ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

10.11.2010 р.

Справа N 21/133-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Божок В. С. - головуючого, Костенко Т. Ф., Коробенко Г. П., розглянувши матеріали касаційної скарги заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2010 у справі господарського суду Дніпропетровської області за позовом заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до ТОВ "ОПТІК" про внесення змін до договору оренди (в судовому засіданні взяли участь представники: позивача - не з'явились, відповідача - не з'явились), встановив:

Рішенням від 11.06.2010 року господарського суду Дніпропетровської області позов задоволено. Змінено п. 3.2 договору оренди земельної ділянки від 21.08.2003 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та ТОВ "Оптік", посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського територіального округу Сусловою Н. Б., зареєстрованого в реєстрі за N 6670 від 21.08.2003 та зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 04.09.2003 р. за N 4106, виклавши його в такій редакції: "3.2 Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Закону України "Про оренду землі" та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 06.08.2008 N 39/35 у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України "Про оренду землі". З відповідача в доход державного бюджету стягнуто судові витрати.

Постановою від 30.08.2010 Дніпропетровського апеляційного господарського суду вказане вище рішення скасовано, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду, заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати з огляду на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невірною оцінкою обставин справи, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.

Як було встановлено місцевими господарськими судами, які приймали рішення у даній справі, відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 21.08.2003, укладеного між Дніпропетровською міською радою та ТОВ "Оптік", останнім прийнято в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,1531 га по вул. Гастелло, 94 в Ленінському районі м. Дніпропетровська, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 1210100000:08:290:0015 згідно з планом земельної ділянки.

Пунктами 3.1, 3.2 вказаного договору, розмір орендної плати встановлено в 538329,97 грн., яка сплачується у грошовій формі в розмірі земельного податку за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року.

Звертаючись з позовом у даній справі прокурор просив змінити п. 3.2 договору оренди земельної ділянки від 21.08.2003, виклавши його в такій редакції: "3.2 Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Закону України "Про оренду землі" та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 06.08.2008 N 39/35 у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України "Про оренду землі" з посиланням на ст. 653 Цивільного кодексу України та Закон України "Про плату за землю".

Приймаючи оскаржувану постанову, Дніпропетровський апеляційний господарський суд послався на неможливість застосування до спірних правовідносин, які виникли між сторонами у 2003, Закону України від 03.06.2008 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", оскільки це суперечить вимогам ст. 58 Конституції України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такий висновок суду помилковим.

Так, відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 651, 652 ЦК України зміна умов договору оренди землі здійснюється за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому місцевим господарським судом враховано, що п. 3.3 договору оренди від 21.08.2003 передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі законодавчої зміни ставок земельного податку.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необгрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що вказаним пунктом договору передбачено лише підстави для перегляду розміру земельного податку і його положення не стосуються орендної плати.

Судом апеляційної інстанції у цьому зв'язку залишено поза увагою той факт, що спірним договором розмір орендної плати є похідним від розміру земельного податку за базовий податковий (звітний) період, тому правомірним вбачається висновок місцевого господарського суду, що умовами договору передбачено можливість корегування розміру орендної плати, зокрема, у випадку законодавчо внесеної зміни розміру орендної плати за земельні ділянки, в даному випадку у зв'язку із внесенням змін до ч. 4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України від 03.06.2008 N 309-VI).

Отже, господарський суд Дніпропетровської області з врахуванням вказаного, а також того, що умови спірного договору оренди в частині визначення розміру орендної плати перестали відповідати вимогам ст. 21 Закону України "Про оренду землі", з посиланням на ст. ст. 632, 652, 653 ЦК України, Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), правомірно задовольнив позов у даній справі.

З огляду на викладене, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову від 30.08.2010 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі N 21/133-10 скасувати.

Рішення від 11.06.2010 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

 

Головуючий

В. С. Божок

Судді:

Т. Ф. Костенко

 

Г. П. Коробенко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали