ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

13.05.2010 р.

Справа N 2а-14911/09/0570

Ухвалу частково скасовано(згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року) (Ухвала N К-21223/10)

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Старосуда М. І., суддів - Василенко Л. А., Губської Л. В., при секретарі - Дегтярьовій А. М. (за участю представників: від позивача - ОСОБА_5, від третьої особи на стороні позивача - ОСОБА_6, від третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_7), розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2009 року по справі N 2а-14911/09/0570 за позовом ОСОБА_8 до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Корпорація "Українські будівельні матеріали", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд державного майна України, Міністерство юстиції України, про визнання розпоряджень неправомірними та такими, що є недійсними з моменту прийняття, встановила:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (надалі КМУ), про визнання розпоряджень КМУ неправомірними та такими, що є недійсними з моменту їх прийняття: від 08.07.2009 року N 772-р "Про передачу будинку по АДРЕСА_1" та від 31.08.2009 року N 1002-р "Про розміщення Департаменту державної виконавчої служби Мінюсту".

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2009 року у справі N 2а-14911/09/0570 у задоволенні позову ОСОБА_8 про визнання розпоряджень Кабінету Міністрів України неправомірними та такими, що є недійсними з моменту їх прийняття: від 08.07.2009 року N 772-р "Про передачу будинку по АДРЕСА_1" та від 31.08.2009 року N 1002-р "Про розміщення Департаменту державної виконавчої служби Мінюсту" відмовлено. Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача, Корпорації "Українські будівельні матеріали" про визнання розпоряджень Кабінету Міністрів України неправомірними та такими, що є недійсними з моменту їх прийняття: від 08.07.2009 року N 772-р "Про передачу будинку по АДРЕСА_1" та від 31.08.2009 року N 1002-р "Про розміщення Департаменту державної виконавчої служби Мінюсту" задоволено. Визнано неправомірними та недійсними з моменту прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України:

від 08.07.2009 року N 772-р "Про передачу будинку по АДРЕСА_1";

від 31.08.2009 року N 1002-р "Про розміщення Департаменту державної виконавчої служби Мінюсту".

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернуся до суду з апеляційною скаргою, в якій послався на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

22.04.2004 року між Фондом державного майна України - орендодавець та Корпорацією - орендар був укладений договір оренди нерухомого майна N 192, що належить до державної власності.

20.09.2004 року сторонами підписано додаткову угоду N 1 до вказаного договору оренди (N 607), якою вказаний договір викладений у новій редакції.

Орендар отримав у користування нерухоме майно - будівлю загальною площею 10216 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, згідно акту приймання-передачі від 26.08.2004 року.

Пунктом 10.1 договору оренди визначено строк дії договору оренди - 5 років з 26 серпня 2004 року.

Пунктом 6.3 договору оренди передбачено, що орендар має право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.

Пунктом 7.2 договору визначено, що орендодавець зобов'язується не вчиняти дії, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього договору.

18.12.2007 року Фондом державного майна України прийнято наказ N 1974, яким зазначену будівлю включено до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації.

09.01.2008 року Фондом державного майна України прийнято наказ N 7 "Щодо прийняття рішення про приватизацію та визначення дати оцінки" у якому зазначено про прийняття рішення про приватизацію шляхом викупу нежитлової будівлі площею 10216 кв. м, яка знаходиться на балансі та орендується Корпорацією за адресою: АДРЕСА_1, з компенсацією орендарю вартості невід'ємних поліпшень, здійснених з дозволу орендодавця за рахунок власних коштів за час оренди. Орендарю наказано провести аудиторську перевірку щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень вказаного майна. Даний наказ прийнятий на виконання наказу Фонду державного майна України N 1974 від 18.12.2007 року "Щодо переліку об'єктів, що підлягають приватизації".

25.06.2009 року листом N 10-16-9012 Фонд державного майна України повідомив Кабінет Міністрів України, що строк дії договору оренди державного майна N 192 укладеного між ФДМУ та Корпорацією закінчується 25.08.2009 р. та просив розглянути питання щодо дій ФДМУ стосовно подальшого використання цього майна.

07.07.2009 року листом N 10-16-9597 ФДМУ надав додаткову інформацію КМУ щодо договору оренди N 192.

08.07.2009 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження N 772-р "Про передачу будинку по АДРЕСА_1", згідно якого КМУ погодився з пропозицією Мінекономіки і ФДМУ щодо передачі нежитлового будинку загальною площею 10216 кв. м по вул. Артема у м. Києві до сфери управління Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України для розміщення центральних органів виконавчої влади та зобов'язав ФДМУ і Корпорацію забезпечити до 26.08.2009 року вивільнення Корпорацією вказаного будинку та передати його Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України. Однак, пропозиції Мінекономіки і ФДМУ, на які є посилання в спірному розпорядженні в матеріалах справи відсутні та суду першої і апеляційної інстанцій не надавались.

03.08.2009 року Фонд державного майна України видав наказ N 1228 "Щодо виключення об'єкта приватизації з переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації", яким з переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу, виключений будинок, який знаходиться на балансі та орендується Корпорацією та розташований за адресою: АДРЕСА_1. У наказі ФДМУ послався на розпорядження КМУ N 772-р від 08.07.2009 року. Даним наказом також визначено, що наказ ФДМУ від 09.01.2008 р. N 7 та інші втрачають чинність.

31.08.2009 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження "Про розміщення Департаменту державної виконавчої служби Мінюсту", згідно якого КМУ погодився з пропозицією Мінюсту щодо надання йому для розміщення Департаменту державної виконавчої служби Мінюсту приміщень загальною площею 1142 кв. м (робоча площа - 640 кв. м) на п'ятому, шостому та сьомому поверхах нежитлового будинку по АДРЕСА_1. ФДМУ наказано забезпечити укладання з Мінюстом договору оренди приміщень на умовах відшкодування балансоутримувачеві нежитлового будинку по АДРЕСА_1 фактичних витрат, пов'язаних з їх утриманням.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлені випадки припинення договору оренди, зокрема договір оренди припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря);

- банкрутства орендаря;

- загибелі об'єкта оренди;

- ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Отже, така підстава припинення та розірвання договору оренди, як прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про розміщення в приміщеннях центральних державних органів, дипломатичних представництв і консульств іноземних держав, зазначеним законом не передбачена.

Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.

У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивача не було письмово та у встановлені строки попереджено про те, що власник має намір після закінчення строку договору оренди використовувати майно, передане в оренду Корпорації, для власних потреб і на час прийняття спірного розпорядження від 08.07.2009 року N 772-р "Про передачу будинку по АДРЕСА_1" не було прийнято рішення про розміщення у даному будинку центральних органів влади. Розпорядження про розміщення у спірному будинку Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції було прийнято лише 31.08.2009 року, тобто після прийняття розпорядження 772-р "Про передачу будинку по АДРЕСА_1".

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, наказом Фондом державного майна України N 7 від 09.01.2008 року прийнято рішення про приватизацію будівлі шляхом викупу, тобто Корпорація набула права на приватизацію спірного майна шляхом його викупу.

Статтею 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом або викупу.

З прийняттям рішення про включення об'єкта до одного з переліків, зазначених у частині першій цієї статті, стосовно нього припиняється дія норм Господарського кодексу України у частині купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно, списання майна, випуску та придбання цінних паперів, надання та одержання кредитів у розмірах, що перевищують середньорічний рівень таких операцій за останні три роки з урахуванням рівня інфляції, а також забороняється передача майна в іпотеку. Якщо ці дії необхідні для ефективного функціонування підприємства, що приватизується, вони здійснюються підприємством з дозволу органу приватизації.

П. 51 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації", передбачено, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.

Таким чином, Корпорація набула права на приватизацію спірного майна шляхом його викупу у визначеному законом порядку, а відмова в подальшій реалізації такого права жорстко обмежена Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" та Законом України "Про приватизацію державного майна".

Отже, після прийняття Фондом державного майна України рішення щодо включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, спірного майна та набуття Корпорацією права на його приватизацію шляхом викупу, здійснення будь-яких дій щодо розпорядження спірним майном є неможливим, тому Кабінет Міністрів України не мав права приймати спірні розпорядження.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Кабінет Міністрів України без урахування усіх обставин, що мають значення, прийняв розпорядження N 772-р "Про передачу будинку по АДРЕСА_1" від 08.07.2009 року та, відповідно, розпорядження КМУ N 1002-р від 31.08.2009 року "Про розміщення Департаменту державної виконавчої служби Мінюсту", чим порушив законні права Корпорації.

Судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути змінено чи скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються.

Керуючись ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, ухвалила:

Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2009 року у справі N 2а-14911/09/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2009 року у справі N 2а-14911/09/0570 залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі - з 18.05.2010 року.

 

Головуючий

 

Судді

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали