АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

від 6 липня 2011 року

6 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі: головуючого - Черевка П. М., суддів - Суворова В. О., Артеменка І. А., при секретарі - Корбі Н. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційними скаргами представника товариства з обмеженою відповідальністю "Дубль W" - ОСОБА_1 та представника "Райффайзен Проперті Менеджмент ГМБХ - ОСОБА_2 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 31 березня 2011 року по справі за клопотанням Райффайзен Проперті Менеджмент ГМБХ в особі представника за довіреністю - ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Дубль W" про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного Арбітражного Центру Федеральної Палати Економіки Австрії від 23 лютого 2010 року з виправленням від 10 червня 2010 року у справі N SCH-5093, встановила:

У листопаді 2010 року представник "Райффайзен Проперті Менеджмент ГМБХ - ОСОБА_2 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного Арбітражного Центру Федеральної Палати Економіки Австрії від 23 лютого 2010 року з виправленням від 10 червня 2010 року у справі N SCH-5093. "Райффайзен Проперті Менеджмент ГМБХ проти ТОВ "Дубль W" посилаючись на те, що 23 лютого 2010 року Міжнародний Арбітражний Центр Федеральної Палати Економіки Австрії виніс рішення з виправленнями від 10 червня 2010 року по справі, згідно якого кредитний договір від 14 жовтня 1998 року з доповненням до нього від 17 травня 1999 року про продажу та передачу частки та опціон від 4 травня 2001 року були укладені правомірно, не припинені, не визнані недійсними, є дійсними, чинними та мають повну юридичну силу, підтверджуючи додаткове право власності позивача (на час вчинення договору про передачу частки та оцінок від 4 травня 2001 року) на частку участі у розмірі 1 % у ТОВ "Дубль W" Київ (зараз ТОВ "САССК") яка в загальному обсязі станом на даний час сукупно становить 99,90217 % у ТОВ "Дубль W" Київ (зараз ТОВ "САССК").

Боржник зобов'язаний сплатити усі арбітражні витрати у розмірі 38075,36 Євро.

Боржник повинен сплатити позивачу наступні суми: вартість арбітражного провадження у розмірі 38075,36 Євро, витрати в розмірі 5043,35 Євро та 20 % податку на додану вартість Австрії у розмірі 1008,67 Євро, витрати у розмірі 119,82 Євро, які не обкладаються податком на додану вартість, юридичні витрати в розмірі 100000 Євро та 20 % податку на додану вартість Австрії в розмірі 20000 Євро.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 31 березня 2011 року клопотання представника "Райффайзен Проперті Менеджмент ГМБХ - ОСОБА_2 про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного Арбітражного Центру Федеральної Палати Економіки Австрії від 23 лютого 2010 року з виправленням від 10 червня 2010 року у справі N SCH-5093 задоволено частково, рішення Міжнародного Арбітражного Центру Федеральної Палати Економіки Австрії від 23 лютого 2010 року з виправленням від 10 червня 2010 року по зазначеній справі визнано частково.

Надано дозвіл на виконання рішення Міжнародного Арбітражного Центру Федеральної Палати Економіки Австрії від 23 лютого 2010 року з виправленням від 10 червня 2010 року у справі N SCH-5093 в частині стягнення витрат на арбітражне провадження в розмірі 38 075, 36 Євро, що за курсом НБУ станом на 31 березня 2011 року становить 427039,53 гривень, витрат у розмірі 5043,35 Євро - 56564,39 гривень, податку на додану вартість Австрії у розмірі 1008,67 Євро - 11312,87 гривень, витрат, які не обкладаються податком на додану вартість Австрії - 119, 82 Євро - 1343,85 гривень.

В іншій частині клопотання відмовлено.

Встановлено порядок виконання ухвали, у разі набрання нею законної сили вона є підставою для видачі виконавчого листа про стягнення з ТОВ "Дубль W" та перерахування на рахунок Райффайзен Проперті Менеджмент ГМБХ вартість арбітражного провадження - 38075,36 Євро, що за курсом НБУ становить 427039,53 гривень, витрат у розмірі 5043,35 Євро - 56564,39 гривень, 1008,67 Євро - 11312,87 гривень податку на додану вартість Австрії, 119,82 Євро - 1343,85 гривень витрат без оподаткування податком на додану вартість Австрії.

Вважаючи ухвалу суду незаконною, представник ТОВ "Дубль W" - ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 31 березня 2011 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання "Райффайзен Проперті Менеджмент ГМБХ про визнання та примусове виконання рішення Міжнародного Арбітражного Центру Федеральної Палати Економіки Австрії від 23 лютого 2010 року з виправленням від 10 червня 2010 року

Вважаючи ухвалу суду незаконною, представник Райффайзен Проперті Менеджмент ГМБХ - ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 31 березня 2011 року, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання апелянта про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного Арбітражного Центру Федеральної Палати Економіки Австрії від 23 лютого 2010 року з виправленням від 10 червня 2010 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Дубль W" - ОСОБА_1 задовольнити, а апеляційну скаргу представника Райффайзен Проперті Менеджмент ГМБХ - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити ухвалу.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії або підстави її застосування.

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення клопотання Райффайзен Проперті Менеджмент ГМБХ до ТОВ "Дубль W" про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного Арбітражного Центру Федеральної Палати Економіки Австрії від 23 лютого 2010 року з виправленням від 10 червня 2010 року у справі N SCH-5093 районний суд помилково, без належних правових підстав виходив з того, що ним встановлено ті обставини, які є належними доказами, що дають підставу частково визнати і надати дозвіл на виконання зазначеного арбітражного рішення в частині стягнення арбітражних витрат.

Прийняття у провадження Малиновським районним судом м. Одеси зазначеного клопотання відповідає територіальній юрисдикції, відповідає вимогам п. 10 ст. 1 ЗУ "Про міжнародне приватне право", ч. 1 ст. 392 ЦПК України, ст. 84 ЗУ "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року, ст. ст. 35, 36 ЗУ "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24 лютого 1994 року, ст. 9 Конституції України та роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 12 "Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів і арбітражів і про скасування рішень, ухвалених в порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України", оскільки боржник за вказаним рішенням зареєстрований на території Малиновського району м. Одеси.

Судом обгрунтовано не прийнято доводи представника боржника щодо порушення процедури повідомлення про час та місце розгляду справи, оскільки матеріалами справи спростовано зазначені доводи, як безпідставні.

Відповідно до ст. 36 ЗУ "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24 лютого 1994 року підставою для відмови у визнанні або виконанні арбітражного рішення, незалежно в якій державі воно винесено є такі обставини, якщо суд визнає, що об'єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України, визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

Боржник, обгрунтовуючи договірну та корпоративну природу правовідносин між сторонами, вважаючи свої права порушеними, звернувся до українських господарських судів з позовами про захист своїх прав. Зазначені справи перебувають у провадженні суддів, грунтуються на вимогах ст. 12 Господарського процесуального кодексу України та ст. 167 Господарського кодексу України, що підтверджує законну підставу прийняття зазначених позовів до провадження суду та корпоративність спірних правовідносин.

Відповідноп. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" діяльність акціонерного товариства зареєстрованого в Україні як юридична особа, відносини між товариством та акціонерами, між акціонерами та акціонерним товариством щодо його діяльності, а також корпоративного управління регулюються виключно законами та іншими нормативно-правовими актами України.

Учасники господарських товариств незалежно від суб'єктного складу акціонерів не вправі також підпорядковувати розгляд корпоративних спорів, пов'язаних із діяльністю господарських товариств, зареєстрованих в Україні, зокрема тих, що випливають з корпоративного управління, міжнародним комерційним арбітражам.

Будь-яке звернення до суду чи арбітражу становить своєю метою захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права заявника. Відсутність зазначених обставин підтверджує безпідставність встановлення фактів укладення договір між сторонами, які встановили існуючі між ними правовідносини. Наявність існуючих між сторонами правовідносин не потребувала додаткового їх встановлення та підтвердження судовим рішенням. Договором між сторонами не передбачений такий спосіб захисту прав, як визнання договорів дійсними.

Колегія вважає, що у рішенні Арбітражу відсутні посилання та ті дії, які примусово необхідно виконати та якими було б відновлено право позивача, оскільки не встановлено самого порушення такого права з боку відповідача, оспорення або визнання права.

Виходячи з викладеного, колегія вважає, що визнання рішення та надання дозволу на примусове його виконання є необгрунтованим, оскільки ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду України.

Рішення Арбітражу містить ознаки задоволення позову про визнання права власності на відповідні частки у статутному фонді, та незалежно від кваліфікації спірних правовідносин з урахуванням існуючого предмету спору підлягає розгляду у суді України. Арбітражне рішення в певній мірі містить висновки з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, спір у даному випадку виникає з права власності на частку в статутному фонді.

Судом встановлено, що договірні відносини між сторонами витікають з корпоративних відносин. Визнання дійсності договорів між заявником та боржником не потребувало втручання міжнародних судових органів, оскільки спору з зазначеного питання між сторонами не існувало, сторони визнають укладені договори без підтвердження їх визнання в судовому порядку.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що підстав для звернення до Міжнародного Арбітражного Центру Федеральної Палати Економіки Австрії за визнанням права власності на частку у заявника не було, оскільки спір з цього приводу грунтується на корпоративних правовідносинах і в силу зазначених обставин повинен розглядатися в порядку господарського судочинства України.

Відповідно до ст. 395 п. 6 ЦПК України, розглянувши надані документи та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволення клопотання з цього питання.

Ухвалою суду клопотання задоволено частково, рішення Міжнародного Арбітражного Центру Федеральної Палати Економіки Австрії від 23 лютого 2010 року з виправленням від 10 червня 2010 року визнано частково, надано дозвіл на часткове стягнення витрат на арбітражне провадження.

Суд в частині часткового задоволення клопотання, часткового визнання рішення та часткового стягнення витрат на арбітражне провадження допустив порушення вимог п. 6 ст. 395 ЦПК України, яка не передбачає часткового задоволення клопотання в зазначених правовідносинах, що на думку колегії є підставою для скасування в цій частині ухвали суду.

Відповідно до ч. 1 п. "с" ст. 5 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк 1958 р.) в визнанні та наданні дозволу на виконання арбітражного рішення може бути відмовлено за вимогою тієї сторони, проти якої воно направлено, якщо ця сторона пред'явить компетентній владі, де виконується рішення, що зазначене рішення постановлено за спором, не передбаченим, або не підпадаючим під умови арбітражної угоди, або арбітражного застереження, обумовленого в договорі, або містить висновки з питань, які виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі з умовою, якщо постанови по питаннях, охоплюваних арбітражною угодою можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такими угодами, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанову з питання, яке охоплюється арбітражною угодою може бути визнана та дозволена до виконання.

Виходячи з викладеного, колегія вважає, що часткове визнання та частковий дозвіл на виконання рішення суперечить зазначеній нормі та процесуальним нормам українського законодавства, тому ухвала в цій частині підлягає скасуванню з підстав вирішення судом зазначеного питання з порушенням норм процесуального права.

Відмова у визнанні та наданні дозволу іншої частини клопотання. Ухвалою суду від 31 березня 2011 року, на думку колегії суддів обгрунтована і підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, п. 3 ч. 2 ст. 307, ч. 1 п. 2 ст. 312, 313 - 315, 317, 319, 397 ЦПК України, колегія суддів ухвалила:

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Дубль W" - ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу представника "Райффайзен Проперті Менеджмент ГМБХ - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 31 березня 2011 року - змінити.

В частині визнання частково та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного Арбітражного Центру Федеральної Палати Економіки Австрії від 23 лютого 2010 року з виправленням від 10 червня 2010 року у справі N SCH-5093 про стягнення витрат на арбітражне провадження в розмірі 38075,36 Євро, що за курсом НБУ на 31.03.2010 року дорівнює 427039,53 гривень, витрати у розмірі 5043,35 Євро, що дорівнює 56564,39 гривень, податку на додану вартість Австрії у розмірі 1008,67 Євро, що дорівнює 11312,87 гривень, витрат, які не обкладають податком на додану вартість Австрії у розмірі 119,82 Євро, що дорівнює 1343,85 гривень та встановлення порядку виконання цієї ухвали у разі набрання чинності визнання її підставою для видачі виконавчого листа про стягнення з ТОВ "Дубль W" зазначеної суми вартості арбітражного провадження скасувати, у задоволенні клопотання у викладеній частині - відмовити.

В решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до касаційної інстанції шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

 

Головуючий

П. М. Черевко

Судді:

І. А. Артеменко

 

В. О. Суворов

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали