ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22.11.2011 р.

N К/9991/53500/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого - Смоковича М. І., суддів: Горбатюка С. А., Мироненка О. В., Мороз Л. Л., Чумаченко Т. А., розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу за позовом С. В. В. до Міністерства фінансів України, Головного управління Державного казначейства України та Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинення певних дій, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою Ч. Р. В. - представника Державної судової адміністрації України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2010 року, встановила:

У грудні 2009 року С. В. В. звернувся до суду із адміністративним позовом до Міністерства фінансів України, Головного управління Державного казначейства України та Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинення певних дій.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з жовтня 2008 року працює на посаді судді апеляційного суду Вінницької області та відповідно до статті 44 Закону України "Про статус суддів" має право на забезпечення благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири чи будинку або службовим житлом за місцем знаходження суду.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради N 2 від 9 січня 2009 року позивач разом із сім'єю в складі дружини - С. С. Й., сина - С. В. В. включений у список осіб, які користуються правом позачергового отримання житла, як суддя, що потребує поліпшення житлових умов.

Листом від 9 жовтня 2009 року виконком Вінницької міської ради повідомив позивача про те, що бюджетом міста на 2009 - 2010 роки кошти на придбання житла суддям апеляційного суду Вінницької області не передбачені, вільної житлової площі для надання суддям у розпорядженні міської ради немає.

Вважає, що бездіяльністю Державної судової адміністрації України, яка є головним розпорядником коштів за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів", Міністерства фінансів України, яке відповідно до Бюджетного кодексу України здійснює підготовку проекту Державного бюджету України на відповідний рік та Головного управління Державного казначейства України, яке здійснює безпосереднє розрахунково-касове обслуговування інших відповідачів, були порушені його права як громадянина в сфері публічно-правових відносин щодо реалізації права на житло, передбаченого Конституцією України, Житловим кодексом України, а також Законом України "Про статус суддів".

Просив визнати бездіяльність відповідачів, що полягала у незабезпеченні його житлом протягом встановленого законом строку, протиправною; зобов'язати Міністерство фінансів України передбачити в проекті Державного бюджету України на 2010 рік відповідні кошти, а Головне Управління державного казначейства України перерахувати їх Державній судовій адміністрації України; стягнути з рахунку Державної судової адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" 564140,00 гривень на придбання і передачу в користування судді апеляційного суду Вінницької області С. В. В. трикімнатної квартири в місті Вінниці.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2010 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі представник Державної судової адміністрації України Ч. Р. В., посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У своїх запереченнях С. В. В. вважає касаційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно витягу з наказу апеляційного суду Вінницької області N 173 від 21 жовтня 2008 року, виданого на підставі Постанови Верховної Ради України "Про обрання суддів" N 530-VI від 18 вересня 2008 року, С. В. В. зараховано до складу суддів апеляційного суду Вінницької області.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради N 2 від 9 січня 2009 року позивач з сім'єю в складі трьох осіб, включений у список осіб, які користуються правом позачергового отримання житла, як суддя, за N 265 по Ленінському району міста Вінниці.

Відповідно до довідки N 55 від 4 грудня 2008 року, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Шанс-ДВА", С. В. В. прописаний в гуртожитку по вулиці Келецькій, 76 в місті Вінниця.

Довідкою Комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" N 54 від 2 грудня 2008 року підтверджено, що згідно облікових даних по місті Вінниця станом на 2 грудня 2008 року в реєстрі прав власності на об'єкти нерухомого майна за С. В. В. не зареєстровано.

Пунктом 7 статті 44 Закону України від 15 грудня 1992 року N 2862-XII "Про статус суддів" (далі - Закон України "Про статус суддів"), чинного на момент звернення позивача до суду, встановлено, що не пізніш як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду або вищого спеціалізованого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири або будинку Кабінетом Міністрів України, а суддя іншого суду - відповідними місцевими органами державної виконавчої влади за місцем знаходження суду. У разі незабезпечення судді благоустроєним житлом у зазначені строки суд за рахунок державного бюджету може придбати квартиру або будинок за ринковими цінами і передати їх у користування судді.

Суддя також має право на додаткову жилу площу відповідно до вимог статті 49 Житлового кодексу України (пункт 8 статті 44 Закону України "Про статус суддів").

На підставі наведеного суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку, що С. В. В., як суддя апеляційного суду Вінницької області, потребує поліпшення житлових умов та згідно статті 44 Закону України "Про статус суддів" має право на забезпечення житлом у відповідності до норми житлової площі в Україні, а також на додаткову житлову площу в розмірі 10 кв. м, що передбачено статтею 49 Житлового кодексу України.

Однак, визнавши бездіяльність Державної судової адміністрації протиправною та стягуючи з її рахунку 564140,00 гривень на придбання і передачу у користування судді апеляційного суду Вінницької області С. В. В. трикімнатної квартири в місті Вінниці, суд першої інстанції діяв, поспішно, без належного дослідження всіх обставин справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого судового рішення.

Так, відповідно до абзацу другого пункту 7 статті 44 Закону України "Про статус суддів" порядок придбання за рахунок державного бюджету за ринковими цінами квартири або будинку з метою передачі їх у користування судді визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання цих вимог Закону постановою Кабінету Міністрів України N 707 від 3 серпня 2005 року був затверджений Порядок забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 7 Порядку у разі коли місцевий орган виконавчої влади у шестимісячний строк не забезпечили житлом суддю, який потребує поліпшення житлових умов, суд на підставі його заяви за погодженням з Державною судовою адміністрацією або її територіальним управлінням (стосовно судді місцевого суду) може прийняти рішення про придбання житла за рахунок коштів державного бюджету та передачу його у користування судді.

Розрахунок вартості житла проводиться територіальними управліннями Державної судової адміністрації (стосовно суддів місцевих судів) або судом виходячи з розміру житла, визначеного згідно з пунктом 3 цього Порядку, та вартості 1 кв. метра його загальної площі, яка не може перевищувати більш як на 25 відсотків опосередковану вартість будівництва житла за даними Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства у відповідному регіоні на час його придбання. Під час визначення загальної вартості житла враховуються витрати, пов'язані з переоформленням права власності на нього та внесенням передбачених законодавством податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Розрахунок вартості житла погоджується з Державною судовою адміністрацією (пункт 8 Порядку).

З наведеного слідує, що моменту покупки квартири або будинку для передачі у користування судді передує певна процедура, яка включає в себе: написання суддею заяви про незабезпечення його житлом органом місцевої виконавчої влади; погодження цього листа в територіальному управлінні Державної судової адміністрації України; прийняття судом, в якому працює суддя, рішення про придбання житла за рахунок коштів державного бюджету та передачу його у користування судді. При цьому розрахунок вартості житла проводиться територіальним управлінням Державної судової адміністрації України, а пізніше погоджується самою Державною адміністрацією України.

З матеріалів справи не вбачається того, чи була дотримана позивачем вищевказана процедура, встановлена чинним законодавством. Без цього, на думку колегії суддів, неможливо зробити обґрунтований висновок щодо протиправності дій чи бездіяльності Державної адміністрації України.

Стосовно посилання суду першої інстанції на лист Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області від 9 липня 2008 року N 01-19/1467 про те, що Державна судова адміністрація України та її територіальне управління у Вінницькій області, виходячи з пункту 8 Порядку, не уповноважені проводити розрахунок вартості житла судді апеляційного суду, колегією суддів не враховується, оскільки він у матеріалах справи відсутній.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що для правильного вирішення справи та встановлення факту законності дій або бездіяльності відповідачів, необхідно з'ясувати, чи була дотримана С. В. В. процедура отримання квартири, встановлена Порядком забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів, чого, в силу частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, позбавлений права робити суду касаційної інстанції.

Згідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до норм статті 227 Кодексу адміністративного судочинства підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки, при ухваленні рішень судами попередніх інстанцій були допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, необхідних для правильного вирішення справи, судові рішення Вінницького окружного адміністративного суду та Київського апеляційного адміністративного суду у цій справі підлягають скасуванню, а сама справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, який першим допустив порушення процесуального закону.

Отже при новому розгляді справи суду необхідно дати оцінку дій відповідачів з урахуванням приписів пункту 7 статті 44 Закону України "Про статус суддів", за якими благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири або будинку суддя місцевого суду забезпечується відповідними місцевими органами державної виконавчої влади за місцем знаходження суду, а можливість придбання житла за рахунок державного бюджету за ринковими цінами та передачі його у користування судді вирішується судом, в якому він працює, з дотриманням вимог Порядку забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів.

Керуючись статтями 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Ч. Р. В. - представника Державної судової адміністрації України задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2009 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2010 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали