ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12.01.2011 р.

Справа N 7/105-10(30/234-09)

Постанову скасовано(згідно з постановою Верховного Суду України від 23 травн 2011 року) (Постанова N 3-42гс11)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Кравчука Г. А., суддів - Мачульського Г. М., Уліцького А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2010 р. у справі N 7/105-10(30/234-09) господарського суду Дніпропетровської області за позовом Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до відкритого акціонерного товариства "Дніпроважпапірмаш" ім. Артема про внесення змін до договору оренди землі (в судовому засіданні взяли участь представники: прокурора - Ходаківський М. П., прокурор відділу ГПУ, посв. N 147 від 27.10.2008 р.; позивача - не з'явились, відповідача - Олейник О. М., дов. N 790 від 12.10.2010 р.), встановив:

У вересні 2009 р. Дніпропетровський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (далі - Рада) до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви від 11.08.2010 р. (т. 2, а. с. 21), просив змінити п. 3.1 договору оренди земельної ділянки від 29.01.2003 р., укладеного між Радою та Відкритим акціонерним товариством "Дніпроважпапірмаш" ім. Артема (далі - Товариство).

Позовні вимоги Дніпропетровський міжрайонний природоохоронний прокурор, посилаючись на норми Господарського кодексу України, Закону України "Про плату за землю" та Закону України "Про оренду землі", обґрунтовував тим, що Рада 22.05.2009 р. звернулась до Товариства з вимогою внести зміні до укладеного між ними договору оренди земельної ділянки від 29.01.2003 р. з метою приведення його у відповідність до норм законодавства України в частині розміру орендної плати, проте відповіді від Товариства не одержала.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2010 р. (суддя Коваль Л. А.) позовні вимоги Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора задоволено.

Рішення прийнято з мотивів, наведених Дніпропетровським міжрайонним природоохоронним прокурором у позовній заяві.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2010 р. (колегія суддів: Мороз В. Ф., Науменко І. М., Голяшкін О. В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2010 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора відмовлено.

Постанова мотивована тим, що Дніпропетровський міжрайонний природоохоронний прокурор не довів наявності обставин, які у відповідності до вимог законодавства України є підставами для внесення змін до укладеного між Радою та Товариством договору оренди земельної ділянки від 29.01.2003 р. в частині розміру орендної плати.

Заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2010 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2010 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги заступник прокурора Дніпропетровської області обґрунтовує посиланням на обставини справи, ст. ст. 124, 144 Конституції України, ст. ст. 15, 21 Закону України "Про оренду землі", ст. 7 Закону України "Про плату за землю", ст. 188 Господарського кодексу України.

Товариство скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2010 р. - без змін. Викладені у відзиві вимоги Товариство обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є законною, а доводи заступника прокурора Дніпропетровської області - безпідставними.

Рада не скористалась правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області до Вищого господарського суду України не надіслала, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

За розпорядженням секретаря другої судової палати від 11.01.2011 р. розгляд касаційної скарги здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчук Г. А. (головуючий), Мачульський Г. М. та Уліцький А. М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга заступника прокурора Дніпропетровської області не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Радою та Товариством на підставі рішення Ради від 18.12.2002 р. N 64/5 укладено договір оренди земельної ділянки від 29.01.2003 р., відповідно до умов якого Рада передала, а Товариство прийняло в оренду земельну ділянку площею 22,5118 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 98, в АНД району (кадастровий номер 63164006), для фактичного розміщення заводу;

- п. 3.1 договору оренди земельної ділянки від 29.01.2003 р. (з урахуванням додаткової угоди до нього від 16.03.2005 р.) визначено, що річна оренда плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі у розмірі 1 % її нормативної грошової оцінки.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 р. було внесено зміни до частини четвертої ст. 21 Закону України "Про оренду землі", якими встановлювалось, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Таким чином, з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 р. виникли підстави для перегляду розміру орендної плати за землю.

Разом з тим, частиною першою ст. 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

П. "а" частини першої ст. 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Частиною першою ст. 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

П. 34 частини першої ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельних ділянок) вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

З зазначених норм законодавства України випливає, що питання оренди земельних ділянок вирішуються сільською, селищною, міською радою на пленарних засіданнях шляхом прийняття відповідних рішень.

Згідно з частиною першою ст. 15 Закону України "Про оренду землі" однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про те, що ініціювання внесення змін до договорів оренди землі в частині зміни розміру орендної плати належить до компетенції сільської, селищної, міської ради і має здійснюватись шляхом прийняття відповідних рішень.

Однак, як встановлено апеляційним господарським судом та підтверджується матеріалами справи, Рада не приймала рішення про внесення змін до договорів оренди, у тому числі - до укладеного з Товариством договору оренди земельної ділянки від 29.01.2003 р., в частині збільшення розміру орендної плати.

Таким чином, лист Земельного управління Ради N 7/5-555/36 від 20.05.2009 р. про необхідність внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 29.01.2003 р., надісланий Товариству, за відсутністю відповідного рішення Ради, не є законною підставою для внесення таких змін.

Зважаючи на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд правильно відмовив Дніпропетровському міжрайонному природоохоронного прокурору у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2010 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги заступника прокурора Дніпропетровської області не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2010 р. у справі N 7/105-10(30/234-09) господарського суду Дніпропетровської області - без змін.

 

Головуючий, суддя

Г. А. Кравчук

Судді:

Г. М. Мачульський

 

А. М. Уліцький

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали