КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

31.03.2011 р.

Справа N 2а-332/10

Ухвалу залишено без змін(згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2011 року) (Ухвала N К/9991/23210/11)

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Кучми А. Ю., суддів - Безименної Н. В., Гром Л. М., при секретарі - Гринчук В. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги представників Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради, Державної податкової адміністрації у м. Києві на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Фоззі", Відкритого акціонерного товариства "КФК", Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Брізпорт Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробна компанія "Роїк", Приватного акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик", Приватного акціонерного товариства "Український науково-дослідний проектно-вишукувальний інститут підприємств м'ясної і молочної промисловості "УКНДІМ'ЯСМОЛПРОМ" до Київської міської ради, треті особи - Державна податкова адміністрація м. Києва, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва, Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва, Державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва, Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва, Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва, Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю "Апстар Контінентал Юкрей", Закрите акціонерне товариство "Сільпо Рітейл", Відкрите акціонерне товариство "Київська компанія оптового ринку", Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, про визнання незаконним та нечинним з часу прийняття пункту, встановила:

У липні 2009 році позивачі звернулись до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування п. 2 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 N 944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в м. Києві".

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 вищевказаний адміністративний позов задоволено - визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття п. 2 рішення Київської міської ради II сесії VI скликання N 944/944 від 25.12.2008.

Не погоджуючись з судовим рішенням, представники ГУ земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА), Київської міськради, ДПА у м. Києві подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду - без змін.

Так, згідно приписівп. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність законних підстав для сплати позивачами орендної плати за землю, з чим колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

25.12.2008 на II сесії VI скликання відповідачем прийнято рішення N 944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в м. Києві".

Судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано встановлено, що позивачі є користувачами земельних ділянок, договорів оренди земельних ділянок ними не укладалось.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянтів, що позивачі не є землекористувачами в розумінні Земельного кодексу України, оскільки це взагалі виключає правовідносини щодо оплати за користування землею. В ході апеляційного розгляду представники апелянтів не заперечували, що фактично позивачі використовують земельні ділянки і тому вони мають оплачувати таке землекористування.

Окрім того, представники податкових органів в судовому засіданні наполягали, що на підставі рішення N 944/944 від 25.12.2008 проводяться нарахування, а в необхідних випадках і стягнення, саме земельного податку, але у розмірі не 1 %, а 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Правові засади оплати за використання землі встановлені Законом України "Про плату за землю", статтею 2 якого визначено, що використання землі в України є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду справляється орендна плата.

Суб'єктом плати за землю відповідно до ст. 5 вказаного Закону є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній чи комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки відповідно до ст. 13 Закону України "Про плату за землю".

Законною підставою для сплати орендної плати у відповідності до ст. 21 ЗУ "Про оренду землі" є наявність такої умови, як укладений і зареєстрований у встановленому законом порядку договір оренди, а землекористувачі, з якими не укладено договір оренди, сплачують земельний податок на підставі даних державного земельного кадастру відповідно до ст. 7 ЗУ "Про плату за землю".

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачі не укладали з міськрадою договорів оренди земельних ділянок, що свідчить про відсутність підстав для сплати орендної плати.

Таким чином, єдиною формою плати за користування земельними ділянками для позивачів є земельний податок. Судом першої інстанції вірно зауважено, що оспорюваним рішенням N 944/944 від 25.12.2008 взагалі не розмежовано що має сплачуватись "за земельні ділянки ..., які використовуються суб'єктами господарської діяльності" орендна плата чи земельний податок.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Відповідно до положень ст. 63 Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" по сільськогосподарських угіддях та землях населених пунктів, грошову оцінку яких проведено і уточнено станом на 1 січня 2009 року, застосовуються ставки земельного податку, встановлені статтею 6 та частиною першою статті 7 Закону України "Про плату за землю".

Судом зроблено обґрунтований висновок, що зміна земельного податку може бути реалізована виключно у вигляді відповідних змін до Закону України "Про плату за землю", до того ж із дотриманням відповідного проміжку часу до початку бюджетного року.

Викладене, на думку колегії, свідчить про правомірність висновків суду що п. 2 рішення 944/944 від 25.12.2008 прийнятий відповідачем з перевищенням повноважень та не відповідає вимогам діючого законодавства та обґрунтованості винесення рішення про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з твердженнями апелянтів, що рішення N 944/944 від 25.12.2008 прийняте в межах повноважень, визначених законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про столицю України - місто-герой Київ", якими Київській міській раді надано повноваження по визначенню особливостей (в тому числі і оплаті) землекористування та використання інших природних ресурсів. Для правовідносин по оплаті землекористування спеціальним законом є Закон України "Про плату за землю", яким чітко визначені форми і розміри плати, а також встановлені обмеження щодо можливості їх зміни. Закони на які посилаються апелянти носять більш загальний характер, тому застосуванню підлягають норми Закону України "Про плату за землю".

Отже, доводи апеляційної скарги та апелянта спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, через що підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Апеляційні скарги представників Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради, Державної податкової адміністрації у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст виготовлено 5 квітня 2011 року.

 

Головуючий-суддя

А. Ю. Кучма

Судді:

Н. В. Безименна

 

Л. М. Гром

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали