ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21.12.2011 р.

N П/9991/718/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - Рецебуринського Ю. Й., суддів - Зайця В. С., Олексієнка М. М., Черпака Ю. К., Шведа Е. Ю., секретаря судового засідання - Синюшка М. Л. (за участю: позивача - ОСОБА_4, представника відповідача - Белінської О. В.), розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Вищої ради юстиції про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, встановив:

У листопаді 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Вищої ради юстиції щодо неналежного розгляду його скарг від 30 червня 2011 року, 13 липня 2011 року на дії суддів Вищого адміністративного суду України та від 20 вересня 2011 року на дії судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зобов'язати відповідача розглянути вказані скарги і надати належну, обґрунтовану відповідь та копію ухвали Вищої ради юстиції про затвердження результатів перевірки матеріалів зазначених скарг.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що при розгляді справи N 2-а-42/08 за його позовом до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради, Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про отримання пільг і компенсацій, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" суддями Вищого адміністративного суду України Бутенком В. І., Гашицьким О. В., Малиніним В. В., Мойсюком М. І. та Штульманом І. В., а також суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Попович О. В. були допущені численні порушення обов'язків і присяги судді. Вказані порушення полягали у невиконанні вимог щодо об'єктивного, неупередженого, незалежного здійснення правосуддя, недопустимості повторної участі судді в розгляді справи, строку надсилання копії судового рішення та правил відводу судді.

На думку позивача, наведені ним факти є підставою для притягнення вказаних суддів до відповідальності за порушення ними присяги. Однак, у відповідь на свої скарги, які було направлені до Вищої ради юстиції, отримав листи про відсутність підстав для проведення перевірки.

Вважає, що відповідач безпідставно не перевірив відомості у його зверненнях, відповідно до вимог статті 40 Закону України "Про Вищу раду юстиції", якою передбачена процедура перевірки скарги, що зобов'язує складання довідки та винесення ухвали про затвердження результатів перевірки. Вказаною бездіяльністю Вища рада юстиції, на думку позивача, порушила його права, які просить поновити шляхом зобов'язання відповідача розглянути його скарги і надати належну, обґрунтовану відповідь та копію ухвали про затвердження результатів перевірки матеріалів зазначених скарг.

У запереченнях на адміністративний позов Вища рада юстиції вважає доводи позивача необґрунтованими та безпідставними, посилаючись на те, що під час розгляду скарг ОСОБА_4 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Крім того, Вища рада юстиції як колегіальний орган, жодних рішень і дій по розгляду скарг позивача не вчиняла, а тому не допустила протиправної бездіяльності.

У судовому засіданні позивач підтримав вимоги позову та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник Вищої ради юстиції позов не визнала з підстав, викладених у запереченні на позов, та просила суд відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та докази, колегія суддів вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 30 червня 2011 року та 13 липня 2011 року ОСОБА_4 направив до Вищої ради юстиції дві скарги на дії суддів Вищого адміністративного суду України Бутенка В. І., Гашицького О. В., Малиніна В. В., Мойсюка М. І. та Штульмана І. В. та 20 вересня 2011 року скаргу на дії судді Київського апеляційного адміністративного суду Попович О. В. (на даний час суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ).

Листами від 4 серпня 2011 року та від 19 жовтня 2011 року за підписом виконуючого обов'язки Голови Вищої ради юстиції Л. П. Ізовітової та Голови Вищої ради юстиції Колесниченка В. М. позивача було повідомлено про відсутність у його скаргах відомостей щодо наявності, передбачених частиною 5 статті 126 Конституції України, підстав для звільнення суддів з посад чи про факт дисциплінарного проступку.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, який, зокрема, приймає рішення стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність (стаття 1 Закону України "Про Вищу раду юстиції").

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про Вищу раду юстиції" повноваження, організація і порядок діяльності Вищої ради юстиції визначаються Конституцією України, цим Законом та Регламентом Вищої ради юстиції, який затверджується на її засіданні.

Статтею 84 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що дисциплінарне провадження є процедурою розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

В Рішенні Конституційного Суду України від 21 травня 2002 року N 9-рп/2002 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої і четвертої статті 1, абзацу другого пункту 8 частини першої статті 18, частини першої статті 25, пунктів 1, 2, 4 частини першої статті 30, частини першої статті 31, частини першої статті 32, пункту 2 частини другої статті 33, пункту 2 частини другої та частини третьої статті 37, статей 38 і 48 Закону України "Про Вищу раду юстиції" йдеться про те, що Вища рада юстиції зобов'язана перевіряти звернення народних депутатів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини так само, як і звернення інших посадових осіб, органів державної влади і місцевого самоврядування, кожного громадянина, якщо в них містяться відомості про наявність передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України підстав для звільнення судді з посади, про факт дисциплінарного проступку судді Верховного Суду України або судді вищого спеціалізованого суду, і за результатами перевірки приймати відповідне рішення.

Стадії дисциплінарного провадження встановлені статтею 39 Закону України "Про Вищу раду юстиції" у такій послідовності: 1) перевірка даних про дисциплінарний проступок; 2) відкриття дисциплінарного провадження; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення.

Статтею 40 Закону України "Про Вищу раду юстиції" передбачено, що перевірка даних про дисциплінарний проступок здійснюється за дорученням Вищої ради юстиції, Голови або його заступника одним із членів Вищої ради юстиції шляхом одержання письмового пояснення від судді та інших осіб, витребування та ознайомлення з матеріалами судових справ, одержання іншої інформації від будь-яких органів, організацій, установ, громадян чи їх об'єднань. За наслідками перевірки складається довідка з викладенням фактичних обставин, виявлених під час перевірки, висновків і пропозиції. З довідкою і матеріалами повинен бути ознайомлений суддя, стосовно якого проводилася перевірка. Довідка і всі матеріали перевірки передаються до Вищої ради юстиції, яка вирішує питання про доцільність порушення дисциплінарного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, скарги позивача були розглянуті та надані на них відповіді виконуючим обов'язки Голови Вищої ради юстиції Ізовітовою Л. П. та Головою Вищої ради юстиції Колесниченком В. М.

Згідно з частиною 1 статті 20, статтею 21 Закону України "Про Вищу раду юстиції" керівництво роботою Вищої ради юстиції здійснює її Голова, до повноважень якого належить: організація роботи Вищої ради юстиції та головування на її засіданнях; координація роботи секцій і членів Вищої ради юстиції; призначення засідань Вищої ради юстиції; направлення подання Вищої ради юстиції про призначення суддів Президентові України і про звільнення їх з посади; загальне керівництво апаратом Вищої ради юстиції; розпорядження бюджетними асигнуваннями на утримання і забезпечення діяльності Вищої ради юстиції; здійснення інших повноважень, передбачених Регламентом Вищої ради юстиції.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про Вищу раду юстиції" Вища рада юстиції обирає заступника Голови Вищої ради юстиції, який виконує обов'язки Голови в разі його відсутності, забезпечує підготовку справ до розгляду та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та Регламентом Вищої ради юстиції.

За пунктами 1, 3 § 4 глави 1 розділу I Регламенту Вищої ради юстиції, затвердженого рішенням Вищої ради юстиції від 4 жовтня 2010 року N 791/0/15-10 до повноважень Голови Вищої ради юстиції, серед інших, належить: в порядку, передбаченому цим Регламентом, доручення членові Ради провести перевірку відомостей, викладених у пропозиціях, зверненнях, скаргах, повідомленнях; координація діяльності членів Ради з виконання доручень та підготовки відповідними структурними підрозділами секретаріату матеріалів на засідання Ради; здійснення контролю за своєчасним і належним розглядом подань, скарг та інших звернень, поданих до Ради у встановленому законом порядку.

Передбачене статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення кореспондується із встановленими статтями 14, 15, 19 цього Закону обов'язками органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, керівників та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Таким чином, фактично спірні правовідносини виникли не за участю Вищої ради юстиції як колегіального органу, а з її посадовими особами, як окремими суб'єктами владних повноважень, які в межах своєї компетенції вирішують питання щодо призначення перевірки даних про дисциплінарний проступок або надають відповідь на звернення в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".

Крім того, серед особливостей розгляду справ, передбачених статтею 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, є також те, що Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи про оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради юстиції, а не її посадових чи службових осіб.

За змістом статей 3, 6, частини 3 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, який, на думку позивача, порушив його права, свободу чи інтерес. Саме позивач зазначає особу, яка повинна відповідати за позовом.

Згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог.

Виходячи з положень статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України не може замінити відповідача або залучити посадову чи службову особу як другого відповідача, так як це потягне за собою зміну підсудності адміністративної справи.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються вимоги про визнання протиправною бездіяльності Вищої ради юстиції щодо неналежного розгляду його скарг, відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 161 - 163, 1711 КАС України, Вищий адміністративний суд України постановив:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Вищої ради юстиції про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

 

Головуючий

Ю. Й. Рецебуринський

Судді:

(підписи)

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали