ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

31.01.2012 р.

Справа N 13/17-2280-2011

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В. П. - головуючий, судді Бенедисюк І. М. і Львов Б. Ю. розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лавіна Мьюзік", м. Київ (далі - ТОВ "Лавіна Мьюзік"), на рішення господарського суду Одеської області від 12.08.2011 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 зі справи N 13/17-2280-2011 за позовом ТОВ "Лавіна Мьюзік" до приватного підприємства "Таврія-I", м. Іллічівськ Одеської області (далі - ПП "Таврія-I"), про заборону використання музичного твору та стягнення 9977 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін: ТОВ "Лавіна Мьюзік" - не з'яв., ПП "Таврія-I" - Розман Ю. В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України встановив:

ТОВ "Лавіна Мьюзік" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ПП "Таврія-I" про заборону використання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (автор тексту і музики - ОСОБА_1) у виконанні ОСОБА_1, стягнення 9070 грн. компенсації за публічне виконання названого музичного твору без отримання необхідного дозволу та штрафу в розмірі 10 % від суми цієї компенсації.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.08.2011 (суддя Панченко О. М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.12.2011 (колегія суддів у складі: суддя Будішевська Л. О. - головуючий, судді Мишкіна М. А., Поліщук Л. В.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Лавіна Мьюзік" просить Вищий господарський суд України зазначені судові рішення зі справи скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову через порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права та невірне застосування положень Закону України "Про авторське право та суміжні права" (далі - Закон).

У відзиві на касаційну скаргу ПП "Таврія-I" заперечує проти її доводів і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін як законні і обгрунтовані.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. ТОВ "Лавіна Мьюзік" подало клопотання про розгляд касаційної скарги зі справи без участі представника названої сторони.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- ТОВ "Лавіна Мьюзік" є власником виключних майнових авторських прав, зокрема, на музику і текст музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1", що підтверджується укладеним з автором музики та тексту даного твору - ОСОБА_1 (творчий псевдонім ОСОБА_1) видавничим договором від 08.03.2005 N 08/03/05 з урахуванням додаткових угод та додатків до цього правочину;

- на підтвердження факту неправомірного використання твору позивач подав суду: акт фіксації використання об'єктів інтелектуальної власності від 11.11.2010, складений Немерюком О. А. як представником асоціації "Файненшл. Протекшн. Ло" за участю Гордієнка Д. В. як представника об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав", а також фізичної особи ОСОБА_2; відеозапис, зроблений в належному ПП "Таврія-I" кафе "Спринт", що розташоване на другому поверсі торговельного центру на вул. Леніна, 35 у м. Іллічівську Одеської області; в акті зазначено, що використання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" відбувалося шляхом демонстрації відеокліпу "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_1) в програмі телевізійного каналу "RU musik";

- така демонстрація відповідного відеокліпу в програмі телевізійного каналу "RU musik" відбулася на підставі наявного в матеріалах справи абонентського договору від 06.07.2010 про надання доступу до послуг служби багатоканального телебачення, укладеного ПП "Таврія-I" та приватним підприємцем ОСОБА_3.

Причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність порушення відповідачем майнових авторських прав позивача на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Відповідно до статі 443 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди.

Частинами першою - третьою статті 440 ЦК України та частиною першою статті 15 Закону передбачено, що автору чи іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

У прийнятті рішення зі справи господарський суд першої інстанції виходив з того, що використання відповідачем музичного твору здійснювалося шляхом ретрансляції телеканалу "RU musik" на підставі абонентського договору від 06.07.2010 про надання доступу до послуг служби багатоканального телебачення, укладеного ПП "Таврія-I" та приватним підприємцем ОСОБА_3.

Апеляційний же господарський суд у прийнятті постанови виходив з того, що актом фіксації об'єктів інтелектуальної власності від 11.11.2010 зафіксовано факт прийняття в кафе "Спринт" програми мовлення телеканалу "RU musik"; спірний відеокліп демонструвався в програмі цього каналу, якому і належать майнові права на програму; позивачем не доведено наявності у нього авторських та суміжних прав на програму телеканалу "RU musik".

Разом з тим, згідно з частиною третьою статті 15 Закону виключне право особи, яка має авторське право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами, дає їй право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання творів.

У розумінні статті 1 Закону:

публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час;

публічне сповіщення (доведення до загального відома) - це передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Так, господарський суд Одеської області та Одеський апеляційний господарський суд не звернули увагу на те, що: під визначення публічного сповіщення (повторного публічного сповіщення, тобто ретрансляції) підпадає у даному випадку діяльність телерадіоорганізацій, а не відповідача; правомірність такого публічного сповіщення, у свою чергу, не виключає можливості подальшого неправомірного використання іншою особою (у тому числі й ПП "Таврія-I") того ж самого твору шляхом його публічного виконання,під визначення якого підпадає в тому числі й використання відповідачем музичного твору шляхом демонстрації відвідувачам кафе програм телеканалу "RU musik" за допомогою телевізора.

Крім того, відповідно до пункту "а" статті 50 Закону порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені статтею 15 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25 цього Закону обмежень майнових прав.

Пунктом "г" частини другої статті 52 Закону за порушення авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про авторське право та суміжні права" суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.

Отже, попереднім судовим інстанціям для прийняття правильного судового рішення по суті даного спору належало:

- з'ясувати, чи мало місце використання спірного твору в приміщенні кафе відповідача в зазначений час та в який саме спосіб (шляхом демонстрації відповідного аудіовізуального твору по телевізору чи музичного твору в іншій спосіб);

- з огляду на зміст видавничого договору від 08.03.2005 N 08/03/05 встановити обсяг виключних майнових прав позивача на спірний твір;

- у разі використання твору відповідачем (шляхом демонстрації відвідувачам кафе телепрограми або в інший спосіб, про що може свідчити акт фіксації, відеозапис та ін. докази) дослідити правомірність цих дій відповідача (зокрема, наявність у нього необхідного дозволу суб'єкта майнових авторських прав або договору з організацією колективного управління);

- у разі наявності підстав для стягнення компенсації здійснити правильний її розрахунок з урахуванням приписів статей 50 і 52 Закону.

Проте ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами цього здійснено не було.

З огляду на викладене, господарські суди першої та апеляційної інстанцій припустилися неправильного застосування норм матеріального права та приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене, справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України постановив:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лавіна Мьюзік" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 12.08.2011 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 зі справи N 13/17-2280-2011 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

 

Суддя

В. Селіваненко

Суддя

І. Бенедисюк

Суддя

Б. Львов

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали