ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 4 липня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є, Косарєва В. І., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Пивовара В. Ф., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Яреми А. Г., при секретарі судового засідання - Бурнишевій О. Е. (за участю представників: позивача - Стельмащука А. В., Свідла Є. В., Беляневича В. Е.; відповідача - Коропа О. В., Щегель Т. О., Качуровської Л. В.), розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кіноманія" (далі - ТОВ) до Бориспільської митниці Державної митної служби України (далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень, встановив:

У квітні 2007 року ТОВ звернулося в господарський суд м. Києва з позовом до Митниці у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення від 5 березня 2007 року N 1 і N 2 та від 16 квітня 2007 року N 3 і N 4, якими йому визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, митні платежі та штрафні санкції як такі, що прийняті Митницею з порушенням статті 267 Митного кодексу України (далі - МК).

Господарський суд м. Києва постановою від 3 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року та Вищого адміністративного суду України від 17 серпня 2010 року, позовні вимоги задовольнив.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з рішенням якого погодилися і суди апеляційної та касаційної інстанцій, послався на те, що оскільки товарами, які імпортувались позивачем на митну територію України були виключно фільмокопії, то до митної вартості такого товару повинні включатися виключно ті платежі, які стосуються їх ціни. Оскільки роялті (ліцензійні платежі), що сплачуються ТОВ на підставі ліцензійних договорів ні прямо, ні опосередковано не сплачуються на користь продавця та не є умовою продажу товару (фільмокопій), вони не повинні включатися до митної вартості фільмокопій як вартість товару (або її частина). Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про відсутність порушень податкового законодавства з боку ТОВ, то, відповідно, відсутні підстави для застосування до нього штрафних санкцій, визначених оскаржуваними повідомленнями.

Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, Київська обласна митниця Державної митної служби України (правонаступник Митниці) звернулася із заявою про її перегляд з підстави неоднакового застосування касаційним судом статті 267 МК.

На підтвердження неоднакового застосування касаційним судом норми матеріального права Митниця послалась на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2011 року яка, на її думку, підтверджує неоднакове правозастосування.

У зазначеному рішенні суд касаційної інстанції дійшов висновку про неправомірність невключення позивачем до митної вартості фільмокопій вартості послуг зі здійснення їх субтитрування.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до пункту 1.30 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

При визначенні митної вартості згідно зі статтею 267 МК до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зокрема, відповідно до пункту 3 частини другої статті 267 МК при визначенні митної вартості серед таких витрат до ціни додаються роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що роялті враховуються при визначенні митної вартості оцінюваних товарів у тому випадку, коли покупець сплачує їх як умову продажу оцінюваних товарів.

Суди встановили, що роялті (ліцензійні платежі), що сплачуються ТОВ на підставі ліцензійних договорів, укладених між ним та компанією "Warner Brothers Pictures" (США), ні прямо, ні опосередковано не стосуються правовідносин, які виникли між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Кінокомпанія "Каро Прем'єр". Послуги, які останнє надавало позивачу, не обтяжені умовою сплати роялті.

Частиною третьою статті 267 МК передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Оскільки товарами, що імпортуються та митне оформлення яких здійснюється при перетині митного кордону України, є виключно фільмокопії, то до митної вартості такого товару повинні включатися виключно ті платежі, які стосуються їх ціни.

Верховний Суд України позбавлений можливості перевіряти правильність встановлення обставин справи.

У зв'язку з тим, що Вищий адміністративний суд України, ухвалюючи рішення, про перегляд якого подана заява, правильно застосував норми матеріального права, підстав для його перегляду немає.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви Київської обласної митниці Державної митної служби України відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. В. Кривенко

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Л. І. Григор'єва

 

Т. В. Гошовська

 

В. І. Гуменюк

 

В. С. Гуль

 

М. Б. Гусак

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

А. А. Ємець

 

Г. В. Канигіна

 

Є. І. Ковтюк

 

П. І. Колесник

 

М. Є. Короткевич

 

В. І. Косарєв

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

О. І. Потильчак

 

В. Ф. Пивовар

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

Ю. Г. Тітов

 

О. О. Терлецький

 

І. Б. Шицький

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали