Додаткова копія: Про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

06.02.2018 р.

N К/9901/1421/17,

 

N 813/238/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Олендера І. Я., суддів - Гончарової І. А., Ханової Р. Ф., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року (Р. М. Шавель, В. З. Улицький, М. В. Костів) у справі N 813/238/17 за позовом ОСОБА_1 до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій, встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення N 00030921303 від 25 листопада 2016 року, податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) N Ф-0030881303 від 25 листопада 2016 року та рішення N Ф-0030881303 від 25 листопада 2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на помилковість висновків контролюючого органу щодо перевищення за 2014 рік обсягу доходу, оскільки позивачем були укладені договори про надання поворотної фінансової допомоги на загальну суму 191000,00 грн. терміном на один рік, після спливу якого, гроші були повернуті позикодавцю. У подальшому, вказані кошти позивач використав для закупівлі товару, а отже, податковий орган неправомірно включив до складу доходу за 2014 рік суму поворотної фінансової допомоги.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року, задоволено адміністративний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача N 0030921303 від 25 листопада 2016 року, визнано протиправною та скасовано вимогу відповідача N Ф-0030881303 від 25 листопада 2016 року, визнано протиправним та скасовано рішення N 0030891303 від 25 листопада 2016 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі - 551,20 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем як платником єдиного податку перевищено за 2014 рік обсяг доходу на суму 74786,61 грн. що стало підставою для донарахування податкових зобов'язань.

Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного, належного та всебічного дослідження матеріалів справи, оскільки підтвердженням здійснення операції з поворотної фінансової допомоги є розписка про отримання та повернення коштів, що є підставою для застосування до спірних відносин положень частини третьої пункту 292.11 статті 292 Податкового кодексу України.

Контролюючий орган надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на те, що кошти, внесені на розрахунковий рахунок, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності, включаються до складу доходу платника єдиного податку, зважаючи на відсутність доказів, що такі кошти є поворотною фінансовою допомогою.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII (Закон N 2147-VIII), що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV)).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований 3 вересня 2012 року фізичною особою-підприємцем, який протягом 1 січня 2013 року - 1 липня 2015 року здійснював господарську (підприємницьку) діяльність на спрощеній системі оподаткування відповідно до свідоцтва платника єдиного податку II групи (ставка податку 20 відсотків).

Уповноваженою особою контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 1 січня 2013 року по 26 жовтня 2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 26 жовтня 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки N 4262/13-03/НОМЕР_1 від 9 листопада 2016 року, яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 291.4.2 пункту 291.4 статті 291, пункту 292.1 статті 292, підпункту 293.4.1 пункту 293.4 статті 293 Податкового кодексу України та пункту 4 частини 1 статті 4, абзацу 1 пункту 2 частини 7, абзаців 3 та 5 частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у результаті чого донараховано єдиного внеску за 2014 рік на загальну суму 25950,95 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення N 0030921303 від 25 листопада 2016 року, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з єдиного податку на 16826,99 грн. в тому числі 11217,99 грн. за податковим зобов'язанням та 5609,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкову вимогу N Ф-0030881303 від 25 листопада 2016 року про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 25950,95 грн. та рішення N 0030891303 від 25 листопада 2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 2595,10 грн.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до підпункту 1 пункту 292.1 статті 292 Податкового кодексу України доходом фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначений пунктом 292.3 статті 292 Податкового кодексу України. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Крім того, згідно підпункту 3 пункту 292.11 статті 292 Податкового кодексу України до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів.

Відповідно до абзацу 8 підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Згідно з Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 492, поточні банківські рахунки для фізичних осіб - резидентів поділяються на поточні рахунки фізичних осіб - підприємців, які відкриваються для здійснення підприємницької діяльності, та поточні рахунки фізичних осіб, які не є підприємцями.

Фізична особа - підприємець має право вільно користуватися коштами з розрахункового рахунка, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності, за умови сплати всіх податків, зборів та інших платежів, передбачених чинним законодавством.

Отже, кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок, який відкрито фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності, включаються до доходу фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку з врахуванням вимог статті 292 Податкового кодексу України.

Платники єдиного податку ведуть облік доходів у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 Податкового кодексу України.

При цьому, слід зазначити, що для цілей оподаткування дохід характеризується не лише приростом активів платника, але й джерелом його формування, тобто операціями, наслідком виконання яких стало отримання доходу. Зміст операції є одним з визначальних факторів для обрання ставки податку та визнання режиму оподаткування.

Так, підставою для прийняття спірних рішень слугували висновки контролюючого органу про перевищення обсягу доходу позивача у сумі 1074786,61 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ОСОБА_5 укладені договори про надання поворотної фінансової допомоги N 1 від 28 вересня 2014 року на суму 149000,00 грн. і N 2 від 29 вересня 2014 року на суму 42000,00 грн. Вказані грошові кошти у розмірі 190098,10 грн. 30 вересня 2014 року були внесені позивачем на свій банківський рахунок (платіжне доручення N @2PL395148 від 30 вересня 2014 року) та використані для розрахунку за придбані товари у ТОВ "Медіа-Вест" (платіжне доручення N 17 від 30 вересня 2014 року). Також позивачем представлені письмові розписки про повернення позичених коштів.

Суд апеляційної інстанції з висновком якого погоджується і суд касаційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено тої обставини, що внесені на власний банківський рахунок готівкові кошти у розмірі 190098,10 грн. є поворотною фінансовою допомогою, здійснення якої має бути чітко ідентифіковане у платіжних документах платника єдиного податку.

Судом попередньої інстанції встановлено, що сума коштів у розмірі 190098,10 грн. надійшла на банківський рахунок позивача з зазначенням призначенням платежу "готівкові надходження обігових коштів" і в подальшому, зміни в платіжні документи для ідентифікації вказаних коштів як поворотної фінансової допомоги позивачем не вносилися.

Крім того, під час проведення перевірки позивачем не були надані до перевірки договори про надання поворотної фінансової допомоги, як і не були надані разом із запереченнями до акту перевірки, тобто суд апеляційної інстанції правильно зробив висновок, що з огляду на обставини справи, доказів вчинення помилкових дій щодо внесення позивачем коштів, не встановлено.

Відтак, з викладеного слідує, що позивачем як платником єдиного податку перевищено за 2014 рік обсяг доходу на суму 74786,61 грн. що свідчить про правомірність донарахування відповідачем єдиного податку у розмірі 11217,99 грн.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відтак, зважаючи на заниження позивачем чистого доходу у сумі 74786,61 грн. донарахування відповідачем єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7 відсотків на суму 25950,95 грн. відповідає приписам податкового законодавства.

За змістом підпункту 3 пункту 2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджену наказом Міністерства фінансів України N 449 від 20 квітня 2015 року (Наказ N 449), за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску до 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми, а після 01 січня 2015 року - 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Відтак, контролюючим органом правомірно застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2595,10 грн. за несвоєчасне нарахованого єдиного внеску.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV)).

З огляду на зазначене, враховуючи, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341 ( N 2747-IV), 345 ( N 2747-IV), 349 ( N 2747-IV), 350 ( N 2747-IV), 355 ( N 2747-IV), 356 ( N 2747-IV), 359 ( N 2747-IV), пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), суд постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року у справі N 813/238/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Судді:

І. Я Олендер

 

І. А. Гончарова

 

Р. Ф. Ханова




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали