ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 20 жовтня 2011 року

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенди О. В., суддів - Скотаря А. М., Школярова В. Ф. (за участю прокурора - Деруна А. І., захисників - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, засуджених - ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13) розглянула в судовому засіданні у м. Києві 20 жовтня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, захисників ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на вирок апеляційного суду Київської області від 28 грудня 2009 року, яким засуджено:

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця міста Лисичанськ Луганської області, раніше не судимого, - за ч. 5 ст. 27, п. п. 1,6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна; - за ч. 3 ст. 358 КК України на два роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_11 визначено остаточне покарання - п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна;

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця міста Молодогвардійськ, мешканця міста Лисичанськ Луганської області, раніше не судимого, - за ч. 5 ст. 27, п. п. 1, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна; - за ч. 3 ст. 358 КК України на два роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_12 визначено остаточне покарання - п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна;

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, уродженця та мешканця міста Молодогвардійськ Луганської області, раніше не судимого, за ч. 5 ст. 27, п. п. 1, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 визнано винними у вчиненні таких злочинів.

У 2005 році особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження у зв'язку з оголошенням її у розшук, організувала злочинну групу для вчинення злочинів проти життя та здоров'я особи, на замовлення, в яку в квітні 2006 року на пропозицію цієї особи увійшли ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, що раніше працювали охоронниками ринку "Озерка" в м. Дніпропетровськ.

ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 під керівництвом зазначеного організатора групи займалися фізичною підготовкою, освоювали навички стрільби з вогнепальної зброї, слідкування та керування автотранспортом для можливості в будь-який момент виконати вказівки організатора групи щодо вчинення злочинних дій.

Під час перебування в складі організованої групи ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 отримували від організатора групи щомісячно по 500 доларів США, а з літа 2006 року - по 1000 доларів США. Крім того, організатор групи фінансував придбання ними автотранспорту, мобільних телефонів та оренду квартир, де вони проживали разом зі своїми сім'ями.

Також, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з моменту вступу до організованої групи передали організатору цієї групи свої фотографії, використовуючи які, той виготовив підроблені паспорти. В подальшому ці паспорти ОСОБА_11 та ОСОБА_12 використовували під час вчинення злочинних дій.

За вказівкою організатора групи, з лютого 2007 року по 16 березня 2007 року ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, діючи умисно та узгоджено з іншими учасниками організованої злочинної групи, здійснювали в м. Києві та Київській області спостереження за автомобілем "Тойота Ленд Крузер", р. н. НОМЕР_1, на якому пересувався ОСОБА_15, зокрема, біля ресторану "Фелліні" на вулиці Городецького у м. Києві, біля ресторану "Розгуляєво" на Столичному шосе, на автошляху від Старообухівської траси до села Плюти Обухівського району Київської області. При цьому ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 використовували автомобілі "Шевроле Лачетті", р. н. НОМЕР_2, "Хюндай Гетц", р. н. НОМЕР_3, "Деу Ланос", р. н. НОМЕР_4, "Шкода Октавія", р. н. НОМЕР_5, "Міцубісі Лансер", р. н. НОМЕР_6, а також засоби мобільного зв'язку. В результаті цих дій ними було встановлено, що ОСОБА_15 часто відвідував ресторан "Фелліні", після чого на своєму автомобілі у супроводі ОСОБА_16 та ОСОБА_17 по Столичному шосе повертався до місця свого тимчасового мешкання в село Плюти.

Вказані відомості відносно ОСОБА_15 в лютому 2007 року ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 передавали організатору групи для планування подальших дій щодо ліквідації ОСОБА_15 та осіб, що його супроводжували.

Використовуючи вказану інформацію, організатор групи вирішив вчинити умисне вбивство ОСОБА_15 та осіб, що його супроводжують - ОСОБА_16 та ОСОБА_18, на автодорозі, яка веде від Старообухівської траси до села Плюти, для чого дав ОСОБА_12 вказівку придбати вантажний автомобіль з метою використання його для здійснення вищезазначеного злочину.

ОСОБА_12, усвідомлюючи, що вказаний автомобіль буде використано для вчинення умисного вбивства ОСОБА_15 та осіб, що його супроводжують, 21 лютого 2007 року придбав автомобіль "ГАЗ 2752", р. н. НОМЕР_7, при цьому, для приховання слідів злочину використав підроблений паспорт на ім'я ОСОБА_19. Після цього ОСОБА_12, виконуючи вказівки організатора групи, придбаний автомобіль поставив на автостоянці, розташованій за адресою: вул. Березняківська, буд. N 5, м. Київ.

Крім того, на початку березня 2007 року організатор групи дав вказівку ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 виготовити пристрій для зупинки автомобіля ОСОБА_15 з метою використання його під час вчинення злочину. ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 виготовили з цвяхів та дроту близько 20 металевих хрестів, але вони, як виявилося, були непридатні для використання з огляду на технічні характеристики.

Реалізуючи злочинний план, ОСОБА_20 та ОСОБА_12 в період з 10 по 12 березня 2007 року перемістили автомобіль "ГАЗ 2752", р. н. НОМЕР_7, до м. Українка Обухівського району Київської області, де ОСОБА_11 біля будинку N 2 на майдані Радянському передав його невстановленим слідством особам, які безпосередньо повинні були вчинити умисне вбивство ОСОБА_15 та осіб, що його супроводжують.

16 березня 2007 року приблизно о 16-й годині ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, знаючи про злочинний намір організатора групи та за його вказівкою, зустрілися на АЗС "Укртатнафта", що розташована на Столичному шосе в м. Києві. Після чого ОСОБА_11 залишив ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в місцях можливого пересування автомобіля ОСОБА_15 для отримання відомостей про маршрут і час його руху.

ОСОБА_12 перебував в автомобілі "Мазда-3", р. н. НОМЕР_8 біля ресторану "Розгуляєво", а ОСОБА_13 - на автомобілі "Деу Ланос", р. н. НОМЕР_4, у заздалегідь обумовленому місці вздовж автодороги в напрямку м. Обухова по Обухівській трасі.

Приблизно о 18-й годині 46 хвилин 16 березня 2007 року ОСОБА_12 побачив біля ресторану "Розгуляєво" автомобіль ОСОБА_15, який рухався в напрямку с. Плюти, про що одразу повідомив по мобільному телефону організатора групи, який дав вказівку ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 залишити місця спостереження та вимкнути мобільні телефони.

Приблизно о 19-й годині організатор групи разом із невстановленими слідством особами на автодорозі у напрямку с. Плюти, використовуючи автомобіль "ГАЗ 2752" р. н. НОМЕР_7, зупинили автомобіль "Тойота Ленд Крузер", р. н. НОМЕР_9, і, застосувавши вогнепальну зброю, вчинили умисне вбивство ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17.

Смерть ОСОБА_15 настала від численних проникаючих вогнепальних поранень тулуба з пошкодженням внутрішніх органів та з розвитком комбінованого травматично-геморагічного шоку.

Смерть ОСОБА_16 настала від вогнепального проникаючого кульового поранення голови з багатооскольчатими переломами кісток склепіння черепу з пошкодженням речовини головного мозку.

Смерть ОСОБА_17 настала внаслідок численних вогнепальних проникаючих наскрізних кульових поранень голови, шиї, тулуба з пошкодженням головного мозку, спинного мозку та внутрішніх органів грудної та черевної порожнини.

За сприяння у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 організатор групи в квітні 2007 року передав ОСОБА_11 через ОСОБА_21 винагороду в сумі 15 000 доларів США, які той розділив між собою, ОСОБА_12 та ОСОБА_13.

Крім того, під час підготовки до вчинення умисного вбивства ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за обставин, викладених у вироку, використали завідомо підроблені документи.

У своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_11 посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, неправильне застосування кримінального закону, допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону.

Зокрема, у скарзі йдеться про те, що не було встановлено власника автомобіля "Тойота Ленд Крузер", р. н. НОМЕР_9, на якому рухалися ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, не було допитано усіх свідків, показання яких можуть мати значення для встановлення істини в справі.

Також, на думку засудженого, суд не дав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_21, які були затримані працівниками міліції й утримувалися під вартою п'ять діб, внаслідок чого були змушені дати ті показання, які від них вимагали правоохоронці.

У скарзі ОСОБА_11 ідеться також про нав'язування йому слідчим адвокатів, які неналежним чином здійснювали свої обов'язки, чинення перепон у допуску обраного ним захисника ОСОБА_8 тощо.

Зазначає засуджений і про те, що судово-медичні експертизи щодо наявності у нього тілесних ушкоджень проведено формально та з порушенням закону, при цьому у задоволенні клопотання про допит в судовому засіданні експерта судом відмовлено. Безпідставно, на думку засудженого, суд відмовив і у задоволенні клопотання про призначення медичної експертизи.

Йдеться у скарзі засудженого й про те, що суд без достатніх на те підстав послався у вироку як на доказ його вини явку з повинною, хоча вона була написана під диктовку слідчого. Вважає, що суд не звернув увагу на те, що дані протоколів допиту його як підозрюваного та обвинуваченого не відповідають даним відеозаписів цих слідчих дій, де він розповідав про застосування до нього незаконних методів досудового слідства.

Зазначає засуджений також про те, що судом не були досліджені усі речові докази в справі.

Твердить ОСОБА_11 і про те, що судом не дано оцінки обставинам його затримання правоохоронцями 11 квітня 2007 року, тиску з їх боку, а потім і фальсифікації справи про адміністративне правопорушення.

У скарзі засуджений зазначає й про те, що наведені у вироку докази не підтверджують його винуватість у вчиненні злочину проти ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17.

Просить вирок апеляційного суду в частині його засудження за ч. 5 ст. 27, п. п. 1,6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України скасувати, а справу в цій частині - закрити за недоведеністю його участі у вчиненні злочину. У решті - вирок щодо нього залишити без зміни.

Захисник ОСОБА_5 у своїй касаційній скарзі посилається на доводи, аналогічні викладеним у скарзі ОСОБА_11 та просить вирок апеляційного суду щодо її підзахисного в частині його засудження за ч. 5 ст. 27, п. п. 1, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України скасувати, а справу в цій частині - закрити за недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

У скарзі захисника ОСОБА_8 з наведенням відповідних доводів йдеться про застосування до його підзахисного ОСОБА_11 незаконних методів досудового слідства, порушення права на захист, які залишилися поза увагою суду.

Захисник зазначає також про те, що висновок суду про входження ОСОБА_11 до складу організованої злочинної групи, його обізнаність щодо вбивства ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 на замовлення, з корисливих мотивів не ґрунтується на матеріалах справи.

Захисник просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_11 в частині його засудження за ч. 5 ст. 27, п. п. 1, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України скасувати, а справу в цій частині - закрити за недоведеністю його участі у вчиненні злочину. У решті вирок щодо нього залишити без зміни.

Засуджений ОСОБА_12 у своїй касаційній скарзі посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, що призвело до неправильного застосування кримінального закону. Зазначає, що про намір на вбивство ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 він не знав, вважав, що мікроавтобус він купує для охоронної фірми, де отримував щомісячно заробітну плату, ніяких грошей в сумі 15000 доларів США він разом із ОСОБА_11 та ОСОБА_13 не отримували і не ділили між собою, крім того, зазначає, що у ОСОБА_13 є алібі про яке говорилося в судовому засіданні, але суд належним чином його не перевірив.

Йдеться у скарзі й про порушення права засудженого на захист, зокрема, нав'язування слідчим свого друга адвоката ОСОБА_23, чинення перепон у допуску обраного ОСОБА_12 захисника ОСОБА_9.

Крім того, зазначає засуджений ОСОБА_12 про те, що судом безпідставно було покладено в основу обвинувального вироку його явку з повинною, дані якої як і інші докази в справі, не підтверджують його винуватості у вчиненні злочинних дій щодо ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17.

Просить скасувати вирок апеляційного суду в частині його засудження за ч. 5 ст. 27, п. п. 1, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Захисник ОСОБА_6 у своїй скарзі посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність і неповноту досудового та судового слідства, допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, зокрема, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази винуватості ОСОБА_12 у вчиненні умисного вбивства, було порушено його право на захист.

Просить вирок апеляційного суду в частині засудження ОСОБА_12 за ч. 5 ст. 27, п. п. 1, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України скасувати, а справу в цій частині - закрити.

У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 зазначає, що умислу на вбивство ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 у ОСОБА_12 не було, а тому він не повинен підлягати кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцями. Відсутні, на думку захисника, в матеріалах справи й докази того, що вбивство вчинено на замовлення та з корисливих мотивів. Наводить у скарзі захисник і доводи про те, що роздруківки телефонних дзвінків, отримані від оператора мобільного зв'язку "Київстар", є фальсифікованими.

Крім того, захисник твердить, що викладені у вироку докази не підтверджують винуватість засуджених у вчиненні злочинних дій щодо ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17.

У скарзі йдеться й про порушення права ОСОБА_12 на захист та застосування до нього незаконних методів досудового слідства, внаслідок чого він обмовив себе, написавши явку з повинною, а суд безпідставно послався у вироку на її дані як на доказ вини.

Захисник просить вирок апеляційного суду в частині засудження ОСОБА_12 за ч. 5 ст. 27, п. п. 1, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України скасувати, а справу в цій частині - закрити. У решті - вирок залишити без зміни.

Засуджений ОСОБА_13 у своїй касаційній скарзі також посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність і неповноту досудового та судового слідства, допущені порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, зокрема, зазначає, що його засуджено за злочин, якого він не вчиняв, що в нього є алібі, яке судом не перевірено, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази його винуватості. Йдеться у скарзі й про те, що було порушено право засудженого на захист - йому не давали побачення із захисником. Зазначає й про застосування незаконних методів досудового слідства.

Просить вирок апеляційного суду щодо нього скасувати, а справу - закрити.

Захисник ОСОБА_7 у своїй касаційній скарзі посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази винуватості її підзахисного, у вироку суд належним чином не мотивував, чому взяв за основу його показання на досудовому слідстві й відкинув показання, дані в суді.

Захисник також зазначає, що суд не дав оцінки показанням свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_21, які твердили в судовому засіданні про те, що на досудовому слідстві давали показання під фізичним та психологічним тиском з боку працівників правоохоронних органів.

Не перевірено судом, на думку захисника, і алібі ОСОБА_13.

Захисник просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_13 скасувати, а справу щодо нього - закрити.

Захисник ОСОБА_10 зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази перебування ОСОБА_13 у складі організованої злочинної групи, його обізнаності про наміри певних осіб позбавити життя ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17.

Захисник вважає, що суд взагалі не дослідив доказів, які виправдовують ОСОБА_13.

Йдеться у скарзі захисника з посиланням на відповідні доводи й про порушення права ОСОБА_13 на захист та застосування до нього незаконних методів досудового слідства.

Вважаючи вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_13 незаконним та необґрунтованим, захисник просить його скасувати, а справу щодо його підзахисного - закрити.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; пояснення засуджених та захисників на підтримку касаційних скарг; думку прокурора, який просив залишити касаційні скарги без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Виходячи зі змісту вказаної норми закону, вирок є обґрунтованим, якщо він постановлений на матеріалах, повністю зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про подію злочину та про винуватість підсудного у його вчиненні з достовірністю випливають із матеріалів справи. Для цього у вироку повинні бути проаналізовані й оцінені всі розглянуті в судовому засіданні докази, які як підтверджують висновок суду так і спростовують його.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України у мотивувальній частині вироку має бути наведена оцінка доводів, на які підсудний послався на свій захист. Якщо підсудний у судовому засіданні змінив свої показання, які давав на досудовому слідстві або дізнанні, суд повинен ретельно перевірити як ті, так і інші показання, з'ясувати причину зміни показань і в результаті ретельного дослідження дати їм у вироку належну оцінку в сукупності з іншими доказами, що є у справі.

Проте ці вимоги закону під час розгляду справи щодо ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у повній мірі виконані не були.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його вчиненні брали участь три і більше осіб, які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Проте визнавши ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 винними у вчиненні злочину у складі організованої групи, суд не навів у вироку доказів її стійкості, що є необхідною ознакою існування такого об'єднання. Так, вирок суду не містить доказів того, що організована група, до складу якої, на думку суду, ввійшли ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, була здатна забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно протидіяти внутрішнім чи зовнішнім факторам, що можуть її дезорганізувати. Не наведено у вироку і доказів того, що між учасниками групи існували досить стабільні відносини у зв'язку з підготовкою та вчиненням злочину.

Не містить оскаржуваний вирок і переконливих доказів того, що ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 був відомий план діяльності організованої групи, а їхні дії були об'єднані цим планом, який передбачав би чіткий розподіл функцій усіх учасників щодо його досягнення.

За таких обставин висновки апеляційного суду про вчинення ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 злочинів у складі організованої групи та відповідно кваліфікація їх дій за ч. 5 ст. 27, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України як пособництво у вчиненні умисного вбивства у складі організованої групи не ґрунтуються на викладених у вироку доказах і є передчасними.

Передчасним є також висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 були обізнані про намір особи, справа щодо якої виділена в окреме провадження, на позбавлення життя декількох осіб, і саме у вчиненні такого вбивства вони виступали пособниками. Вирок суду не містить переконливих доказів того, що засуджені достовірно знали про те, хто саме перебуває в автомобілі "Тойота Ленд Крузер", р. н. НОМЕР_1, рух якого вони відстежували, і того, що вбивство зазначених осіб охоплювалось умислом ОСОБА_11 ОСОБА_12 та ОСОБА_13, що є необхідним для кваліфікації їх дій за ч. 5 ст. 27, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.

За змістом п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України вбивство з корисливих мотивів наявне тоді, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв'язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб (заволодіти грошима, коштовностями, цінними паперами, майном тощо), одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків (одержати спадщину, позбавитися боргу, звільнитися від платежу тощо) або досягти іншої матеріальної вигоди.

Оскільки з об'єктивної сторони пособництво характеризується умисною формою вини, визнаючи ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 винними у вчиненні пособництва в умисному вбивстві ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 з корисливих мотивів, суд мав навести у вироку докази того, що саме з цих мотивів виконавці злочину позбавляли потерпілих життя, про що було достовірно відомо підсудним, проте вирок таких доказів не містить.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України у мотивувальній частині вироку має бути наведена оцінка доводів, на які підсудний послався на свій захист. Якщо підсудний у судовому засіданні змінив свої показання, які давав на досудовому слідстві або дізнанні, суд повинен ретельно перевірити як ті, так і інші показання, з'ясувати причину зміни показань і в результаті ретельного дослідження дати їм у вироку належну оцінку в сукупності з іншими доказами, що є у справі.

У судовому засіданні ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не визнали себе винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, п. п. 1, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та дали показання, які суттєво відрізняються від показань, даних ними на досудовому слідстві і покладених в основу вироку.

Проте, як видно з оскаржуваного вироку, всупереч вимогам ст. 334 КПК України як ті, так і інші показання судом ретельно не перевірено, причину зміни показань не з'ясовано і належної оцінки зазначеним показанням в сукупності з іншими доказами, що є у справі, не дано.

Отже, колегія суддів вважає, що вирок апеляційного суду в частині засудження ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за ч. 5 ст. 27, п. п. 1, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України не відповідає вимогам ст. ст. 323, 334 КПК України, а викладені у ньому висновки не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, у зв'язку з чим вирок у цій частині підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Крім того, оскільки обвинувачення ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 358 КК України пов'язане з обвинуваченням цих засуджених за ч. 5 ст. 27, п. п. 1, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, а погоджуючись з кваліфікацією дій щодо використання завідомо підроблених документів, засуджені оспорюють фактичні обставини вчинення цих дій, колегія суддів вважає, що вирок апеляційного суду і в цій частині підлягає скасуванню з направленням справи новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду необхідно усунути вказані недоліки і постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінального і кримінально-процесуального законодавства, ретельно перевіривши при цьому й інші доводи касаційних скарг засуджених та їх захисників, зокрема про порушення права ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на захист, застосування до них незаконних методів досудового слідства.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України та п. 2 Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", колегія суддів ухвалила:

касаційні скарги засуджених ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, захисників ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Київської області від 28 грудня 2009 року щодо ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд.

 

Судді:

О. В. Кривенда

 

А. М. Скотарь

 

В. Ф. Школяров

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали