ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

02.02.2010 р. 

N 32/175-09 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Т. Б. Дроботової - головуючого, Н. О. Волковицької, Л. І. Рогач (за участю представників: позивача - не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлені належно, відповідача - не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлені належно, прокурора - Івченко О. А., посв. N 194), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Світязь" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.10.2009 року у справі N 32/175-09 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до Закритого акціонерного товариства "Світязь" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, встановив:

22.06.2009 р. Дніпропетровський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради з позовом про зміну пункту 4.1 укладеного з Закритим акціонерним товариством "Світязь" договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 21.01.2005 р. за N 040510400041, виклавши його в такій редакції: "п. 4.1 Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Закону України "Про оренду землі" та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 06.08.2008 N 39/35 у розмірі мінімальної орендної плати встановленої Законом України "Про оренду землі" (у редакції уточнень до позовної заяви, а. с. 23).

Позовні вимоги обґрунтовано прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 р., яким внесено відповідні зміни у частини 4 та 5 статті 21 Закону України "Про оренду землі", в зв'язку з чим договір оренди належить привести у відповідність з приписами зміненого законодавства; відсутністю відповіді відповідача на вимогу про приведення договору оренди землі у відповідність до чинного законодавства за статтею 188 Господарського кодексу України.

При цьому прокурор зазначив про недоотримання власником землі в повному обсязі орендної плати за 2008 - 2009 роки, чим порушено інтереси держави.

Відповідач відхилив позовні вимоги, вказавши, що провадження у даній справі підлягає припиненню за відсутністю предмету спору з огляду на досягнення сторонами згоди про внесення змін до договору оренди та підготовкою відповідачем необхідних документів для укладення додаткового договору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2009 р. (суддя Васильєв О. Ю.) внесено з 02.09.2009 р. зміни до пункту 4.1 договору оренди земельної ділянки від 03.12.2004 р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та Закритим акціонерним товариством "Світязь", зареєстрованим у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 21.01.2005 р. за N 040510400041, виклавши його в наступній редакції: "п. 4.1 Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Закону України "Про оренду землі" та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 06.08.2008 N 39/35 у розмірі мінімальної орендної плати встановленої Законом України "Про оренду землі"; з відповідача стягнуто на користь державного бюджету 203 грн. судових витрат.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.10.2009 р. (судді: Лотоцька Л. О. - головуючий, Бахмат Р. М., Євстигнеєв О. С.) рішення місцевого господарського суду змінено; резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "внести зміни до пункту 4.1 договору оренди земельної ділянки від 03.12.2004 р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та Закритим акціонерним товариством "Світязь", зареєстрованим в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 21.01.2005 р. за N 040510400041, виклавши його в наступній редакції: "п. 4.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Закону України "Про оренду землі" та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 06.08.2008 N 39/35 у розмірі мінімальної орендної плати, встановленої Законом України "Про оренду землі"; з відповідача стягнуто на користь державного бюджету 203 грн. судових витрат.

Суд апеляційної інстанції змінив судове рішення, виключивши з його резолютивної частини посилання на дату набрання чинності внесеними змінами, виходячи з положень статті 85 Господарського процесуального кодексу України; доводи апеляційної скарги відхилено, як такі, що не ґрунтуються на законодавстві, яке регулює земельні правовідносини.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та припинити провадження у справі.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, з огляду на таке: судом неправильно застосовано до спірних правовідносин частину 2 статті 651 Цивільного кодексу України за відсутності порушень зі сторони відповідача; в силі статті 30 Закону України "Про оренду землі" недосягнення між сторонами згоди про внесення змін у договір не свідчить про наявність між ними спору, що передається на вирішення господарського суду; апеляційний господарський суд застосував положення статей 14 та 21 Закону України "Про оренду землі", що не регулюють спірні правовідносини;апеляційним судом безпідставно не було враховано процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції.

Позивач відзив на касаційну скаргу не подав; сторони не скористалися правом на участь представника в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, присутнього в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 03.12.2004 р. Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Світязь" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Дніпропетровської міської ради N 105/20 від 22.09.2004 р. надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 9,2620 га, що знаходиться за адресою вул. Курсантська, 7 у м. Дніпропетровську, зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:09:524:0111; договір укладено на 15 років.

Умовами договору передбачено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 1 % від нормативної оцінки землі та дорівнює розміру земельного податку. Розмір орендної плати переглядається щорічно або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни у цільовому використанні земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, підтвердженого документально; в інших випадках, передбачених законом.

Пунктами 12.1 та 12.2 договору встановлено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

20.05.2009 р. земельне управління Дніпропетровської міської ради направило на адресу відповідача лист N 7/5-555/14, яким запропонувало внести зміни до діючого договору оренди землі шляхом укладення додаткового договору з огляду на законодавчу зміну розміру орендної плати та необхідність приведення договору оренди землі у відповідність з приписами чинного законодавства; судами встановлено, що на момент розгляду справи відповідні зміни у договір не внесено.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з наявності підстав для внесення змін до договору оренди, передбачених статтею 652 Цивільного кодексу України, а також положень статей 21 та 30 Закону України "Про оренду землі".

Переглядаючи справу за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, повторно встановив вищезазначені обставини справи та дійшов висновків про зміну умов договору відповідно до підстав, передбачених статтею 651 Цивільного кодексу України (договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом).

Судова колегія Вищого господарського суду України приймає до уваги наступне.

Відповідно до статті 4 Господарського кодексу України предметом його регулювання не є земельні відносини.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За статтею 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; таким чином договором чи законом може бути встановлено випадки внесення змін у договір на вимогу однієї зі сторін (зокрема, за частиною 2 статті 651 та статтею 652 Цивільного кодексу України).

Внесення змін до договору здійснюється судом не за умови з'ясування додержання стороною процедурного порядку запропонування змін, а в разі наявності відповідних підстав, передбачених законодавством.

Висновки апеляційного господарського суду ґрунтуються встановлених обставинах справи щодо наявності підстав для внесення змін у договір за ініціативою однієї зі сторін. Доказом відсутності предмету спору як підстави для припинення провадження у справі в такому випадку є підписаний сторонами додатковий договір; матеріали справи такого договору не містять, що спростовує доводи касаційної скарги.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, з'ясував у судовому процесі всебічно, повно та об'єктивно всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, вірно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та норми процесуального права, відтак його висновок за наслідками розгляду апеляційної скарги є законним та обґрунтованим.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 р. N 11 "Про судове рішення", зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Доводи касаційної скарги суперечать приписам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, встановленим судом; підстав для скасування постанови з мотивів, наведених у скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Світязь" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.10.2009 року у справі N 32/175-09 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

 

Головуючий 

Т. Дроботова 

Судді: 

Н. Волковицька 

  

Л. Рогач 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали