ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 28 лютого 2012 року

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Барбари В. П., суддів: Балюка М. І., Гуля В. С., Колесника П. І., Берднік І. С., Ємця А. А., Потильчака О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 5 жовтня 2011 року у справі N 28/55 (Постанова N 28/55) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Плюс" (далі - ТОВ "СВ-Плюс") до публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" (далі - ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії"), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Союз-Віктан" ЛТД" (далі - ТОВ "Фірма "Союз-Віктан" ЛТД"), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, встановив:

У лютому 2011 року ТОВ "СВ-Плюс" звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 30 вересня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 незаконно та необґрунтовано вчинено виконавчий напис N 2416 про звернення стягнення на рухоме майно позивача, яким за договором застави від 19 серпня 2008 року N 21529 забезпечено зобов'язання ТОВ "Фірма "Союз-Віктан" ЛТД" за договором на встановлення ліміту для проведення операцій з відкриття та сплати документарних акредитивів від 15 серпня 2008 року N LC/150808.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19 травня 2011 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 липня 2011 року рішення господарського суду м. Києва від 19 травня 2011 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 5 жовтня 2011 року (Постанова N 28/55) постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 липня 2011 року скасовано, рішення господарського суду м. Києва від 19 травня 2011 року залишено без змін.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 5 жовтня 2011 року (Постанова N 28/55) з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 5 жовтня 2011 року (Постанова N 28/55) посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції до спірних відносин положень ст. ст. 24, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст. 20 Закону України "Про заставу", ст. 590 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

В обґрунтування заяви ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" додано копію постанови Вищого господарського суду України від 8 квітня 2010 року у справі N 7/73-77, де висловлено правову позицію про те, що ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" унормовано право обтяжувача на власний розсуд обрати один із позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та не обмежено обтяжувача у виборі інших способів звернення стягнення на майно, зокрема у вчиненні виконавчого напису нотаріуса.

Ухвалою колегії суддів Вищого господарського суду України від 12 січня 2012 року справу допущено до провадження у Верховному Суді України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, Судова палата вважає, що заява задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 19 серпня 2008 року між ТОВ "СВ-Плюс" (заставодавцем), ТОВ "Фірма "Союз-Віктан" ЛТД" (боржником) та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (заставодержателем) укладено договір застави рухомого майна в забезпечення зобов'язань боржника, які випливають із договору на встановлення ліміту для проведення операцій з відкриття та сплати документарних акредитивів N LC/150808, укладеного між боржником і заставодержателем 15 серпня 2008 року, з усіма змінами і доповненнями до нього.

Згідно із ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Інше передбачено Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", що набрав чинності з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями згаданого Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відтак Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом із питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" та ст. 590 ЦК України застосовуються лише в частині, що йому не суперечить.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (у редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису нотаріуса) звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 26 цього Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Цим Законом не передбачено звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса, а отже, Вищий господарський суд України, скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду та залишаючи без змін рішення господарського суду м. Києва від 19 травня 2011 року, дійшов вірного висновку про те, що звернення стягнення на заставлене майно може бути вчинено лише у спосіб, передбачений Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Аналогічну правову позицію про те, що такого способу звернення стягнення на заставлене майно, як вчинення нотаріусом виконавчого напису, Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не передбачено, викладено і в постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2010 року у справі N 19/164 (Постанова N 3-5гс10).

За таких обставин відсутні підстави для скасування законної постанови Вищого господарського суду України від 5 жовтня 2011 року (Постанова N 28/55), в зв'язку з чим у задоволенні заяви ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 11123, 11124, 11126 ГПК України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 5 жовтня 2011 року у справі N 28/55 (Постанова N 28/55) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Плюс" до публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії", треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Союз-Віктан" ЛТД", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 11116 ГПК України.

Постанова оскарженню не підлягає.

 

Головуючий, суддя

В. П. Барбара

Судді:

М. І. Балюк

 

І. С. Берднік

 

В. С. Гуль

 

А. А. Ємець

 

П. І. Колесник

 

О. І. Потильчак

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали