткування. Лише в разі невиконання фізичною особою забезпеченого заставою зобов'язання та реалізації заставленого майна виникає об'єкт оподаткування у вигляді суми коштів, отриманих у позику і не повернутих у встановлений договором строк. При цьому також може виникнути об'єкт оподаткування (дохід) у вигляді грошової суми, що перевищує розмір забезпечених заставою вимог заставодержателя (ломбарду) та підлягає поверненню заставодавцю, оскільки ця сума фактично знаходиться у ломбарду під час одержання ним коштів від реалізації заставленого майна.

Згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону N 889-IV податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати і сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

З огляду на положення підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 та пункту 12.3 статті 12 Закону N 889-IV ломбард є податковим агентом, оскільки саме за його посередництвом продається майно боржника, саме він нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку та повинен утримувати податок від суми такого доходу за рахунок платника, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних нормах цього Закону.

Оскільки при вирішенні спору касаційний суд правильно застосував норми матеріально права до встановлених у справі обставин, то у задоволенні заяви Товариства слід відмовити.

Керуючись статтею 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви повного товариства "Ломбард "Терези" Іванов і компанія" відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. В. Кривенко

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

Є. І. Ковтюк

 

П. І. Колесник

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

О. Т. Кузьменко

 

Д. Д. Луспеник

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

О. А. Шаповалова

 

І. Б. Шицький

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали