ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28.07.2011 р.

N К-20756/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого Конюшка К. В., суддів: Гордійчук М. П., Гончар Л. Я., Калашнікової О. В., Леонтович К. Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 року у справі N 16/29(2а-14302/08) за позовом приватного підприємства "Солекс" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановив:

У грудні 2008 року Приватне підприємство "Солекс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій N 0004992330/0 від 07.11.2008 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 року, позовні вимоги задоволено частково. Рішення N 0004992330/0 від 07.11.2008 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 12580,00 грн. визнано недійсним, а в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було проведено перевірку позивача за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено Акт від 09.10.2008 року (далі - Акт).

Перевіркою встановлено порушенням позивачем приписів пункту 1 статті 3 Закону України N 265/95-ВР від 06.07.95 року "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон України N 265/95-ВР від 06.07.95 року), що полягало у перебуванні в робочому стані тридцяти семи гральних автоматів, які не були переведені у фіскальний режим роботи.

На підставі Акта відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій N 0004992330/0 від 07.11.2008 року у розмірі 12920,00 грн.

Відповідно до статті 3 Закону України N 265/95-ВР від 06.07.95 року суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій.

Згідно зі статтею 12 Закону України N 265/95-ВР від 06.07.95 року на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 6 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року N 121 "Про переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" встановлено строк переведення суб'єктів господарювання залежно від форм та умов їх діяльності на розрахунки із застосуванням РРО. Для суб'єктів підприємницької діяльності, які працювали у сфері грального бізнесу із використанням гральних автоматів, було встановлено термін до 31 грудня 2006 року.

Водночас згідно зі статтею 12 Закону України N 265/95-ВР від 06.07.95 року на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті РРО вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій (далі - Державний реєстр) та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 2 постанови N 121 на Міністерство промислової політики України було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.07.2008 року N 430 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції" до Державного реєстру було включено комп'ютерно-касову систему "Фіскал", яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.

Отже, до вказаної дати у суб'єктів господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримання вимог Закону України N 265/95-ВР від 06.07.95 року у частині використання гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи. Тому притягнення їх до відповідальності за використання гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції, можливе лише з моменту включення до Державного реєстру комп'ютерно-касової системи "Фіскал", тобто з 01.07.2008 року.

Перевірку позивача було проведено 09.10.2008 року, тобто після дати реєстрації у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій України комп'ютерно-касової системи "Фіскал", яка забезпечує технічну можливість виконувати фіскальні функції гральним автоматом.

Оскільки судами попередніх інстанцій було встановлено факт надання послуг лише на одному гральному автоматі, не переведеному у фіскальний режим роботи після включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій комп'ютерно-касової системи "Фіскал", то правомірним є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340 грн.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 КАС України.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали