ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17.11.2011 р.

N К/9991/29363/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів: Васильченко Н. В., Калашнікової О. В., Леонтович К. Г., Чалого С. Я., Черпіцької Л. Т., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Харківської митниці на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2010 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року у справі N 2а-12449/10/2070 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ХАДО-Технологія" до Харківської митниці, Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області про визнання протиправними і скасування картки відмови та рішення про визначення митної вартості товару, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів, встановила:

У жовтні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "ХАДО-Технологія" звернулося в суд з позовом до Харківської митниці, Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, в якому простило визнати протиправними та скасувати картку відмови Харківської митниці N 800000012/2010/114278 від 25.05.2010 року в прийнятті їх митної декларації та рішення Харківської митниці N 800000006/2010/001976/2 від 26.05.2010 року про визначення митної вартості товарів, прийнятого щодо товариства з обмеженою відповідальністю "ХАДО-Технологія"; зобов'язати Харківську обласну митницю визначити митну вартість товару, відповідно до митної декларації N 800000012/2010/114278 від 25.05.2010 року, складеною товариством з обмеженою відповідальністю "ХАДО-Технологія"; стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ХАДО-Технологія" надмірно нараховану суму податку на додану вартість у розмірі 15067,90 грн. та судовий збір в сумі 3,40 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2010 року адміністративний позов задоволений. Визнані протиправними та скасовані картка відмови Харківської митниці N 800000012/2010/114278 від 25.05.2010 року про відмову товариству з обмеженою відповідальністю "ХАДО-Технологія" в прийнятті митної декларації та рішення Харківської митниці N 800000006/2010/001976/2 від 26.05.2010 року про визначення митної вартості товарів, прийнятого щодо позивача. Зобов'язано Харківську обласну митницю визначити митну вартість товару відповідно до митної декларації N 800000012/2010/114278 від 25.05.2010 року, складеною товариством з обмеженою відповідальністю "ХАДО-Технологія";

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року постанова суду першої інстанції скасована в частині зобов'язання Харківську обласну митницю визначити митну вартість товару відповідно до митної декларації N 800000012/2010/114278 від 25.05.2010 року, складеною ТОВ "ХАДО-Технологія", в іншій частині постанова суду першої інстанції залишена без змін

Не погоджуючись з рішеннями судів першої апеляційної інстанції Харківська митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "ХАДО-Технологія" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно обставин справи позивач звернувся з позовом про визнання протиправними і скасування картки відмови та рішення про визначення митної вартості товару, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів. Спір між сторонами виник щодо митної вартості товару, який надійшов позивачу за зовнішньоекономічним контрактом, зокрема, мінеральних моторних олив: XADO Atomic OiI 10W-40 CL/CF - 8938 кг за ціною 1,19 євро за кілограм, XADO Atomic OiI 15W-40 CL/CL-4 - 8886 кг за ціною 1,13 євро за кілограм, XADO Atomic OiI 5W-30 SM/CF - 3956 кг за ціною 1,82 євро за кілограм, згідно інвойсу N GFXL 100090 від 20.05.2010 р. Товариство 25.10.2010 р. подало відповідачу декларацію (форма МД-2) N 800000012/2010/114278 від 25.05.2010 р. для проведення митного оформлення товару, визначивши митну вартість за контрактом 1,38 євро за 1 кг ваги, загальною вартістю товару 298214,15 грн., надавши документи: платіжне доручення в іноземній валюті N 138 від 18.05.2010 р. (додаток N 4); експортна ВДМ країни-відправника; CMR N 848082 від 20.05.2010 р. (в копії) та інші необхідні документи, що підтверджують вартість товару.

Рішенням Харківської митниці про визначення митної вартості товарів N 800000006/2010/001976/2 від 26.05.2010 року митну вартість товару було визначено у розмірі 1,71 євро за 1 кг ваги, але не менш як 2,14 $ США за 1 кг ваги, що не відповідає вартості товару, заявленій декларантом.

В зв'язку з необхідністю подальшого використання придбаного товару у господарській діяльності, позивач звернувся до митного органу з клопотанням про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання про сплату до Державного бюджету України податків і зборів (обов'язкових платежів) в порядку, визначеному ч. 3 ст. 264 МК України та п. 2 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.03.2008 р. N 230.

Товар було випущено у вільній обіг згідно декларації (форма МД-2) N 800000012/2010/114388 від 27.05.2010 року та відповідно до рішення Харківської митниці про визначення митної вартості товарів N 800000006/2010/001976/2 від 26.05.2010 року до Державного бюджету України позивачем було сплачено додатково 15067,90 грн. податку на додану вартість.

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з тих обставин, що митним органом безпідставно прийняте рішення про визначення позивачу митної вартості товару за 6 резервним методом за наявності поданих позивачем документів, які підтверджують його вартість за контрактом, тому рішення про визначення митної вартості товару підлягає скасуванню із стягненням надмірно сплачених сум податку на додану вартість.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності рішення митного органу про визначення митної вартості товару, картки відмови.

Суди попередніх інстанцій, скасовуючи рішення митного органу про визначення митної вартості товару, послалися на проведення позивачем оплати митного товару. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, банківські, бухгалтерські документи щодо оплати товару. Посилання судів як на оплату на платіжне доручення N 138 від 18.05.2010 р. безпідставні, оскільки на вказаному платіжному дорученні відсутні відмітки банку про проведення вказаної оплати, банківські документи щодо оплати відсутні, хоча відповідно умов контракту позивачем проводиться попередня оплата за партію товару. Інші надані документи не підтверджують вартість митного товару, сплачену позивачем. При цьому колегія суддів зазначає, що мала місце поставка товару кількох видів товару у різній кількості і за різною ціною, ці обставини судами попередніх інстанцій не перевірялися.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Статтею 70 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

За статтею 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Тобто, особи, які переміщують товари через митний кордон України зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю під час митного оформлення товару.

Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року N 1766 затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, яким визначено, що визначення митної вартості - сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень МК України та інших нормативно-правових актів.

Згідно п. 7 Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Згідно ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Колегія суддів зазначає, що при митному оформленні товару у митного органу виник сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару відповідно даних цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України. Згідно даних цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи ціна вказаного товару значно вища ніж задекларована позивачем. Враховуючи наведене у митного органу були обґрунтовані підстави для перевірки заявленої позивачем митної вартості товару.

Згідно ч. 2 ст. 265 МК України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до ст. 88 Митного кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

При цьому, в рамках положень п. 11 Порядку N 1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Термін подання додаткових документи становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх надання, за вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

Судами попередніх інстанцій не встановлено, чи дотриманий порядок митним органом при прийнятті рішення про визначенні митної вартості товару, чи витребовувалися додаткові документи за наявності обґрунтованих висновків заявленої позивачем митної вартості товару.

Крім того, суди попередніх інстанцій визнали протиправною та скасували картку відмови. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості про ухвалення вказаної картки та за якою ВМД вона приймалася і від якої дати. Згідно змісту рішень судів першої та апеляційної інстанції при розгляді справи суди не досліджували та не перевіряли обставини ухвалення оскаржуваної карки відмови та її законність.

Судами першої та апеляційної інстанції при розгляді позовних вимог не з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення та не дають можливості суду касаційної інстанції визначитися в правильності правової оцінки обставин у справі як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, що являється порушенням ст. ст. 159, 195 КАС України.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанції порушені норми процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які призвели до необґрунтованого прийняття судових рішень і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 227 КАС України підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин доводи касаційної скарги частково спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанції, а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням рішень судів першої і апеляційної інстанції та направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила:

Касаційну скаргу Харківської митниці задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2010 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали