ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20.01.2011 р.

N К-22989/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів - Васильченко Н. В., Леонтович К. Г., Калашнікової О. І., Черпіцької Л. Т., Чалого С. Я., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Виконавчого комітету Миколаївської міської ради на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2009 р. у справі за позовом Миколаївської міської ради до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю оптово-роздрібне виробниче підприємство "Продовольчі товари" про визнання протиправним та скасування рішення, встановила:

У жовтні 2007 року Миколаївська міська рада звернулась до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради з вимогою про скасування п. 1.29 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27 травня 2005 року N 804 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна за юридичними особами".

Постановою господарського суду Миколаївської області від 15 січня 2008 року позов задоволено. Визнано протиправним та недійним з моменту його прийняття пункт 1.29 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради N 804 від 27 травня 2005 року "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна за юридичними особами".

Задовольняючи позов, суд першої інстанцій виходив з того, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем з порушенням пп. 1 "б" ч. 1 ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ч. ч. 1 - 4 ст. 376 ЦК України. Крім того, земельна ділянка для будівництва бару-павільйону, а також дозвіл на таке будівництво ТОВ "Продовольчі товари" в установленому чинним законодавством порядку не надавались, проектно-кошторисна документація не проходила комплексну державну експертизу.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2009 р. постанову господарського суду Миколаївської області від 15 січня 2008 року скасовано, провадження у справі закрито у зв'язку із тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Виконавчий комітет Миколаївської міської ради звернувся з касаційною скаргою, у якій просить ухвалу апеляційного суду скасувати, залишити в силі постанову господарського суду Миколаївської області. Скарга мотивована невірним застосуванням апеляційним судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі, апеляційним судом не враховано, що Україна є демократичною, правовою державою, в якій визнається і гарантується місцеве самоврядування, що є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (статті 1, 7, частина перша статті 140 Основного Закону України).

Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина третя статті 140, частина перша статті 144 Основного Закону України). Акти органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до частини першої статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

За правовою позицією Конституційного Суду України предметами відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення. Перелік таких питань визначено у Конституції України та Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення від 26 березня 2002 року N 6-рп/2002).

Системний аналіз положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", зокрема глави 2 названого Закону, свідчить, що органи місцевого самоврядування, в тому числі виконавчі органи міської ради, при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу.

Згідно з частиною 2 статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.

У пункті 1 частини 1 статті 3 цього Кодексу справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС).

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Стаття 17 КАС України встановлює, що компетенція адміністративних судів поширюється зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи те, що предметом позовних вимог у справі є визнання частково протиправним рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27 травня 2005 року N 804 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна за юридичними особами", неправильними є висновки апеляційного суду щодо непідвідомчості даного спору адміністративному суду.

З огляду на те, що касаційна інстанція відповідно до вимог статті 220 Кодексу адміністративного судочинства не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вбачає за необхідне рішення апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2009 р. скасувати, направити справу на новий апеляційний розгляд до цього ж суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали