ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 30 травня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Колесника П. І., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Ковтюк Є. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Луспеника Д. Д., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Охрімчук Л. І., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шаповалової О. А., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., Яреми А. Г. (за участю представників: Дніпродзержинської міської ради - Тертишної О. О., відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського" - Патон О. О., Ткаченка С. В.), розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського" (далі - Товариство) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20 січня 2011 року у справі N 17/299-10 (Постанова N 17/299-10) за позовом Дніпродзержинської міської ради (далі - Рада) до Товариства про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, встановив:

У лютому 2011 року Товариство звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України вищезазначеної постанови суду касаційної інстанції на підставі неоднакового застосування останнім положень статті 58 Конституції України, Закону України від 3 червня 2008 року N 309-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон), статті 21 Закону України "Про оренду землі", а також статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", внаслідок чого було ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах щодо внесення змін до договорів оренди у зв'язку з підвищенням плати за користування земельними ділянками державної або комунальної власності на законодавчому рівні.

В обґрунтування заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 14 червня 2010 року у справі N П-12/118-6/100 (Постанова N П-12/118-6/100), від 4 листопада 2010 року у справі N 8/1/10 (Постанова N 8/1/10), від 17 листопада 2010 року у справі N 2/318, від 14 грудня 2010 року у справі N 5/188-10 тавід 1 лютого 2011 року у справі N 17/298-10.

Посилаючись на зазначені судові рішення, Товариство у своїй заяві дійшло висновку про те, що оскаржувана постанова суду касаційної інстанції є незаконною, оскільки прийнята з порушенням вимог вказаних норм матеріального права.

Постанови Вищого господарського суду України від 14 червня 2010 року у справі N П-12/118-6/100 (Постанова N П-12/118-6/100) та від 4 листопада 2010 року у справі N 8/1/10 (Постанова N 8/1/10), на які здійснюється посилання, дійсно свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 58 Конституції України, Закону, та статті 21 Закону України "Про оренду землі" у подібних правовідносинах. Разом з тим, не можна погодитися з посиланням заявника на статтю 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" як на підставу неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, оскільки постановами Вищого господарського суду України від 17 листопада 2010 року у справі N 2/318, від 14 грудня 2010 року у справі N 5/188-10, а також від 1 лютого 2011 року у справі N 17/298-10, де застосовувалися вказані положення закону, було скасовано попередні судові рішення з направленням справи на новий розгляд, а тому зазначені постанови остаточно не вирішують спір по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені заявником обставини, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

Під час розгляду справи господарськими судами встановлено, що 9 серпня 2004 року між Радою та Товариством було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач на підставі рішення виконавчого комітету міської ради від 16 листопада 2001 року N 505 та власного рішення від 25 березня 2003 року N 144-05/XXIV передав відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку площею 296,6603 га для несільськогосподарського використання - з метою розміщення шлакових відвалів (99,4959 га), природоохоронних споруд (164,3138 га) та водоохоронної зони р. Дніпро (32,8506 га) згідно з планом земельної ділянки.

Відповідно до пункту 3.1 спірного договору орендна плата вноситься

орендарем виключно у грошовій формі в розмірі 1480297,00 грн. на рік, що становить 123358,08 грн на місяць, і вноситься на рахунок місцевого бюджету.

Водночас у пункті 3.3 вказаного договору сторони дійшли згоди про те, що розмір орендної плати щорічно переглядається, зокрема, у випадках підвищення цін, тарифів тощо, збільшення розміру ставки земельного податку та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

За статтею 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом, а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 ЦК України).

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Також, розглядаючи справу по суті, суди встановили, що Законом (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було збільшено річну орендну плату за земельні ділянки несільськогосподарського призначення, які перебувають у державній або комунальній власності, до трикратного розміру земельного податку, що встановлювався Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за вказані земельні ділянки на час дії вказаної редакції Закону не могла перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, установлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачено можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

За таких обставин висновок Вищого господарського суду України про наявність правових підстав для внесення змін до договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати є обґрунтованим.

Оскільки обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, Верховний Суд України відповідно до частини 1 статті 11126 Господарського процесуального кодексу України відмовляє в задоволенні заяви.

Керуючись статтями 11123, 11124 та 11126 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського" відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

 

Головуючий

П. І. Колесник

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

Є. І. Ковтюк

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Д. Д. Луспеник

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

Л. І. Охрімчук

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

О. А. Шаповалова

 

І. Б. Шицький

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали