ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 17 березня 2011 року

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: доповідача Бим М. Є. (головуючий), Гордійчук М. П., Калашнікової О. В., Конюшка К. В., Харченка В. В. (суддів), розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Контрольно-ревізійного управління в Кіровоградській області на постанову господарського суду Кіровоградської області від 28 липня 2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 р. у справі N 3/107 за позовом Державного підприємства "Кіровоградський науково-дослідний проектний інститут землеустрою" до Контрольно-ревізійного управління в Кіровоградській області (далі - КРУ) про встановлення відсутності компетенції та визнання вимог такими, що не підлягають виконанню, встановила:

У квітні 2009 р. Державне підприємство "Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" звернулося до суду з позовом, у якому просило встановити відсутність компетенції посадових осіб КРУ в Кіровоградській області надавати висновки в сфері трудових правовідносин при укладенні трудових угод з працівниками інституту, які знаходились у відпустках, визнання такими, що не підлягають виконанню, вимоги КРУ в Кіровоградській області, викладені у листах N 29-14/6153 від 27 грудня 2007 р. та N 29-14/485 від 31 січня 2008 р.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 28 липня 2008 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 р., позов задоволено.

В касаційній скарзі КРУ в Кіровоградській області просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Інспектування проводиться у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів і законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Судом встановлено, що відповідачем - КРУ в Кіровоградській області, у період з 15 жовтня по 3 грудня 2007 р. проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача - ДП "Кіровоградський НДПІ землеустрою", за період 2006 р. та 9 місяців 2007 р.

За результатами ревізії відповідачем складено акт ревізії N 29-09/327 від 3 грудня 2007 р., в якому зазначено що:

позивачем протягом періоду, за який здійснюється перевірка, було сплачено фізичним особам за роботи, виконані на підставі укладених з ними трудових угод, за 2006 р. 84428 грн. 85 коп. по 102 трудовим угодам, та за 9 місяців 2007 р. сплачено 89234 грн. 58 коп. по 110 трудовим угодам, при цьому було встановлено, що ці трудові угоди було укладено з працівниками позивача, які на момент укладення угод знаходились у відпустках і за умовами цих угод вони виконували свої ж обов'язки, які передбачені їх посадовими інструкціями, роботи, які віднесено до їх посадових обов'язків, кошторис видатків на виконання договірної роботи не розраховувався, у зв'язку з чим зроблено висновок про те, що директором позивача постійно порушувались вимоги статей 74, 79 КЗпПУ;

позивач протягом 2006 р. відшкодовував працівникам інституту витрати по найму житла під час перебування ними в службових відрядженнях без надання документів, які підтверджують сплату витрат по найму житлового приміщення працівником, який перебував у відрядженні, внаслідок чого позивачем було безпідставно виплачено за 2006 р. - 10040 грн. 57 коп. на покриття витрат по найму житла;

позивачем в лютому 2006 р. та 2007 р. всупереч умов Колективного договору було виплачено премії до Дня захисника Вітчизни на загальну суму 12900 грн. на підставі наказів керівника інституту;

позивачем укладено трудові угоди з фізичними особами на виконання робіт, що підлягають кодуванню за Єдиним ліцензійним реєстром, так протягом 2006 р. та 9 місяців 2007 р. позивачем укладено договорів на загальну суму 13908 грн. (за 2006 р. на суму 9068 грн., за 9 місяців 2007 р. - на суму 4840 грн.).

На підставі зазначеного акта контролюючим органом було направлено позивачу вимоги про усунення виявлених за результатами ревізії порушень і недоліків за N 29-14/6153 від 27 грудня 2007 р. та N 29-14/485 від 31 січня 2008 р., у яких, серед іншого, відповідач вимагав:

відшкодування витрат по найму житла, які, без наявних готельних рахунків, були виплачені, на суму 10040 грн. 57 коп.;

відшкодувати суму зайво сплаченої премії до свят у розмірі 12900 грн.;

привести у відповідність трудові договори на проведення робіт з інвентаризації земель фізичними особами на суму 13908 грн.

Статус Державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові засади діяльності визначено нормами Закону України "Про контрольно-ревізійну службу в Україні", зокрема ст. 10 цього Закону встановлено виключений перелік прав органів Державної контрольно-ревізійної служби в Україні.

Статтею 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" встановлено, що Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в АРК, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право:

- перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);

- безперешкодного доступу при проведенні ревізій на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення, що належать підконтрольним установам, для їх обстеження і з'ясування питань, пов'язаних з ревізією; призупиняти бюджетні асигнування, зупиняти операції з бюджетними коштами у випадках, передбачених законом;

- залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних міністерств, державних комітетів, інших органів державної виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ і організацій для проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок з оплатою за рахунок спеціально передбачених на цю мету коштів;

- вимагати від керівників підконтрольних установ, що ревізуються, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників зазначених підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться ревізія, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Міністрів України;

- при проведенні ревізій вилучати у підприємств, установ і організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про зловживання, а на підставі рішення суду - вилучати до закінчення ревізії оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складенням опису, який скріплюється підписами представника органу державної контрольно-ревізійної служби та керівника відповідного підприємства, відповідної установи, організації, та залишенням копій таких документів таким підприємствам, установам, організаціям;

- одержувати від Національного банку України та його установ, банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції та залишки коштів на рахунках об'єктів, що ревізуються, а від інших підприємств і організацій, в тому числі недержавних форм власності, - довідки і копії документів про операції та розрахунки з підприємствами, установами, організаціями, що ревізуються. Одержання від банків інформації, що становить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність";

- одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, що ревізуються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході ревізій;

- пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

- у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства;

- накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ адміністративні стягнення;

- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів;

- проводити у суб'єктів господарювання, які мали правові відносини з підконтрольною установою, зустрічні звірки з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підконтрольної установи.

Отже, системний аналіз ст. 10 Закону України "Про контрольно-ревізійну службу в Україні" дає можливість зробити висновок, що у відповідача відсутня компетенція у сфері трудових відносин і посадові особи відповідача не мають компетенції робити за результатами проведених ним ревізій висновки щодо порушення або додержання керівником підконтрольної установи вимог законодавства про працю, зокрема норм КЗпПУ.

Враховуючи наведені вище обставини, суди дійшли правильного висновку про те, що висновки відповідача щодо порушення керівником позивача вимог законодавства про працю викладені у акті ревізії N 29-09/327 від 3 грудня 2007 р. та вимоги відповідача N 29-14/6153 від 27 грудня 2007 р. та N 29-14/485 від 31 січня 2008 р. зроблені відповідачем з перевищенням повноважень.

Щодо решти позовних вимог про визнання такими, що не підлягають виконанню, вимоги КРУ в Кіровоградській області викладені у листах N 29-14/6153 від 27 грудня 2007 р. та N 29-14/485 від 31 січня 2008 р. щодо: відшкодування витрат по найму житла, які без наявних готельних рахунків були виплачені на суму 10040 грн. 57 коп., відшкодування суми зайво сплаченої премії до свят у розмірі 12900 грн., приведення у відповідність трудових угод на проведення робіт з інвентаризації земель фізичними особами на суму 13908 грн., то слід зазначати наступне.

Документи, які підтверджують витрати з найму житла, які понесені працівниками позивача під час службових відряджень протягом 2006 р., у розумінні пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 1 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є документами, які підтверджують витрати на відрядження, при цьому послуги з розміщення та проживання фізичних осіб можуть надаватись іншими, крім готелів, особами з оформленням прибуткових та видаткових касових ордерів та виданням відповідних квитанцій, які підписані та завірені печаткою, тому надані позивачем прибуткові касові ордери, які підписані та завірені печатками, в яких зазначено суми за проживання осіб, працівників позивача, які знаходились у відрядженні та мешкали у гуртожитках, є належними документами для відшкодування позивачем витрат своїх працівників з найму житла під час перебування у службових відрядженнях, тому сплата позивачем витрат з найму житла у 2006 р. на суму 10040 грн. 57 коп. здійснена обґрунтовано та не суперечить вимогам чинного законодавства.

Щодо вимог стосовно сплаченої премії до свят у розмірі 12900 грн., та приведення у відповідність трудових договорів на проведення робіт з інвентаризації земель фізичними особами на суму 13908 грн., то ні у акті ревізії ні у вимогах N 29-14/6153 від 27 грудня 2007 р. та N 29-14/485 від 31 січня 2008 р., які були ним надіслані позивачу за результатами ревізії, не було зазначено, яка конкретно норма чинного законодавства з питань збереження і використання державної власності і фінансів (активів) порушена позивачем внаслідок сплати премії у лютому 2006 р. та лютому 2007 р., у загальному розмірі 12900 грн., до Дня захисника Вітчизни на підставі наказів керівника установи, також відповідачем не зазначено, які норми чинного законодавства, яке регулює порядок, форму укладення договорів, порушено позивачем під час укладання трудових договорів на проведення робіт з інвентаризації земель з фізичними особами на суму 13908 грн., оскільки з копій трудових угод вбачається, що вони укладені відповідно до статей 837, 843, 853, 854, 946 ЦКУ, ці договори виконано та після їх виконання складено акти про прийняття виконаних робіт, як цього вимагає чинне законодавство.

Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості, що зазначені вище правочини визнані недійсними судом, а їх недійсність прямо не встановлена законом.

За наведених вище обставин суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшли правильного висновку про відсутність компетенції посадових осіб КРУ в Кіровоградській області надавати висновки в сфері трудових правовідносин при укладенні трудових угод з працівниками інституту, які знаходились у відпустках, та про те, що вимоги КРУ в Кіровоградській області, викладені у листах N 29-14/6153 від 27 грудня 2007 р. та N 29-14/485 від 31 січня 2008 р., є такими, що виконанню не підлягають.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 224 КАСУ суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 222, 224, 231 КАСУ, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 28 липня 2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановлені статтями 237, 238, 2391 КАСУ.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали