КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

02.02.2012 р.

Справа N 2а-362/11/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого, судді Сорочко Є. О., суддів: Бистрик Г. М., Усенко В. Г., при секретарі Грисюк Г. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 квітня 2011 року (Постанова N 2а-362/11/2670) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України про визнання нечинною постанови, встановив:

ОСОБА_3 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання нечинним пп. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" від 07.04.2010 N 299 в частині встановлення у 2010 році розмірів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 квітня 2011 року (Постанова N 2а-362/11/2670) в задоволенні позову було відмовлено.

На вказану постанову ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач є інвалідом війни I групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Як посилалась позивач, відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вона має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня, яка виплачується у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, однак у пп. 1 п. 1 оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" від 07.04.2010 N 299 було необґрунтовано, на її думку, зменшено інвалідам війни розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня без врахування вимог ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і ст. 1 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" та встановлено інший розмір виплат, а саме:

- інвалідам війни I групи - 1000 гривень;

- інвалідам війни II групи - 900 гривень;

- інвалідам війни III групи - 800 гривень.

В апеляційній скарзі позивач зазначила те, що судом першої інстанції було помилково зазначено, що пільги інвалідам війни передбачені ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проте такі пільги передбачені ч. 5 ст. 13 цього Закону, крім того, судом не було враховане Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 та положення Конституції України.

Колегія суддів вбачає, що судом першої інстанції було помилково зазначено, що пільги, передбачені для інвалідів війни, регулюються ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки такі пільги дійсно передбачені ч. 5 ст. 13 вказаного Закону.

Крім того, судом помилково застосовано нечинну редакцію ч. 5 ст. 13 вказаного Закону, а саме зазначено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України, оскільки такі зміни до ч. 5 ст. 13 цього Закону були внесені пп. "б" пп. 2 п. 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 N 107-VI та визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008.

Однак колегія суддів вважає, що вищезазначені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не тягнуть за собою скасування рішення суду, оскільки дані обставини не впливають на правильність вирішення справи виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Статтею 116 Конституції України встановлено, зокрема, що Кабінет Міністрів України: забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України; вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування та інше.

Частиною другою статті 52 Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік" встановлено, що розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який розробляє проект закону про Державний бюджет України на наступний рік і подає його до Верховної Ради України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, звітує перед Верховною Радою України про його виконання (частина друга статті 96, частина перша статті 97, частина перша статті 113, пункт 6 статті 116 Основного Закону України). Ефективне здійснення Кабінетом Міністрів України цих повноважень є основою для вжиття ним заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, проведення політики у сфері соціального захисту, фінансової та податкової політики (пункти 2, 3 статті 116 Конституції України).

Така політика базується на передбачених у законодавстві державних соціальних стандартах та державних соціальних гарантіях. Згідно з Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій; державні соціальні гарантії - це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами (абзаци другий, третій статті 1).

Таким чином, державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема актами Кабінету Міністрів України.

Крім того, в рішеннях від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011 (Рішення N 20-рп/2011) та від 25 січня 2012 року N 3-рп/2012 (Рішення N 3-рп/2012) Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Таким чином, соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Також суд звертає увагу, що згідно з висновком Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про розмір разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" від 7 квітня 2010 року визначено, що проект оскаржуваної постанови відповідає Конституції України та актам законодавства, що мають вищу юридичну силу.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувана постанова прийнята з метою реалізації покладених на відповідача повноважень щодо виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України в частині виплати Міністерством праці та соціальної політики України щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань, в межах бюджетних асигнувань, затверджених Законом України "Про Державний бюджет на 2010 рік".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 квітня 2011 року (Постанова N 2а-362/11/2670) - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 квітня 2011 року (Постанова N 2а-362/11/2670) - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу складено в повному обсязі 07.02.2012.

 

Головуючий, суддя

Є. О. Сорочко

Судді:

Г. М. Бистрик

 

В. Г. Усенко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали