КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

15.06.2011 р.

Справа N 2а-6438/10/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого  - судді Вівдиченко Т. Р., суддів - Грибан І. О., Ісаєнко Ю. А., при секретарі - Горюновій Л. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою представника Кабінету Міністрів України - Андреєвої Олени Григорівни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2010 року по справі за позовом заступника Генерального прокурора України до Кабінету Міністрів України, треті особи - Міністерство охорони здоров'я України, Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Долоси" Міністерства охорони здоров'я України, про визнання протиправною та скасування постанови від 4 листопада 2009 року N 1179,  встановив:

Заступник Генерального прокурора України звернувся з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, треті особи - Міністерство охорони здоров'я України, державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Долоси" Міністерства охорони здоров'я України про визнання протиправною та скасування постанови від 4 листопада 2009 року N 1179.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2010 року позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, представник Кабінету Міністрів України - Андреєва О. Г. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Кабінету Міністрів України "Про особливості здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг для проведення капітального ремонту корпусів державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Долоси" Міністерства охорони здоров'я" від 04.11.2009 р. N 1179 визначено, що державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Долоси" Міністерства охорони здоров'я здійснює у 2009 році:  закупівлю товарів, робіт і послуг для проведення капітального ремонту його корпусів, відповідно до пункту 6 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 р. N 921, за процедурою закупівлі в одного учасника без погодження з Міністерством економіки України;  попередню оплату за зазначені товари, роботи і послуги за рахунок бюджетних коштів у сумі 18 млн. гривень на строк до трьох місяців.

Відповідно до пункту 2 постанови N 1179 Державному казначейству України необхідно було провести попередню оплату зазначених у пункті 1 вказаної постанови товарів, робіт і послуг відповідно до укладених Державним закладом "Долоси" договорів з постачальниками товарів та виконавцями робіт (надавачами послуг).

У зв'язку з невідповідністю вказаної постанови положенням Конституції України та вимогам чинного законодавства України 24.03.2010 року Генеральним прокурором України внесено протест N 07/4-63 вих-10, в якому Генеральний прокурор України просив скасувати постанову N 1179 як незаконну.

Так, листом від 02.04.2010 року N 2948/0/2-10 за підписом Віце-прем'єр-міністра України В. Семиноженка, Генерального прокурора України повідомлено про те, що вказана постанова не суперечить законодавству і не підлягає скасуванню, оскільки визначає лише процедуру здійснення санаторієм закупівлі товарів, робіт і послуг для проведення капітального ремонту його корпусів і не порушує вимог законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки не обмежує право вибору виконавця та укладання договору.

Даний лист містить посилання на пункт 82 Положення N 921, яким визначено особливості закупівлі в одного учасника (замовник укладає договір про закупівлю з учасником після проведення з ним переговорів) та висновок щодо відсутності порушення вимог законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки не обмежує право вибору виконавця та укладання договору.

Крім того, в листі зазначено, що оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 04.11.2009 року N 1179 передбачала можливість закупівлі санаторієм товарів, робіт і послуг лише в 2009 році, тому на час розгляду протесту її можна вважати нечинною.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому підлягає визнанню незаконною.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.91 року N 1789-XII (далі - Закон N 1789- XII) прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Згідно п. 1 та п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону N 1789-XII при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб, звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Частиною 1 ст. 21 Закону N 1789-XII визначено, що протест на акт, який суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.

Таким чином, прокурор має право на звернення до суду з вимогою про скасування акта Кабінету Міністрів України, який не відповідає вимогам чинного законодавства України, а отже твердження апелянта щодо відсутності повноважень заступника Генерального прокурора України на звернення до суду з даним адміністративним позовом є безпідставним.

Відносно визнання оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України незаконною, колегія суддів зазнає наступне.

Згідно частини 3 статті 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Як вбачається з частини 1 статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11 січня 2001 року N 2210-III антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Частиною 3 ст. 19 Господарського кодексу України визначено, що органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється приймати акти та вчиняти дії, які усувають конкуренцію або необґрунтовано сприяють окремим конкурентам у підприємницькій діяльності, чи запроваджують обмеження на ринку, не передбачене законодавством. Законом можуть бути встановлені винятки з цього правила з метою забезпечення національної безпеки, оборони чи інших загальносуспільних інтересів.

Згідно ч. 2 ст. 25 Господарського кодексу України органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб'єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції.

Відповідно до абз. 6 п. 1 ч. 1 статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 16 травня 2008 року N 279-VI (який підлягав застосуванню на час спірних відносин) Кабінет Міністрів України у сфері економіки та фінансів сприяє розвитку підприємництва на засадах рівності перед законом усіх форм власності та соціальній спрямованості національної економіки, здійснює заходи щодо демонополізації та антимонопольного регулювання економіки, розвитку конкуренції та ринкової інфраструктури.

Спеціальним нормативним актом, що визначав механізм здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти на час прийняття оскаржуваної постанови, було Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 р. N 921 (далі - Положення).

Пунктом 6 Положення визначено, що дія цього Положення не поширюється на закупівлі товарів, робіт і послуг, які у зв'язку з їх спеціальним призначенням становлять державну таємницю та закупівлі товарів і послуг, які здійснюються підприємствами оборонно-промислового комплексу, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 20 Положення основною процедурою здійснення закупівель є відкриті торги.

Відповідно до п. 21 Положення застосування процедури торгів з обмеженою участю для закупівлі товарів, робіт і послуг потребує погодження з уповноваженим органом у встановленому ним порядку, крім випадку, коли процедура торгів з обмеженою участю застосовується після проведення попередньої кваліфікації учасників.

Застосування процедури закупівлі в одного учасника потребує погодження з уповноваженим органом у встановленому ним порядку.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідно до оскаржуваної постанови Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Долоси" Міністерства охорони здоров'я України у 2009 році здійснює закупівлю товарів, робіт і послуг для проведення капітального ремонту його корпусів згідно п. 6 Положення.

На виконання вказаних робіт, третій особі надано попередню оплату за рахунок бюджетних коштів у розмірі 18 млн. грн. на строк до трьох місяців.

Із наведеного свідчить, що оскаржувана постанова відповідачем як спеціальне рішення не приймалось.

Водночас, оскаржувана постанова прийнята без погодження з Міністерством економіки України.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова Кабінету Міністрів України від 04.11.2009 року N 1179 не відповідає приписам Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти та, даючи завдання Державному закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Долоси" Міністерства охорони здоров'я України, відповідач надав перевагу даному суб'єкту господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова Кабінету Міністрів України від 04.11.2009 року N 1179 прийнята з перевищенням повноважень, не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає визнанню незаконною.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який вірно встановив фактичні обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 197, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд ухвалив:

Апеляційну скаргу представника Кабінету Міністрів України - Андреєвої Олени Григорівни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2010 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 21 червня 2011 року.

 

Головуючий суддя

Т. Р. Вівдиченко

Судді:

І. О. Грибан

 

Ю. А. Ісаєнко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали