ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

20.01.2011 р.

Справа N 17/299-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - С. Могил, суддів - Ж. Бернацька, Є. Борденюк, розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпродзержинської міської ради на постанову від 10.11.2010 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі N 17/299-10 за позовом Дніпродзержинської міської ради до Відкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

В судове засідання прибули представники сторін: позивача - Тертишна О. О. (дов. від 18.01.2011), відповідача - Патон О. О. (дов. від 20.10.2010), Ткаченко С. В. (дов. від 20.10.2010).

Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України встановив:

У липні 2010 року Дніпродзержинська міська рада звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про внесення змін до п. 3.1 договору оренди земельної ділянки від 16.08.2004 за N 01605, укладеного між Дніпродзержинською міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Дніпродзержинський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського", виклавши його в наступній редакції: "п. 3.1 орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється на рівні трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі в розмірі 3700742,52 грн./рік, що становить 308395,21 грн./міс., і вноситься на рахунок місцевого бюджету".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010 (суддя А. Суховаров) позовні вимоги задоволені з посиланням на таке.

Укладений 16.08.2004 між сторонами договір оренди земельної ділянки загальною площею 296,6603 га несільськогосподарського призначення (землі металургії та оброблення металу), зі строком дії до 16.11.2026, визначає річну орендну плату за земельну ділянку у розмірі 1,0 % від нормативної грошової оцінки (123358083,00 грн.) та дорівнює розміру земельної ділянки.

Законом України N 309-VI від 03.06.2008 внесені зміни до Закону України "Про оренду землі", положеннями ч. ч. 4, 5 ст. 21 якою визначено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою, крім земель сільськогосподарського призначення, для всіх інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Ухилення відповідача від внесення запропонованих змін до договору оренди землі, є підставою у відповідності до ст. 30 Закону України "Про оренду землі", ст. 651 ЦК України для внесення таких змін у судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 (колегія суддів: В. Швець, Н. Павловський, О. Чус) рішення у справі скасоване, у позові відмовлено.

Постанова суду мотивована наступним.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо внесення змін до частин 4 та 5 статті 21 Закону України "Про оренду землі" не містить приписів щодо обов'язковості зміни або перегляду узгодженої у відповідних договорах орендної плати.

Пунктом 3.3 договору сторони визначили, що розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; збільшення ставки земельного податку; інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Отже, умовами договору також не передбачена гранична зміна розміру орендної плати, визначена законодавчою нормою, як обов'язкова підстава для внесення змін до договору.

Частиною 2 статті 651 ЦК України визначена підстава зміни умов договору як істотне порушення його умов, що матеріалами справи не доведено.

Не доведена позивачем і істотна зміна обставин, визначена як підстава зміни умов договору положеннями ст. 652 ЦК України.

Органи місцевого самоврядування здійснюють належні їм повноваження шляхом прийняття рішень (ст. 144 Конституції). Докази про ухвалення позивачем рішення про зміну розмірів орендної плати за землю відсутні.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судом при ухваленні оскаржуваної постанови норм права, зокрема, ч. 2 ст. 651 ЦК України, ст. ст. 30, 21 Закону України "Про оренду землі". Скаржник просить постанову у справі скасувати, залишивши без зміни рішення.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до положень ст. 632 ЦК України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до Закону України "Про ціни та ціноутворення" політика ціноутворення є складовою частиною загальної економічної і соціальної політики України та реалізується, зокрема, шляхом встановлення державних фінансових цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фінансових цін і тарифів.

За статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Визначення законами України ціни на продукції, роботи, послуги у формі фіксованої ціни, є обов'язковою умовою її прийняття сторонами договору, незалежно від внесення змін до договору, якщо інше не визначено законом.

Визначення законами України граничного рівня ціни на продукцію, роботи, послуги є обов'язковою підставою для внесення змін до договору щодо ціни у межах, визначених законом у спосіб як узгодження такої ціни сторонами, так і у судовому порядку у разі недосягнення згоди сторін.

Тобто, внесення змін до Закону України "Про оренду землі" в частині визначення граничного рівня ціни на оренду державного та комунального майна, є обов'язковою умовою для внесення змін до раніше укладених договорів оренди, оскільки інше не зазначено в законі.

Обґрунтуванням пропозиції позивача про внесення змін до договору оренди, викладене у листі від 05.06.2009 (а. с. 34), є посилання на Закон України "Про оренду землі" та рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 01.06.2009 N 274, за необхідності ознайомлення з яким господарський суд вправі був його витребувати (ст. 38 ГПК України).

Виходячи з наведеного, постанову у справі слід скасувати, а рішення - залишити без зміни.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Дніпродзержинської міської ради задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 у справі N 17/299-10 скасувати.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010 у справі N 17/299-10 залишити без зміни.

 

Головуючий, суддя

С. Могил

Судді:

Ж. Бернацька

 

Є. Борденюк

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали