ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 4 липня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Пивовара В. Ф., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Яреми А. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Харківський комбікормовий завод" (далі - Товариство) до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання рішень протиправними, встановив:

У вересні 2008 року Товариство звернулося в суд із позовом до управління ПФУ про визнання протиправними рішень відповідача: від 8 квітня 2008 року N 200 про застосування штрафних санкцій у розмірі 8806 грн. 28 коп. за несвоєчасну сплату страхових внесків у строк до 30 календарних днів у розмірі 10 % за період з 22 березня 2004 року по 23 травня 2006 року та нарахування пені у розмірі 647 грн. 88 коп.; від 8 квітня 2008 року N 201 про застосування штрафних санкцій у розмірі 27437 грн. 62 коп. за несвоєчасну сплату страхових внесків у строк до 90 календарних днів у розмірі 20 % за період з 20 грудня 2004 року по 22 листопада 2005 року та нарахування пені у розмірі 8125 грн. 88 коп.; від 8 квітня 2008 року N 202 про застосування штрафних санкцій у розмірі 11671 грн. 13 коп. за несвоєчасну сплату страхових внесків у строк понад 90 календарних днів у розмірі 50 % за період з 20 вересня 2004 року по 23 травня 2006 року та застосування пені у розмірі 2370 грн. 41 коп.

На обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідно до пункту 6 статті 20 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV) страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітній період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, при цьому строки, за які нараховується пеня та штрафи, починають спливати з наступної за 20-м календарним днем доби. Відповідач при визначенні фінансової санкції та пені виходив з 20-го календарного дня, що не відповідає положенням законодавства. Крім того, на думку Товариства, рішенням N 200 управління ПФУ неправомірно нарахувало штрафні санкції за несвоєчасну сплату внесків за лютий 2004 року, оскільки внески за цей період позивачем сплачені у повному обсязі з 4 березня 2004 року до 19 березня 2004 року. Також позивач вказав на порушення відповідачем строку давності щодо нарахування штрафних санкцій та пені, виходячи з позовної давності у три роки.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2009 року позов задоволено: визнано протиправними рішення управління ПФУ від 8 квітня 2008 року N 200, 201, 202 про застосування штрафних санкцій та пені.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 серпня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 3 березня 2011 року (Ухвала N К-14885/10-С), рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, Товариство просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 березня 2011 року (Ухвала N К-14885/10-С) та направити справу на новий касаційний розгляд. На обґрунтування заяви додано ухвали Вищого адміністративного суду України від 8 квітня (Ухвала N К-1155/07) і 17 червня 2008 року (Ухвала N К-2101/07), 3 грудня 2009 року (Ухвала N К-19925/08) та22 квітня 2010 року.

Вищий адміністративний суд України у справі, що розглядається, залишаючи без змін рішення апеляційного суду, погодився із висновком останнього про неможливість у даному випадку застосування положень статті 250 Господарського кодексу України (далі - ГК), оскільки останні суперечать нормам Закону N 1058-IV.

У справах, рішення касаційного суду в яких додані до заяви позивача, суди при вирішенні подібних спорів зазначали, що фінансові санкції у вигляді штрафу за порушення строку подання розрахунку страхових внесків є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 ГК, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 ГК.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування касаційним судом згаданих вище норм права, Верховний Суд України виходить із такого.

Відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом N 1058-IV.

Відповідно до статті 5 Закону N 1058-IV він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно із частиною другою статті 17 Закону N 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною шостою статті 19 цього Закону встановлено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Стаття 20 Закону N 1058-IV визначає порядок обчислення та сплати страхових внесків. Абзацом першим частини шостої цієї статті встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно із частиною другою статті 106 Закону N 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами ПФУ у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Порядок сплати страхових внесків страхувальником також визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне врахування, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за N 64/8663. Пунктами 5.1.3 та 5.1.4 цієї Інструкції передбачено, що страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати. Нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування готівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

При вирішенні справи, що розглядається, суд касаційної інстанції вірно вказав на неможливість застосування положень статті 250 ГК, оскільки порядок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, стягнення недоїмки, нарахування штрафів та пені регулюється Законом N 1058-IV.

Частина п'ятнадцята статті 106 Закону N 1058-IV передбачає, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Таким чином, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви відкритого акціонерного товариства "Харківський комбікормовий завод" відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. В. Кривенко

Судді:

М. І. Балюк

В. П. Барбара

І. С. Берднік

Т. В. Гошовська

Л. І. Григор'єва

В. С. Гуль

В. І. Гуменюк

М. Б. Гусак

А. А. Ємець

Т. Є. Жайворонок

В. В. Заголдний

Г. В. Канигіна

Є. І. Ковтюк

П. І. Колесник

М. Є. Короткевич

В. І. Косарєв

Н. П. Лященко

В. Л. Маринченко

Л. І. Охрімчук

П. В. Панталієнко

В. Ф. Пивовар

О. І. Потильчак

Б. М. Пошва

О. Б. Прокопенко

Я. М. Романюк

Ю. Л. Сенін

А. М. Скотарь

Т. С. Таран

О. О. Терлецький

Ю. Г. Тітов

І. Б. Шицький

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали