КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

09.02.2012 р.

Справа N 2а-6785/10/2670

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Парінова А. Б., суддів: Беспалова О. О., Губської О. А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2011 року (Постанова N 2а-6785/10/2670) у справі за позовом заступника Генерального прокурора України до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування абз. 1 та абз. 7 п. 31 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1342 від 03.12.2009 року, визнання нечинним положення п. 32 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1342 від 03.12.2009 року (в частині), встановила:

Заступник Генерального прокурора України звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування абз. 1 та абз. 7 п. 31 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1342 від 03.12.2009 року, визнання нечинним положення п. 32 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1342 від 03.12.2009 року (в частині).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2011 року (Постанова N 2а-6785/10/2670) адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано абз. 1 п. 31 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1342 від 03.12.2009 року, а саме в частині формулювання "у разі повної або часткової несплати збору за паркування та вартості послуг з утримання майданчиків для платного паркування оператор має право перешкоджати виїзду транспортного засобу з майданчика шляхом застосування спеціальних пристроїв-шлагбаумів або технічних засобів для перешкоджання виїзду". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені вимог адміністративного позову відмовити повністю.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 3 грудня 2009 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 1342 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів" (далі - Правила).

Згідно з абз. 1, 7 п. 31 Правил у разі повної або часткової несплати збору за паркування та вартості послуг з утримання майданчиків для платного паркування оператор має право перешкоджати виїзду транспортного засобу з майданчика шляхом застосування спеціальних пристроїв-шлагбаумів або технічних засобів для перешкоджання виїзду. Після перевірки сплати користувачем збору за паркування та вартості послуг з утримання майданчиків для платного паркування, а також вартості застосування технічних засобів для перешкоджання виїзду, представник оператора зобов'язаний усунути перешкоду для виїзду транспортного засобу з майданчика. Вартість застосування технічних засобів для перешкоджання виїзду розраховується за методикою, затвердженою Мінжитлокомунгоспом.

Згідно з п. 32 Правил якщо користувач відмовився сплатити збір за паркування та вартість послуг з утримання майданчиків для платного паркування, а також вартість застосування технічних засобів для перешкоджання виїзду, представник оператора складає відповідний акт за формою, встановленою Мінжитлокомунгоспом, який підписують два свідки, користувач та представник оператора, і усуває перешкоду для виїзду транспортного засобу з майданчика. У такому разі питання сплати збору за паркування та вартості послуг з утримання майданчиків для платного паркування, а також вартості застосування технічних засобів для перешкоджання виїзду з майданчика вирішується у судовому порядку.

Статтею 2652 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначені підстави та суб'єкт, який має право тимчасового затримання транспортного засобу шляхом його блокування.

Зокрема такими повноваженнями наділені лише працівники Державної автомобільної інспекції, яка у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені ч. 1, 2, 3, 5, 6 ст. 121, ст. ст. 1211, 126, ч.  1 - 4 ст. 130, ст. 1321, 2061 Кодексу України про адміністративні правопорушення (чинному на момент спірних правовідносин), мають право тимчасово затримувати транспортний засіб шляхом блокування або доставляти його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), про що робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Тимчасове затримання за порушення правил зупинки та стоянки транспортних засобів законом не передбачено (ч. 1, 3 ст. 122 КУпАП).

Виключна компетенція Державної автомобільної інспекції на тимчасове затримання транспортного засобу визначена також Законом України "Про дорожній рух", а саме ч. 2 ст. 52-1 встановлено повноваження Державтоінспекції МВС України здійснювати контроль за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі, виконанням установлених Кабінетом Міністрів України правил паркування транспортних засобів, а у випадках та порядку, визначених законом, тимчасово затримує та доставляє транспортний засіб, у тому числі з використанням спеціальних транспортних засобів (коли розміщення затриманого засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), на спеціальні майданчики чи стоянки для тимчасового зберігання, відповідно до закону тимчасово вилучає посвідчення водія, талон про проходження державного технічного огляду, а також ліцензійну картку на транспортний засіб.

Виходячи з аналізу зазначених норм, колегія суддів приходить до висновку, що Кабінет Міністрів України наділив правом тимчасово затримувати транспортні засоби осіб, не уповноважених на це законами України, та у випадку, не передбаченому законами України, що свідчить про порушення вимог законності при прийнятті п. 31 Правил.

Щодо вартості послуг з утримання майданчиків для платного паркування та вартість застосування технічних засобів для перешкоджання виїзду, передбачених п. 32 Правил, то, як вірно вказано судом першої інстанції, за своєю правовою природою цей платіж є відшкодуванням оператору понесених ним витрат на застосування технічних засобів для перешкоджання виїзду, тобто, платежем, що не передбачає отримання прибутку, проте включає в себе фактично понесені витрати.

Разом з тим, стягнення вказаної плати є похідним від наявності права застосовувати технічні засоби для перешкоджання виїзду. Оскільки судом визнано незаконним наявність у операторів такого права, то стягнення вказаного відшкодування також не може бути визнано законним.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про наділення операторів майданчиків для паркування повноваженнями, які не передбачені законами України.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 117 Конституції України та статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" (в редакції, чинній на час видання оскаржуваного розпорядження) Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Враховуючи те, що постанови Кабінету Міністрів України можуть видаватися лише на основі та на виконання Конституції та законів України, вони не можуть містити в собі положень щодо повноважень операторів майданчиків паркування здійснювати функції, які прямо не передбачені законом.

Також, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Окружним адміністративним судом міста Києва розглянуто справу N 2а-17176/09/2670, за позовами фізичних осіб до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною Постанови N 1342 (в частині п. 5, п. 25 абз. 3 та абз. 5 п. 26, п. 30, абз. 1 абз. 7, абз. 8 п. 31, п. 32). Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року та Вищого адміністративного суду України 7 вересня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду по справі N 2а-17176/09/2670 залишено без змін.

Колегії суддів, здійснили перевірку Постанови N 1342 на відповідність її законам, та винесли рішення по справах, якими адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправними та скасовано абз. 1 п. 31 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1342 від 03.12.2009 року в частині формулювання "у разі повної або часткової несплати збору за паркування та вартості послуг з утримання майданчиків для платного паркування оператор має право перешкоджати виїзду транспортного засобу з майданчика шляхом застосування спеціальних пристроїв-шлагбаумів або технічних засобів для перешкоджання виїзду". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Таким чином, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції, що не потрібно повторно досліджувати обставини справи та надавати повторну правову оцінку постанові Кабінету Міністрів України N 1342, що була предметом розгляду в справі N 2а-17176/09/2670, рішення по якій набрало законної сили.

В силу вимог ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції при постановленні рішення про часткове задоволення вимог адміністративного позову правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до п. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 200 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів ухвалила:

Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2011 року (Постанова N 2а-6785/10/2670) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

 

Головуючий, суддя

А. Б. Парінов

Судді:

О. О. Беспалов

 

О. А. Губська

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали