ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

05.10.2010 р.

Справа N 14/224

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді  Воліка І. М., суддів - Капацин Н. В., Кролевець О. А., розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2010 р. у справі N 14/224 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Київської міської філії про визнання третейської угоди недійсною (за участю представників: позивача - не з'явився, відповідача - не з'явився), встановив:

Відкрите акціонерне товариство (надалі - "ВАТ") "Вінніфрут" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Київської міської філії (надалі - "Банк") про визнання недійсною третейської угоди, укладеної між Банком та ВАТ "Вінніфрут" у вигляді третейського застереження в Договорі про надання відновлювальної кредитної лінії N 24-12/157 від 17.07.2008 р., визнавши недійсним п. 6.2 даного Договору.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю належних повноважень у особи, якою від імені позивача підписано третейську угоду, та наявністю підстав для застосування норм ст. 12 Закону України "Про третейські суди" (надалі - Закон), ст. ст. 207, 208 ГК України, ст. ст. 92, 95, 202, 203, 215, 244 ЦК України.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2010 р. (суддя Нарольський М. М.) в позові відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано відсутністю підстав для визнання спірного договору недійсним у зв'язку з недоведеністю його невідповідності нормам ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2010 р. (судді Тищенко О. В., Алданова С. О., Моторний О. А.) рішення місцевого господарського суду залишено в силі з тих же підстав.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ВАТ "Вінніфрут" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2010 р. і постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2010 р., та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм ст. ст. 203, 215, 237, 238, 244 ЦК України та ст. ст. 5, 12 Закону України "Про третейські суди".

Сторони, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.07.2008 р. між Банком (кредитор) та ВАТ "Вінніфрут" (позичальник) укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії N 24-12/157 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою N 1 від 29.10.2008 р. (надалі -"Договір").

Відповідно до п. п. 1.1, 1.1.1, 1.2 Договору Банк зобов'язався надати позивачу на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (виконання платежів за акредитивом N 14-31-08/АН від 17.07.2008 р.) грошові кошти у межах максимального ліміту заборгованості в сумі 3049800,00 долара США з кінцевим терміном погашення всіх траншів по кредиту не пізніше 30.06.2010 р.

Сторони у п. 6.1 Договору погодили, що всі спори та розбіжності, що виникають між ними за цим Договором підлягають врегулюванню шляхом взаємних консультацій та переговорів.

В той же час, сторони у п. 6.2 Договору досягли згоди про те, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, спір розглядається одноособово третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею, спір розглядається третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Стаття 5 Закону України "Про третейські суди" (надалі - "Закон") встановлює, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Частина 1 статті 2 Закону визначає третейську угоду як угоду сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Норми ст. 12 Закону встановлюють, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Крім того, ст. 12 Закону передбачила, що третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

При цьому, третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує (ч. 4 ст. 12 Закону). У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною (ч. 7 ст. 12 Закону).

Судами встановлено, що Договір скріплено печатками сторін, від імені ВАТ "Вінніфрут" підписано представником за довіреністю Карлаш Д. О., а від імені Банку - Заступником керуючого Київської міської філії Гордон В.Б.

В той же час, ВАТ "Вінніфрут", звертаючись з позовом до господарського суду стверджує про невідповідність укладеної між сторонами третейської угоди нормам ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

В свою чергу норми ч. 2 ст. 203 ЦК України передбачають, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Цивільна дієздатність юридичної особи визначається ст. 92 ЦК України, частина 1 якої визначає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

В силу ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Судами встановлено, що згідно виданої позивачем та нотаріально посвідченої довіреності від 24.06.2008 р., Голова правління ВАТ "Вінніфрут" уповноважив Карлаш Діану Олександрівну бути представником товариства, зокрема, при укладанні та підписанні від імені товариства договорів, контрактів та угод, які відносяться до господарської діяльності товариства, з дотриманням обмежень, встановлених статутом товариства; укладанні та підписанні в порядку, передбаченому статутом товариства кредитних договорів, договорів застави, договорів іпотеки належного товариству будь-якого нерухомого майна, а також додаткових угод про внесення змін, доповнень до укладених договорів, угод про розірвання цих договорів.

Позивачем в порядку ст. ст. 32 - 34 ГПК України не надано доказів наявності в статуті ВАТ "Вінніфрут" обмежень щодо укладення третейських угод. Крім того, згідно норм ст. 13 Закону, якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди. Спірна третейська угода укладена в формі третейського застереження до Договору про надання відновлювальної кредитної лінії, повноваження на укладення якого представник ВАТ "Вінніфрут" мав згідно дослідженої судами довіреності.

Крім того, норми ст. 241 ЦК України передбачають, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Так, суди встановили, що Банком подано позов до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків про стягнення з ВАТ "Вінніфрут" 2489055,68 грн. заборгованості за Договором. При цьому, ВАТ "Вінніфрут" приймав участь у даному третейському розгляді, подавав відзив на позовну заяву та пояснення до відзиву, згідно яких не заперечувало проти розгляду справи третейським судом.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що дані дії позивача свідчать про схвалення спірної третейської угоди в порядку ст. 241 ЦК України.

Отже, господарським судами попередніх інстанцій встановлено відсутність підстав для визнання спірної третейської угоди такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2010 р. у справі N 14/224 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

І. Волік

Судді:

Н. Капацин

 

О. Кролевець

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали