ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02.06.2011 р.

N К-21223/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів - Бутенка В. І., Лиски Т. О. (доповідач), Мойсюка М. І., Малиніна В. В., Штульмана І. В., при секретарі - Возній І. П. (за участю: представника Корпорації "Українські будівельні матеріали" - Пати С. П., представника Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України - Жменяки Ю. Ю., представника Фонду державного майна України - Сєдова К. Б.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України (за участю третіх осіб - Корпорація "Українські будівельні матеріали", Фонд державного майна України, Міністерство юстиції України) про визнання розпоряджень неправомірними та такими, що є недійсними в момент прийняття, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Ковтун Лариси Володимирівни - представника Кабінету Міністрів України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2010 року, встановила:

У вересні 2009 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - Кабмін, відповідач) про визнання неправомірним розпорядження від 8 липня 2009 року N 772-р "Про передачу будинку АДРЕСА_1" та розпорядження від 31 серпня 2009 року N 1002-р "Про розміщення Департаменту державної виконавчої служби Мін'юсту".

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року до участі у справі залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Корпорація "Українські будівельні матеріали", та треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Фонд державного майна України та Міністерство юстиції України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суд від 23 листопада 2009 року Корпорацію "Українські будівельні матеріали" залучено до участі в справі у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду в 29 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2010 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача, Корпорації "Українські будівельні матеріали" задоволено. Визнано неправомірними та недійсними з моменту прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 липня 2009 року N 772-р "Про передачу будинку АДРЕСА_1", від 31 серпня 2009 року N 1002-р "Про розміщення Департаменту державної виконавчої служби Мін'юсту".

В касаційній скарзі Ковтун Л. В. - представник Кабміну, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

В заяві про приєднання до касаційної скарги Фонд державного майна України повністю підтримує вимоги касаційної скарги представника Кабміну.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 22 квітня 2004 року між Фондом державного майна України (далі - ФДМУ) та Корпорацією "Українські будівельні матеріали" (далі - Корпорація) укладено договір оренди нерухомого майна N 192, що належить до державної власності.

20 вересня 2004 року сторонами підписано додаткову угоду N 1 до вказаного договору оренди (N 607), згідно якої орендар отримав у користування нерухоме майно - будівлю загальною площею 10216 кв. м за адресою: АДРЕСА_1.

Договором визначений строк дії договору оренди 5 років з 26 серпня 2004 року та передбачено, що орендар має право дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.

8 липня 2009 року Кабмін прийняв розпорядження N 772-р "Про передачу будинку АДРЕСА_1", згідно якого відповідач погодився з пропозицією Міністерства економіки України та ФДМУ щодо передачі нежитлового будинку загальною площею 10216 кв. м АДРЕСА_1 до сфери управління Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабміну для розміщення центральних органів виконавчої влади та зобов'язав ФДМУ та Корпорацію забезпечити до 26 серпня 2009 року звільнення орендарем вказаного будинку та передати його Господарсько-фінансовому департаменту Секретаріату Кабміну.

31 серпня 2009 року відповідач прийняв розпорядження N 1002-р "Про розміщення Департаменту державної виконавчої служби Мін'юсту", відповідно до якого Кабмін погодився з пропозицією Мін'юсту щодо надання йому для розміщення Департаменту державної виконавчої служби Мін'юсту приміщень АДРЕСА_1 площею 1142 кв. м Даним розпорядженням наказано ФДМУ забезпечити укладання з Мін'юстом договору оренди приміщень на умовах відшкодування балансоутримувачеві нежитлового будинку АДРЕСА_1 фактичних витрат, пов'язаних з їх утриманням.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог Корпорації "Українські будівельні матеріали" суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведено той факт, що позивача було письмово та у встановлені строки попереджено про те, що власник має намір після закінчення договору оренди використовувати майно, передане в оренду Корпорації, для власних потреб. Крім того, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення, не розсудливо прийняв оскаржувані розпорядження, чим порушив законні права Корпорації "Українські будівельні матеріали".

З такими висновками судів не можна погодитися, оскільки вони суперечить нормам матеріального права.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" передбачено, що Кабінет Міністрів України здійснює відповідно до закону управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, делегує в установленому порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об'єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб'єктам господарювання; забезпечує розроблення і виконання державних програм приватизації; подає Верховній Раді України пропозиції стосовно визначення переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Конституції та ст. 53 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Таким чином, враховуючи викладене, вбачається, що оскаржувані розпорядження були прийняті відповідачем в межах його повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 23 вищевказаного Закону передбачено, що передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно, а тому, знаходження спірного майна в оренді у Корпорації не обмежувало відповідача здійснювати повноваження щодо реалізації прав держави як власника державного майна, пов'язаних з володінням, користуванням розпоряджанням ним з врахуванням термінів дії договору оренди цього майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 1 ст. 764 ЦК вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує Орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відповідно до листа Фонду державного майна України від 23 липня 2009 року N 10-16-10608 вбачається, що останній повідомив, що строк дії договору оренди нерухомого майна - будівлі АДРЕСА_1, що належить до державної власності, укладеного між Фондом державного майна України та Корпорацією "Українські будівельні матеріали" від 22 квітня 2004 року N 192, закінчується 26 серпня 2009 року. В зазначеному листі Фонд державного майна України вказав про прийняття Кабінетом Міністрів України відповідних розпоряджень (а. с. 231).

Листом від 10 серпня 2009 року N 10-16-11689 Фонд державного майна України повторно повідомив позивача про строки закінчення договору оренди, а також зазначив, що строк дії цього договору продовжено не буде (а. с. 232).

Таким чином, Корпорацію "Українські будівельні матеріали" було письмово та у встановлені строки попереджено про те, що власник має намір після закінчення договору оренди використовувати майно, передане в оренду Корпорації, для власних потреб.

Крім того, відповідно до абз. 13 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у передачі в оренду об'єктів може бути відмовлено, якщо: орендодавець, зазначений в абзаці другому та третьому статті 5 цього Закону, прийняв рішення про укладення договору оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією.

Пунктом 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 11 січня 1993 року N 5-93 "Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежитлових приміщень, що перебувають у державній власності" передбачено, що Кабінет Міністрів України має право приймати рішення про розміщення центральних державних органів, створюваних Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України, а також дипломатичних представництв і консульств іноземних держав в Україні в адміністративних будинках і нежитлових приміщеннях, що є у державній власності та належать підприємствам, установам і організаціям на праві повного господарського відання або оперативного управління. Договори найму (оренди) з користувачами цих будинків і приміщень і вважаються розірваними з моменту прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про розміщення в них центральних державних органів, дипломатичних представництв і консульств іноземних держав.

Враховуючи те, що 31 серпня 2009 року було прийнято рішення про укладення договору оренди нерухомого майна з Міністерством юстиції України, підстав для продовження договору оренди відповідного приміщення з Корпорацією не було. Крім того, як вбачається з матеріалів доданих до касаційної скарги, Корпорація звільнила приміщення за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить акт приймання-передачі цих приміщень (а. с. 38).

Враховуючи те, що абз. 8 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає можливість відмовляти в передачі майна в оренду, а не встановлює заборону на його передачу в оренду, а тому, колегією суддів не може бути прийнято до уваги посилання судів попередніх інстанцій на прийняття Фондом держмайна наказу N 7 від 9 січня 2008 року, про включення відповідних будівель до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, як на обставину, що свідчить про протиправність оскаржуваних розпоряджень.

Таким чином, враховуючи вказані обставини справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що Кабінет Міністрів України при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на видання розпоряджень, правомірно прийняв оскаржувані розпорядження від 8 липня 2009 року N 772-р "Про передачу будинку АДРЕСА_1" та від 31 серпня 2009 року N 1002-р "Про розміщення Департаменту державної виконавчої служби Мін'юсту".

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Беручи до уваги те, що фактичні обставини встановлено судовими інстанціями повно та правильно, проте неправильно застосовано норми матеріального права, ухвалені у справі судові рішення підлягають частковому скасуванню.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 229, 230, 232 КАС України колегія суддів, постановила:

Касаційну скаргу Ковтун Лариси Володимирівні - представника Кабінету Міністрів України та заяву Фонду державного майна України про приєднання до касаційної скарги, задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2010 року в частині задоволення позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову Корпорації "Українські будівельні матеріали" до Кабінету Міністрів України про визнання неправомірними та недійсними з моменту прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 липня 2009 року N 772-р "Про передачу будинку АДРЕСА_1", від 31 серпня 2009 року N 1002-р "Про розміщення Департаменту державної виконавчої служби Мін'юсту".

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2010 року залишити без змін.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали