ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

29.04.2010 р.

N 20/157

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Бакуліної С. В., суддів - Мачульського Г. М., Рогач Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Кузнецовської міської ради Рівненської області на постанову від 28.01.2010 року Львівського апеляційного господарського суду у справі N 20/157 господарського суду Рівненської області за позовом Кузнецовської міської ради Рівненської області до підприємства "Богдар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Рівненське обласне об'єднання Всеукраїнської організації "Союз організації інвалідів України" про спонукання до внесення змін до договору (в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача - не з'явились, від відповідача - не з'явились, від третьої особи - не з'явились), встановив:

Рішенням господарського суду Рівненської області (суддя Василишин А. Р.) від 27.10.2009 року у справі N 20/157 позов задоволено; зобов'язано Підприємство "Богдар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 12 квітня 2002 року, зареєстрованого у Кузнецовському міському відділі земельних ресурсів 23 квітня 2002 року N 39, шляхом підписання додаткової угоди в частині розміру орендної плати, а саме внести зміни до пункту 2.1 даного договору, виклавши його в наступній редакції: "2.1. Згідно рішення Кузнецовської міської ради N 597 від 26 червня 2009 року орендна плата за землю вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 7,5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, що складає 9578 грн. 42 коп., щомісячно 798 грн. 20 коп. на рахунок N 33210812700004 банк ГУДК України в Рівненській області, МФО 833017, код призначення 13050200, за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, протягом тридцяти календарних днів наступного за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця"; стягнуто з Підприємства "Богдар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" 85,00 грн. витрат по держмиту та 236,00 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Давид Л. Л., судді - Кордюк Г. Т., Мурська Х. В.) від 28.01.2010 року у справі N 20/157 рішення господарського суду Рівненської області від 27.10.2009 року скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено; судові витрати покладено на позивача.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2010 року, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач та третя особа не надіслали.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 12 квітня 2002 року, зареєстрованого у Кузнецовському міському відділі земельних ресурсів 23 квітня 2002 року N 39 (надалі - Договір), шляхом підписання додаткової угоди в частині розміру орендної плати, а саме внести зміни до пункту 2.1 даного договору, виклавши його в наступній редакції: "2.1 Згідно рішення позивача N 597 від 26 червня 2009 року орендна плата за землю вноситься відповідачем у грошовій формі в розмірі 7,5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, що складає 9578 грн. 42 коп., щомісячно 798 грн. 20 коп. на рахунок N 33210812700004 банк ГУДК України в Рівненській області, МФО 833017, код призначення 13050200, за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, протягом тридцяти календарних днів наступного за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.".

Судами встановлено, що 12 квітня 2002 року позивач та відповідач уклали Договір (а. с. 8 - 10), згідно пункту 1.1 якого Виконавчий комітет позивача своїм рішенням N 103 від 14 березня 2002 року надав, а відповідач набув право на оренду земельної ділянки, розташованої за адресою Рівненська область, місто Кузнецовськ, мікрорайон Перемоги - загальною площею 700 м. кв. згідно з планом землекористування.

Згідно пункту 2.1 Договору орендна плата за землю вноситься відповідачем щомісячно у грошовій формі (2 грн. за 1 кв. м в рік до відкриття торгового об'єкту) у розмірі 116 грн. 66 коп. на рахунок міськфінвідділу не пізніше 15 числа наступного за звітним періодом місяця; орендар має право щомісячно проводити індексацію сум орендної плати; у розмір орендної плати не входить податок на землю.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2.2 Договору розмір орендної плати переглядається у випадках і з моменту:

- зміни умов господарювання, передбачених Договором;

- підвищення цін, тарифів, тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини відповідача;

- у разі не виконання позивачем обов'язку повідомити відповідача про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку;

- збільшення розмірів ставки земельного податку та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Згідно пункту 2.3 Договору умови Договору оренди та розмір орендної плати можуть переглядатися за вимогою позивача.

У відповідності до частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно частин 2 та 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"); річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Згідно частини 5 статті 21 Закону України "Про оренду землі": річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки; при цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.

Рішенням позивача N 336 від 29 лютого 2008 року "Про встановлення орендної плати" вирішено (а. с. 16; пункти 2, 4) встановити фізичним та юридичним особам орендну плату за користування земельними ділянками згідно з додатком; землекористувачам внести відповідні зміни до договорів оренди земельних ділянок.

Як вбачається з витягу з додатка до рішення міської ради N 336 від 29 лютого 2008 року (а. с. 17), позивач встановив відповідачу орендну плату по Договору в розмірі 8 %.

За зверненням відповідача (докази звернень наявні у матеріалах справи) позивач, своїм рішенням N 597 від 26 червня 2009 року (а. с. 18 - 19) вирішив: встановити відповідачу орендну плату за користування земельною ділянкою площею 700,0 кв. м під магазином, яка знаходиться по м-н Перемоги, в розмірі 7,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; нормативна грошова оцінка становить 127712 грн. 33 коп.; загальна орендна плата в рік становить 9578 грн. 42 коп. Наведене рішення позивача відповідачем в судовому порядку не оскаржувалося, відповідно, є чинним.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що: по-перше, позивачем дотримано встановлену ст. 188 ГК України процедуру внесення змін до договору; по-друге, рішення позивача N 597 від 26 червня 2009 року (а. с. 18 - 19), яким визначено розмір орендної плати за землю по Договору, не оскаржене (є чинним), що робить безпідставними заперечення відповідача та третьої особи, оскільки вони можуть слугувати як доводи та докази у справі про визнання даного рішення позивача недійсним і не є предметом доказування у спорі про спонукання внесення змін до Договору за чинним рішенням позивача.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив виключно із того, що позивач, не вчинивши дій, передбачених ст. ст.  181, 188 Господарського кодексу України в належній формі, передчасно звернувся в господарський суд, а тому, вимоги позивача про спонукання внесення змін у договір оренди земельної ділянки від 12.04.2002 року, шляхом підписання додаткової угоди в частині розміру орендної плані, не відповідають вимогам чинного законодавства України щодо порядку зміни та розірвання господарських договорів.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як зазначено в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року у справі щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини 2 статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За таких обставин посилання Львівського апеляційного господарського суду України на те, що позивачем не було використано всіх заходів досудового врегулювання спору, не може бути прийнято до уваги, оскільки недотримання останнім вимог частини 2 статті 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про внесення змін до договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про внесення змін до оспорюваного договору.

Враховуючи, що розмір орендної плати встановлюється за згодою сторін, а законом лише встановлено верхню та нижню границі, в межах яких сторони мають право визначити розмір орендної плати, висновок місцевого господарського суду про те, що розмір орендної плати визначено чинним рішенням Кузнецовської міської ради, зроблений з порушенням положень законодавства України про свободу договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Беззаперечно, що Договором сторони передбачили право позивача звертатися до відповідача з вимогами про перегляд розміру орендної плати у випадках, передбачених договором або законом, проте наявність права певної ініціативи не може ототожнюватись з правом зміни розміру орендної плати, встановленого договором, в односторонньому порядку. Отже, суд мав дати оцінку правомірності вимог позивача щодо зміни розміру орендної плати за землю по Договору сторін з 3 % до 7,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розглянувши при цьому і обґрунтованість заперечень відповідача.

Крім того, колегія суддів звертає увагу судів, що наявність чинного акта органу місцевого самоврядування не звільняє суд від обов'язку оцінити його на предмет законності, оскільки частиною 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Враховуючи наведене ухвалені по справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів доводить до відома сторін, що згідно Рішення Конституційного суду України від 11.03.2010 року N 8-рп/2010 визначення у ч. 3 ст. 125 Конституції України вищих судів як вищих судових органів спеціалізованих судів означає, що вищі суди здійснюють на підставах і в межах, встановлених законами про судочинство, повноваження суду касаційної інстанції стосовно рішень відповідних спеціалізованих судів, а визначення у ч. 2 цієї норми Верховного Суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції означає, що конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів, які реалізують повноваження касаційної інстанції.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що правомірним може бути лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішень судів.

Керуючисьст. ст. 1115, 1117, 1118, п. 3 ч. 1 ст. 1119, ч. 1 ст. 11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Кузнецовської міської ради Рівненської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2010 року у справі N 20/157 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2010 року та рішення господарського суду Рівненської області від 27.10.2009 року у справі N 20/157 - скасувати.

Справу N 20/157 направити на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Постанова касаційному оскарженню не підлягає.

 

Головуючий, суддя

С. Бакуліна

Судді:

Г. Мачульський

 

Л. Рогач

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали