ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 25 червня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Пивовара В. Ф., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., при секретарі судового засідання - Бурнишевій О. Е. (за участю представників: позивача - Рудакової О. С.; відповідача - Браіловської К. Е., Рахильчука О. В.; прокурора Генеральної прокуратури України - Капшученка Ю. М.), розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом дочірнього підприємства "Виробничий підрозділ "Шадурський кар'єр "Карат" закритого акціонерного товариства "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі" (далі - Підприємство) до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі - Мінприроди) (за участю заступника прокурора Луганської області), про визнання протиправним та скасування наказу, встановив:

У грудні 2009 року Підприємство звернулося в суд з позовом до Мінприроди, у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 29 жовтня 2009 року N 565 (далі - наказ) в частині анулювання спеціального дозволу від 20 червня 2006 року N 3900 (далі - дозвіл), виданого Підприємству на користування надрами.

На обґрунтування позову зазначило, що відповідно до вимог статті 26 Кодексу України про надра (далі - Кодекс) відповідач не мав права без згоди позивача приймати рішення про анулювання цього дозволу, оскільки зазначеною нормою передбачений судовий порядок анулювання ліцензії за відсутності згоди надрокористувача.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2010 року, позовні вимоги задоволено: скасовано наказ Мінприроди в частині анулювання виданого Товариству спеціального дозволу на користування надрами.

Вищий адміністративний суд України постановою від 8 лютого 2011 року рішення судів попередніх інстанцій скасував та прийняв нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач є суб'єктом підприємницької діяльності, юридичною особою (свідоцтво про державну реєстрацію від 14 червня 2006 року серія А01 N 388048).

20 червня 2006 року Мінприроди своїм дозволом надало Товариству право на користування надрами з метою видобування блочного габро, придатного для виробництва плит і облицювальних виробів, а також право використовувати відходи для виробництва каменю бутового та щебеню будівельного. Термін дії цього дозволу - 10 років, строк дії - до 20 червня 2016 року.

Оскаржуваним наказом зазначений дозвіл був анульований згідно з пунктами 19, 20 Порядку надання у 2009 року спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 року N 608 (далі - Порядок), у зв'язку з припиненням робіт, передбачених дозволом, більш як на два роки.

У заяві про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України у цій справі позивач посилається на неоднакове застосування касаційним судом статті 26 Кодексу.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а також ухвалюючи нове - про відмову в задоволенні позовних вимог, касаційний суд виходив із того, що: по-перше, Мінприроди встановлено факт припинення Товариством робіт, передбачених дозволом, більше як на два роки; по-друге, Мінприроди, видаючи спірний наказ, діяло в межах повноважень, наданих йому законодавством.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування касаційним судом статті 26 Кодексу, Верховний Суд України виходить із такого.

Відповідно до статті 26 зазначеного Кодексу право користування надрами припиняється у разі: "1" якщо відпала потреба у користуванні надрами; "2" закінчення встановленого строку користування надрами; "3" припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; "4" користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення; "5" використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; "6" якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; "7" вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Аналіз наведеної норми права дає підстави вважати, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, самостійно або у судовому порядку.

У разі відсутності спору, Мінприроди має право у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3 та 7 частини першої статті 26 Кодексу, самостійно припиняти право користування надрами, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, це право припиняється у судовому порядку.

Таким чином, об'єднуючою ознакою цих випадків є неналежне використання права, зокрема, використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, тощо.

Відповідно до частини третьої статті 26 Кодексу законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.

Згідно зі статтею 13 цього Кодексу користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни.

Надра надаються у користування для геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення (стаття 14 Кодексу).

Відповідно до статті 16 Кодексу спеціальні дозволи на користування надрами у межах конкретних ділянок надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, як правило, на конкурсних засадах в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Вони надаються спеціалізованим підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для користування надрами.

Таким органом, згідно з Положенням про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженим Указом Президента України від 27 грудня 2005 року N 1842/2005, є Мінприроди. Відповідно до покладених на нього завдань воно видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування ділянками надр.

Статтею 19 зазначеного Кодексу встановлено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Порядком визначена процедура надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони. Пунктом 20 цього Порядку однією з підстав анулювання дозволу визначено припинення робіт, передбачених дозволом, більш як на два роки.

Цей нормативний акт може встановлювати додаткові підстави для припинення користування надрами, оскільки таке право надано частиною третьою статті 26 Кодексу, але він не може змінювати правило, відповідно до якого у разі незгоди користувачів з припиненням права на користування надрами за неналежне користування ними здійснюється припинення такого права у судовому порядку.

Вищий адміністративний суд України не звернув уваги на вимоги статті 26 Кодексу, внаслідок чого ухвалив помилкове рішення у цій справі.

З урахуванням наведеного та відповідно до частини другої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України постанова касаційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до цього суду.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

Заяву дочірнього підприємства "Виробничий підрозділ "Шадурський кар'єр "Карат" закритого акціонерного товариства "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі" задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 8 лютого 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до цього ж суду.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. В. Кривенко

Судді:

М. І. Балюк

В. П. Барбара

І. С. Берднік

С. М. Вус

Л. Ф. Глос

Т. В. Гошовська

Л. І. Григор'єва

М. І. Гриців

В. С. Гуль

В. І. Гуменюк

М. Б. Гусак

А. А. Ємець

Т. Є. Жайворонок

Г. В. Канигіна

М. Р. Кліменко

Є. І. Ковтюк

М. Є. Короткевич

О. А. Коротких

В. І. Косарєв

О. Т. Кузьменко

Н. П. Лященко

В. Л. Маринченко

В. В. Онопенко

Л. І. Охрімчук

П. В. Панталієнко

В. Ф. Пивовар

О. І. Потильчак

Б. М. Пошва

А. І. Редька

Я. М. Романюк

Ю. Л. Сенін

А. М. Скотарь

Т. С. Таран

О. О. Терлецький

Ю. Г. Тітов

І. Б. Шицький

В. Ф. Школяров

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали