ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 25 червня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Пивовара В. Ф., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Яреми А. Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом приватного підприємства "Батин" (далі - Підприємство) до Західної регіональної митниці Державної митної служби України (далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень, встановив:

У травні 2008 року Підприємство звернулося в господарський суд Львівської області з позовом до Митниці, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення форми "Р" від 7 березня 2008 року N 1 і N 2 та від 8 травня 2008 року N 3, якими йому нараховані податкове зобов'язання та штрафні санкції як такі, що прийняті Митницею з порушенням підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181-III) та статті 267 Митного кодексу України (далі - МК).

Господарський суд Львівської області постановою від 31 липня 2008 року позовні вимоги задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 1 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2010 року, рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позовних вимог відмовив.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що відповідач при нарахуванні митних зборів, ввізного мита та податку на додану вартість, за наслідками чого були прийняті оскаржувані повідомлення, не дотримав встановленого законодавством порядку застосування методів визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, та не підтвердив доводи про неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору та інших методів здійснення митної оцінки.

Вищий адміністративний суд України, залишаючи у силі рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, керувався тим, що згідно з приписами статті 265 МК митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів. Такий контроль може здійснюватися із застосуванням різних форм, у тому числі і після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон товарів і транспортних засобів. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Суд касаційної інстанції дійшов висновку про правомірність застосування Митницею резервного методу визначення митної вартості товару у зв'язку з відсутністю інформації, необхідної для її визначення іншим методом.

Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, Підприємство звернулося із заявою про її перегляд з підстави неоднакового застосування касаційним судом підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону N 2181-III та статті 266 МК.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2009 року (у справі N 13066/07), 16 березня 2010 року (у справі N К-40508/09),1 вересня 2010 року (у справі N К-20882/10) та копію постанови Верховного Суду України від 20 квітня 2010 року, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове правозастосування.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до частини першої статті 265 МК митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: "1" за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); "2" за ціною договору щодо ідентичних товарів; "3" за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; "4" на основі віднімання вартості; "5" на основі додавання вартості (обчислена вартість);"6" резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень постанов Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року N 339 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" та від 20 грудня 2006 року N 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

За таких обставин касаційний суд дійшов правильного висновку про те, що відповідач має повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару за наявності підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у Митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару. При визначенні митної вартості товару за методом 6 Митниця мотивувала неможливість застосування методів 1 - 5 визначення митної вартості.

Верховний Суд України позбавлений можливості перевіряти правильність встановлення обставин справи.

Вищий адміністративний суд ухвалюючи рішення у цій справі не застосовував підпункт 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону N 2181-III у зв'язку з чим посилання в заяві на неоднаковість його застосування не обґрунтовані.

Оскільки Вищий адміністративний суд України у справі, що розглядається, правильно застосував норми матеріального права то у задоволенні заяви Підприємства слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви приватного підприємства "Батин" відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. В. Кривенко

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

Л. Ф. Глос

 

Л. І. Григор'єва

 

В. С. Гуль

 

М. Б. Гусак

 

Т. Є. Жайворонок

 

М. Р. Кліменко

 

О. А. Коротких

 

О. Т. Кузьменко

 

В. Л. Маринченко

 

П. В. Панталієнко

 

О. І. Потильчак

 

А. І. Редька

 

Ю. Л. Сенін

 

Т. С. Таран

 

Ю. Г. Тітов

 

А. Г. Ярема

 

І. С. Берднік

 

Т. В. Гошовська

 

М. І. Гриців

 

В. І. Гуменюк

 

А. А. Ємець

 

Г. В. Канигіна

 

М. Є. Короткевич

 

В. І. Косарєв

 

Н. П. Лященко

 

Л. І. Охрімчук

 

В. Ф. Пивовар

 

Б. М. Пошва

 

Я. М. Романюк

 

А. М. Скотарь

 

О. О. Терлецький

 

І. Б. Шицький

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали