ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

08.06.2011 р.

N К-14105/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючий -  Нечитайло О. М., судді - Бившева Л. І., Костенко М. І., Ланченко Л. В., Пилипчук Н. Г., за участю секретаря: Альошиної Г. А., (за участю представників: позивача - не з'явився, відповідача - не з'явився, прокурора - З. Н. О.), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індутріал-Січ" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2008 р. у справі N 24/180/07-АП (22а-1336/08 - номер справи у суді апеляційної інстанції) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індутріал-Січ" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя, за участю прокурора Запорізької області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, встановив:

Постановою господарського суду Запорізької області від 30.05.2007 р. (суддя - Т. А. Азізбекян) задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Індутріал-Січ" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі - відповідач). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 14.08.2006 р. N 0000222307/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя - А. О. Коршун, судді - Л. П. Туркіна, О. А. Проценко) рішення суду першої інстанції скасовано, постановлено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити у силі рішення суду першої інстанції.

Письмових заперечень на касаційну скаргу позивача відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено, що представниками податкового органу було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питання правомірності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету сум податку на прибуток при взаємовідносинах з ПП "Запоріжсталь-Торгпром" за період з 21.10.2004 р. по 31.12.2005 р., за результатами якої 03.08.2006 р. складено акт N 02/23-07/33210810.

Із акта перевірки вбачається, що відповідачем визнано незаконним включення позивачем до складу податкового кредиту суми 49.630,00 грн. протягом грудня 2004 року, квітня 2005 року, травня 2005 року, червня 2005 року, оскільки підставою для включення вказаної суми до податкового кредиту стали, отримані від контрагента (ПП "Запоріжсталь-Торгпром") податкові накладні за отримані товари, а рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.04.2006 р. визнано недійсними з моменту реєстрації установчі документи, статут, свідоцтво про держану реєстрацію, довідку про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП "Запоріжсталь-Торгпром". З огляду на що відповідачем зроблено висновок, що видані ПП "Запоріжсталь-Торгпром" податкові накладні не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування складу податкового кредиту позивачем.

На підставі акта перевірки, податковим органом видано оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення від 14.08.2006 р. N 0000222307/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 74.445,00 грн. (49.630,00 грн. - основного платежу, 24.815,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, прокурора, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України N 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з положеннями пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Крім того, судовими інстанціями встановлено, що акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість контрагента позивача складено 14.07.2006 р., тобто на момент видачі позивачу податкових накладних ПП "Запоріжсталь-Торгпром" було зареєстроване платником податку на додану вартість, а отже відсутні підстави вважати видані ним податкові накладні недійсними.

Зазначеним також спростовуються висновки податкової інспекції та суду апеляційної інстанції щодо анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ПП "Запоріжсталь-Торгпром" з моменту його видачі, а саме - з 24.11.2003 р. та відсутності у останнього права на видачу податкових накладних у період здійснення спірних господарських операцій.

Крім того, контролюючим органом, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, не доведено невідповідність виданих ПП "Запоріжсталь-Торгпром" податкових накладних податковому законодавству України, а саме вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України N 168/97-ВР. Відповідачем також не заперечується та не спростовується факт оплати позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаних товарів у ПП "Запоріжсталь-Торгпром". Тому, формування позивачем податкового кредиту на підставі виданих контрагентом податкових накладних правомірно визнано судом першої інстанції обґрунтованим.

Судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення також не було враховано, що станом на момент ухвалення рішення судом першої інстанції ПП "Запоріжсталь-Торгпром" не було виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відтак, висновки господарського суду Запорізької області щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 49.630,00 грн. та відповідності його дій нормативним приписам Закону України "Про податок на додану вартість".

Оскільки, донарахування відповідачем позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість правильно визнано судом першої інстанції необґрунтованим, відповідно скасування податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III, також здійснено правомірно.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

1. Касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Індутріал-Січ" задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2008 р. у справі N 24/180/07-АП (22а-1336/08 - номер справи у суді апеляційної інстанції) скасувати.

Постанову господарського суду Запорізької області від 30.05.2007 р. у справі N 24/180/07-АП (22а-1336/08 - номер справи у суді апеляційної інстанції) залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали