ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 26 квітня 2011 року

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Загороднього А. Ф. (головуючого), Білуги С. В., Гаманка О. І., Заїки М. М., Співака В. І., за участю: Б. М. І., представника Державної податкової адміністрації України - К. С. П., розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Б. М. І. на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2010 р. у справі за позовом Б. М. І. до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації у Львівській області про визнання протиправними наказів та незаконним звільнення з публічної служби, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити, встановила:

У листопаді 2008 р. Б. М. І. звернувся до суду з позовом до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації у Львівській області про визнання протиправними наказів та незаконним звільнення з публічної служби, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2009 р. позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової адміністрації України N 1890-о від 21 жовтня 2008 р. та наказ Державної податкової адміністрації у Львівській області N 432-о від 22 жовтня 2008 р. та поновлено позивача на посаді першого заступника начальника управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у Львівській області з 22 жовтня 2008 р. Зобов'язано відповідача виплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 40772 грн. 16 коп.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2010 р. скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, Б. М. І. подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вбачає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду апеляційної інстанції - скасувати на наступних підставах.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач проходив службу на посаді першого заступника начальника Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у Львівській області. 8 серпня 2008 р. позивачем подано рапорт про звільнення за власним бажанням. Наказами Державної податкової адміністрації України N 1890-о від 21 жовтня 2008 р. та Державної податкової адміністрації у Львівській області N 432-о від 22 жовтня 2008 р. Б. М. І. звільнено з зазначеної посади згідно з п. "ж" ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, за власним бажанням.

Відповідно до ст. 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України особи рядового та начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніше, як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Згідно з пп. "ж" п. 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції, керівництвом Державної податкової адміністрації України у Львівській області підстави написання позивачем рапорту про звільнення не з'ясовувались, бесіда щодо звільнення не проводилась, поважність причин, що перешкоджають виконанню ним своїх посадових обов'язків, також не з'ясовувалась.

Також у своєму рапорті позивачем не було зазначено точної дати, з якої він бажає звільнитися, тобто свого бажання про припинення його служби до спливу строку попередження позивачем не заявлялось.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2008 р. позивача поновлено на роботі. З часу поновлення на посаді позивачу в порушення вимог Положення про проходження служби не було виділено робочого місця та видано посвідчення особи, не розписувались документи для ознайомлення і виконання, не закріплювалась табельна зброя. При цьому судом першої інстанції прийнято до уваги пояснення позивача щодо відсутності з його боку дійсного бажання звільнятись зі служби за власним бажанням, оскільки це формулювання звільнення для нього є невигідним, з огляду на те, що він втрачає всі пільги і виплати, так, згідно зі ст. 9 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених зі служби та деяких інших осіб" одноразова грошова допомога при звільненні за власним бажанням не виплачується.

Пунктом 48 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ встановлено обов'язкове проведення атестації при звільненні зі служби, якщо звільнення проводилось по закінченню року з дня останньої атестації.

Згідно з Порядком проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України 6 лютого 2001 р. N 85, перед звільненням зі служби особам рядового та начальницького складу повинно бути надане скерування для проведення медичного огляду.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач атестацію протягом останніх чотирьох років служби не проходив, проте, відповідачами в порушення вимог зазначеного Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ та Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, атестації позивача проведено не було та направлення для проведення медичного огляду не видавалось, що не заперечувалось і з боку представників відповідачів.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії керівництва Державної податкової адміністрації України у Львівській області щодо звільнення позивача зі служби за власним бажанням є неправомірними, і відповідно, суд першої інстанції правомірно скасував оскаржувані накази Державної податкової адміністрації України N 1890-о від 21 жовтня 2008 р. та Державної податкової адміністрації у Львівській області N 432-о від 22 жовтня 2008 р. "Про звільнення Б. М. І. зі служби в запас згідно пункту "ж" статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України".

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано всі обставини справи та правомірно зроблено висновок про скасування оскаржуваних наказів Державної податкової адміністрації України N 1890-о від 21 жовтня 2008 р. та Державної податкової адміністрації у Львівській області N 432-о від 22 жовтня 2008 р. та поновлення позивача на посаді, при цьому суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення помилково скасував рішення суду першої інстанції та не спростував жодних доказів, які були предметом дослідження суду першої інстанції, що згідно зі ст. 226 КАСУ дає підстави для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 КАСУ, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Б. М. І. задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2010 р. скасувати, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2009 р. у справі за позовом Б. М. І. до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації у Львівській області про визнання протиправними наказів та незаконним звільнення з публічної служби, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити - залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали