ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

13.10.2011 р.

N К-16804/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів - Гордійчук М. П., Гончар Л. Я., Конюшка К. В., Сіроша М. В., Харченка В. В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Криворізької митниці на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Криворізької митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Нікопольська об'єднана Державна податкова інспекція Дніпропетровської області, про визнання протиправними дій та визнання протиправною і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, встановила:

В лютому 2008 року позивач Відкрите акціонерне товариство (надалі - ВАТ) "Нікопольський завод феросплавів" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької митниці (з уточненням позовних вимог) про визнання протиправними дій відповідача по відмові в здійсненні митного оформлення товару згідно вантажної митної декларації довідковий номер N 19576 від 30.01.2008 року, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України N 113020000/2008/000189 від 31.01.2008 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2008 року в задоволенні позовних вимог ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийняті митної декларації, оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України 113020000/2008/000189 від 31.01.2008 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції, Криворізька митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 30.01.2008 року позивачем було подано до відповідача вантажну митну декларацію, довідковий N 19576, з пакетом документів, необхідних для проведення процедури митного оформлення вантажу. Сплату ПДВ при ввезенні товару було відстрочено шляхом видачі податкового векселя серії АА N 1001679 на суму ПДВ 665552 грн. 98 коп.

В здійсненні митного оформлення вантажу відповідачем було відмовлено, про що видано картку відмови від прийняття митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України N 113020000/2008/000189 від 31.01.2008 року.

У якості підстави видачі картки відмови значиться порушення позивачем вимог абз. 4 ч. 2 ст. 88 Митного кодексу України в частині ненадання відомостей, передбачених абз. 2 п. 4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою КМУ від 01.10.97 року N 1104.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків, що дії відповідача та прийнята ним картка відмови прийняті у відповідності з діючим законодавством та у межах наданих повноважень.

Так, відповідно ст. 63 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" заборонялося надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов'язань. Податковий вексель відповідно до п. 1.16 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" являється письмовим безумовним грошовим зобов'язанням сплатити до бюджету відповідну суму коштів, що підтверджується комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України, тому розрахунок за його допомогою є відстрочкою оплати податкового зобов'язання позивачем як суб'єктом господарювання і відповідно підпадає під дію ст. 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Зазначене протирічить вимогам п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", яким передбачено, що платники податку при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму податкового зобов'язання (далі - податковий вексель). Суд першої інстанції прийшов до правильних висновків, що застосуванню, підлягає Закон, який прийнятий пізніше.

На період виникнення правовідносин щодо застосування вексельної форми розрахунків з податкових зобов'язань були наявні нормативно-правові акти, а саме: Закон України "Про податок на додану вартість" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які мали однакову юридичну силу, але по різному встановлювали порядок оплати податкового зобов'язання, в тому числі із застосуванням податкового векселя на суму податкового зобов'язання. Отже, для вирішення цього спору необхідно визначитися, який з вказаних законів є пріоритетним та підлягав застосуванню.

Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Отже, за наявності декількох законів, норми, які по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди, повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

На момент виникнення спірних відносин, необхідно встановити положення яких рівнозначних за юридичною силою законів були діючими: Закон України "Про податок на додану вартість" чи Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Судами встановлено, що на момент виникнення спірних відносин положення Закону України ст. 63 "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були діючими. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного дії відповідача по відмові у здійсненні митного оформлення товару із застосуванням векселя, тобто відстрочкою оплати податкових зобов'язань, та прийнятті картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України не можна визнати неправомірними, оскільки відповідач на час спірних правовідносин діяв відповідно до встановлених та діючих норм Закону.

Згідно наведеного, задовольняючи частково позовні вимоги суд апеляційної інстанції необґрунтовано послався на ті обставини, що у картці відмови відсутні посилання на вимогу ст. 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції було ухвалено відповідно до закону та скасоване судом апеляційної інстанції помилково, що, відповідно до вимог статті 226 КАС України, є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 210, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Криворізької митниці задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року - скасувати, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2008 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та порядку, які встановлені ст. ст. 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали