КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

10.03.2011 р.

 N 8/531

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - Бєлової Л. В., суддів - Гром Л. М., Безименної Н. В., при секретарі - Салоїд І. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.2009 року по справі за позовом заступника Генерального прокурора України до Кабінету Міністрів України, треті особи - Міністерство економіки України, Державний комітет з державного матеріального резерву, Державне підприємство "Ресурспостач", про визнання протиправним та скасування розпорядження, встановив:

У листопаді 2009 року позивач - заступник Генерального прокурора України звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.04.2008 року N 592-р "Питання стабілізації продовольчого ринку" (зі змінами та доповненнями) в частині встановлення способу відпуску матеріальних цінностей державного резерву визначеним одержувачам (споживачам) без проведення конкурсу та за неринковими цінами.

В подальшому, до участі у розгляді справи в якості третіх осіб були залучені: Міністерство економіки України, Державний комітет з державного матеріального резерву та Державне підприємство "Ресурспостач".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.

У суді апеляційної інстанції представником апелянта було конкретизовано вимоги своєї апеляційної скарги та просив виключити з оскаржуваного Розпорядження слова: "через Державне підприємство "Ресурспостач"визначеним Мінекономіки підприємствам м'ясопереробної промисловості і роздрібної торгівлі за ціною, що встановлюється як різниця між вартістю закупівлі м'яса та сумою сплаченого ввізного мита".

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Статтею 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.04.2008 р. N 592-р "Питання стабілізації продовольчого ринку" (зі змінами та доповненнями) встановлено, що реалізація запасів м'яса, закупленого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 р. N 190-2, здійснюється через Державне підприємство "Ресурспостач" визначеним Мінекономіки підприємствам м'ясопереробної промисловості і роздрібної торгівлі за ціною, що встановлюється як різниця між вартістю закупівлі м'яса та сумою сплаченого ввізного мита, або на аукціоні відповідно до Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. N 1078.

Проведеною Генеральною прокуратурою України перевіркою встановлено, що вказане розпорядження в частині встановлення способу відпуску матеріальних цінностей державного резерву визначеним одержувачам (споживачам) без проведення конкурсу та за неринковими цінами є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про прокуратуру" Генеральним прокурором України було винесено 17.10.2008 р. Протест на розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.04.2008 р. N 592-р "Питання стабілізації продовольчого ринку".

Листом N 14778/0/2-08 від 30.10.2008 р. Прем'єр-міністр України ОСОБА_3 повідомила Генеральну прокуратуру України про відхилення протесту.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України "Про прокуратуру" у разі відхилення протесту прокурор може звернутись до суду про визнання акта незаконним.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно доч. 2 ст. 3 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" чинній не момент винесення спірного розпорядження, Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України (ч. 1 ст. 4 Закону).

Кабінет Міністрів України здійснює свої повноваження відповідно до Конституції та законів України (ст. 116 Конституції України).

Статтею 117 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Відповідно до абзаців 2, 10, 17 п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Уряд забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; визначає обсяги продукції (робіт, послуг) для державних потреб, порядок формування та розміщення державного замовлення на її виробництво, вирішує відповідно до законодавства інші питання щодо задоволення державних потреб у продукції (роботах, послугах); утворює згідно із законом державні резервні фонди фінансових і матеріально-технічних ресурсів та приймає рішення про їх використання; забезпечує проведення державної політики цін, здійснює державне регулювання ціноутворення.

Повноваження Кабінету Міністрів України стосовно державного резерву встановлено Законом України "Про державний матеріальний резерв", який визначає загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву і регулює відносини в цій сфері.

До складу державного резерву входять, зокрема запаси сировини, матеріально-технічних і продовольчих ресурсів для забезпечення стратегічних потреб держави (ч. 2 ст. 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв").

Стратегічні потреби держави - потреби держави в запасах сировинних, матеріально-технічних та продовольчих ресурсів, необхідних для забезпечення національної безпеки держави, стабілізації її економіки та виконання першочергових робіт під час ліквідації надзвичайних ситуацій (ст. 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв").

Спірне розпорядження прийнято відповідно до абз. 3 ст. 3 Закону України "Про державний матеріальний резерв", яким установлено, що державний резерв призначається для надання державної підтримки окремим галузям народного господарства, підприємствам, установам і організаціям з метою стабілізації економіки у разі тимчасових порушень термінів постачання важливих видів сировини і паливно-енергетичних ресурсів, продовольства, виникнення диспропорції між попитом і пропонуванням на внутрішньому ринку.

Положеннями ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" визначено, що державний матеріальний резерв створюється та може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Згідно з абзацом 6 ч. 4 ст. 8 Закону України "Про державний матеріальний резерв" здійснює за рішенням Кабінету Міністрів України заходи із стабілізації ринку стратегічно важливих видів продукції в разі виникнення диспропорції між попитом і пропонуванням на внутрішньому ринку.

Колегією суддів апеляційної інстанції було встановлено, що розпорядження КМУ від 12.04.2008 року N 592-р (зі змінами та доповненнями) було видане відповідно до постанови КМУ від 12 березня 2008 року N 190-2, яка має гриф "секретно".

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник третьої особи - Державного комітету з державного матеріального резерву пояснила суду, що постановою КМУ від 12 березня 2008 року N 190-2, яка має гриф секретно, визначались заходи і порядок за рахунок яких коштів будуть здійснюватись заходи зі стабілізації.

Питання визначення Мінекономіки підприємств, яким реалізовуватимуться запаси м'яса, узгоджується з п. 3 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2007 р. N 777, до основних завдань якого належить забезпечення формування та реалізації в межах своїх повноважень державної економічної політики, здійснення прогнозування та державного регулювання національної економіки та реалізації в межах своїх повноважень державної політики у сфері державного замовлення та державного матеріального резерву.

Пунктами 2 та 29 Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. N 1078 (в редакції від 26.03.2008 р. N 284) Урядом передбачено можливість продажу матеріальних цінностей державного резерву визначеному одержувачу (споживачу). Продаж матеріальних цінностей визначеному одержувачу (споживачу) здійснюється за ринковою вартістю на умовах попередньої оплати.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України, Державного комітету з державного матеріального резерву, Державного підприємства "Ресурспостач" заперечуючи проти доводів апеляційної скарги апелянта пояснили суду, що оскаржуване розпорядження було прийняте в межах повноважень та у відповідності до вимог законодавства, а саме ЗУ "Про державний матеріальний резерв" та постанови КМУ "Про затвердження Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву" N 1078, пунктом 2 якого передбачено 3 способи реалізації матеріальних цінностей:

- проведення аукціону;

- проведення конкурсу з обмеженою участю;

- та продаж визначеним підприємствам, установам, організаціям.

На підтвердження своєї позиції сторони також зазначили, що третій спосіб реалізації матеріальних цінностей, а саме - продаж визначеним підприємствам, установам, організаціям визначений також п. 29 вищевказаного Порядку, як окремий спосіб реалізації.

Окрім того, всі вищевказані сторони вказали, що всі вони застосовують постанову КМУ N 1078 з позиції наявності саме трьох способів реалізації матеріальних цінностей, тому з правовою позицією Генеральної прокуратури щодо наявності двох способів реалізації матеріальних цінностей не погоджуються.

Питання, які регулюються оскаржуваним розпорядженням, мають організаційно-розпорядчий характер, належать за своїм змістом до переліку основних напрямів реалізації державної політики у сфері економіки.

Частиною 3 ст. 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначено, що акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих питань видаються у формі розпоряджень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи, державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що спірне розпорядження Кабінету Міністрів України прийнято в межах його компетенції і відповідно до вимог законодавства.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, тому у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що позовні вимоги заступника Генерального прокурора України про визнання протиправним та скасування розпорядження від 12.04.2008 р. N 592-р "Питання стабілізації продовольчого ринку" (зі змінами та доповненнями) в частині встановлення способу відпуску матеріальних цінностей державного резерву визначеним одержувачам (споживачам) без проведення конкурсу та за неринковими цінами, задоволенню не підлягають, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд ухвалив:

Апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.2009 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала складена в повному обсязі 15.03.2011 року.

 

Головуючий, суддя

Л. В. Бєлова

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали