ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 6 лютого 2012 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1), товариства з обмеженою відповідальністю "Гудлук" (далі - Товариство) до Сумської митниці Державної митної служби України (далі - Митниця) про визнання протиправними рішення та карток відмови, встановив:

У лютому 2008 року ФОП ОСОБА_1 та Товариство звернулися до суду з позовом до Митниці про визнання протиправними рішення відділу контролю митної вартості та номенклатури Митниці від 6 грудня 2007 року N 217 (далі - рішення N 217) і карток відмови в прийняттімитної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 6 грудня 2007 року N 80500000/2007/013479 та N 80500000/2007/013481 (далі - картки відмови).

На обґрунтування позову послалися на те, що заявлена позивачами митна вартість товару меляси бурякової базувалася на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а Митниця неправомірно відмовила у митному оформленні поданих позивачами вантажних митних декларацій (далі - ВМД), видавши картки відмови з посиланням на статтю 264 Митного кодексу України (далі - МК) та на рішення N 217.

Господарський суд Сумської області постановою від 19 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року та Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2011 року, позов задовольнив. Визнав протиправними рішення N 217 та картки відмови.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з рішенням якого погодилися суди апеляційної і касаційної інстанцій, зазначив, що відповідач міг визначити митну вартість за першим методом відповідно до статті 267 МК за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Цей метод є основним, а кожний наступний метод повинен застосовуватися, якщо митна вартість товарів не може бути визначена за попереднім методом.

Обрання Митницею третього методу було здійснено необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Внаслідок цього другорядні документи отримали перевагу над достовірними, офіційно засвідченими та такими, що явно піддаються обчисленню.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, Митниця просить скасувати рішення суду касаційної інстанції та направити справу на новий касаційний розгляд.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до частини першої статті 265 МК митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року N 339, та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року N 1766, дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Касаційний суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що Митницею не доведено сумнівність або недостовірність інформації, яка містилася в документах, наданих позивачами на підтвердження митної вартості за ціною угоди.

За таких обставин касаційний суд дійшов правильного висновку про протиправність рішення Митниці щодо застосування третього методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх двох, як це встановлено частиною п'ятою статті 266 МК, та без обґрунтування неможливості їх застосування.

Верховний Суд України позбавлено можливості перевіряти правильність встановлення обставин справи.

Оскільки Вищий адміністративний суд України у справі, що переглядається, правильно застосував норми матеріального права, то в задоволенні заяви Митниці слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви Сумської митниці Державної митної служби України відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. В. Кривенко

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

П. І. Колесник

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали