ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

04.10.2011 р.

N К-40625/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: Цуркана М. І. (головуючий); Васильченко Н. В., Калашнікової О. В., Чалого С. Я., Черпіцької Л. Т., секретар судового засідання - Шпикуляк В. Г., за участю представника Львівської митниці З. О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Галкостт" до Львівської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області про визнання рішень нечинними та зобов'язання вчинити дії, що переглядається за касаційною скаргою Львівської митниці на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2010 року, установила:

У квітні 2009 року ПП "Галкостт" звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (Митниця), Головного управління Державного казначейства України у Львівські області (ГУ ДКУ) про визнання рішень нечинними та зобов'язання вчинити дії.

Зазначали, що відповідно до зовнішньоекономічних контрактів з польськими фірмами P. H. U. "KChepinski", "Jeznach Sp. j", "Azpol Sp. z. o. o", "Konkret Firma Handlowa Export Import" позивачем придбано та ввезено на митну територію України яблука свіжі. При митному оформленні зазначеного товару Митницею винесені рішення про визначення митної вартості у формі довідок, і подальше митне оформлення товарів проведено з урахуванням коригування, зазначеного в таких довідках.

Посилаючись на відсутність у відповідача підстав для самостійного визначення вартості товару за методом, інакшим ніж за ціною контракту, зазначаючи, що на підтвердження заявленої вартості позивачем надано усі необхідні документи, а внаслідок оскаржуваних дій Митниці надмірно сплачено 598669,43 грн. ввізного мита та ПДВ, просили визнати недійсними рішення про визначення митної вартості та зобов'язати Митницю повернути вищевказану суму збитків.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2009 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов також задоволено. При цьому, апеляційним судом змінено суб'єкта, з якого належить стягнути суму збитків - з Митниці на Державний бюджет України.

У касаційній скарзі Митниця, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, представника Митниці, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що рішеннями Митниці, оформленими у формі довідок: N 18/28-7313 від 28 вересня 2008 року; N 18/28-11078 від 10 листопада 2008 року; N 18/28-11079 від 10 листопада 2008 року; N 18/28-11738 від 19 листопада 2008 року; N 18/28-12359 від 1 грудня 2008 року; 209000044/2009/001671/2 від 5 березня 2009 року; N 209000044/2009/002290/2 від 26 березня 2009 року; N 18/28-11077 від 10 листопада 2008 року, N 18/28-12358 від 1 грудня 2008 року; N 18/28-0033 від 10 січня 2009 року; 209000044/2009/002398/2 від 30 березня 2009 року визначено митну вартість ввезеного позивачем товару за шостим методом.

Зазначені рішення прийняті в результаті проведення митних процедур з оформлення ввезених партій свіжих яблук другого сорту. В ході цих процедур задекларована позивачем митна вартість не була прийнята, оскільки відрізнялась від цінової інформації, що містилась в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України (ЄАІС).

Також встановлено, що на підтвердження задекларованої митної вартості позивачем надавались такі документи: акт про проведення митного огляду товарів; контракт та додатки до нього; фактура; CMR; сертифікат походження товару; експортна ВМД країни відправлення.

Митницею запропоновано позивачу надати додаткові документи на підтвердження заявленої вартості, такі як: інформацію біржових організацій, торгово-промислової палати, прайс-листи та рахунки - фактури від виробника, калькуляцію собівартості від виробника.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що витребувані Митницею документи надані позивачем в процедурі консультації між декларантом та митним органом, а підстав для застосування іншого методу визначення митної вартості, аніж за ціною контракту, відповідачем не наведено.

Погодившись в цілому з такими висновками суду першої інстанції, апеляційний суд скасував його рішення, і, задовольнивши позов, змінив суб'єкта, з якого належить стягнути надмірно сплачені суми ввізного мита та ПДВ - з Митниці на управління Державного казначейства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками апеляційного суду погоджується частково, при цьому зазначає, що останнім належним чином не досліджена правильність задоволення судом першої інстанції вимоги про стягнення надмірно сплачених ввізного мита та ПДВ.

Порядок декларування митної вартості товарів при їх ввезенні в Україну регулюється статтями 259 - 273 Митного кодексу України (МК України) та постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження" від 20 грудня 2006 року N 1766 (Порядок N 1766).

Відповідно до частин першої та другої статті 258 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За правилами статті 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Згідно зі статтею 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість), 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з пунктом 11 Порядку N 1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу". Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Аналіз наведених норм, а також положень постанов Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року N 339 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" та від 20 грудня 2006 року N 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що Митницею не наведено достатніх підстав для самостійного визначення митної вартості з використанням резервного методу за обставин, коли позивачем надані документи на підтвердження задекларованої митної вартості, в тому числі і ті, що запитувались митним органом. Це означає, що оскаржувані довідки про визначення митної вартості є протиправними та правильно визнані судами нечинними.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, не у всіх випадках декларування ввезення товару мала місце відмова Митниці у митному оформленні і, відповідно, самостійне визначення останньою митної вартості.

Так, за твердженням позивача, задля уникнення псування товару, більша частина його партій одразу декларувалась за ціною, що визначена Митницею при попередніх оформленнях.

Це означає, що в таких випадках Митниця не виносила рішень щодо визначення митної вартості та не вчиняла жодних дій щодо її коригування.

З огляду на викладене, перевіряючи правильність вирішення справи в частині вимог про повернення надмірно сплачених сум ввізного мита та ПДВ апеляційному суду потрібно було дослідити правову природу відповідних правовідносин та дати оцінку висновкам суду першої інстанції щодо: причинно-наслідкового зв'язку між діями Митниці з визначення митної вартості попередніх партій товару та надмірною сплатою позивачем сум ввізного мита та ПДВ, про повернення яких йдеться у позові; наявності в таких випадках порушення прав позивача з боку суб'єкта владних повноважень, які підлягають захисту в порядку адміністративного судочинства; розповсюдження на такі правовідносини дії підпункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на час виникнення спірних відносин), згідно якого податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації і не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Проте в порушення вимог процесуального закону щодо обґрунтованості судового рішення, правильність висновків суду першої інстанції по зазначеним питанням апеляційним судом перевірена не була.

Відповідно до частини першої статті 158 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З міркувань, викладених вище, оскаржуване рішення не можна вважати обґрунтованими, оскільки апеляційний суд в повному обсязі не дослідив усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Зазначене є підставою для скасування його рішення та направлення справи на новий апеляційний розгляд у відповідності до вимог частини другої статті 227 КАС України, згідно якої підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Львівської митниці задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2010 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали