ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 4 липня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Заголдного В. В., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Ґуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Канигіної Г. В., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенка В. В., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., Яреми А. Г. (за участю: заступника Генерального прокурора України - Ударцова Ю. В., захисників - ОСОБА_1 та ОСОБА_2), розглянувши кримінальну справу щодо ОСОБА_3, за заявою захисника ОСОБА_2 про перегляд винесеної у цій справі ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 25 січня 2011 року, встановив:

Вироком апеляційного суду м. Києва від 5 липня 2010 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Донецька, раніше не судимого, - засуджено:

- за ч. 1 ст. 115 КК України на одинадцять років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України на одинадцять років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань йому остаточно призначено тринадцять років позбавлення волі.

ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4 та замаху на умисне вбивство ОСОБА_9 за таких обставин.

У період лютого - червня 2008 року ОСОБА_4, діючи на підставі довіреності своєї дочки ОСОБА_5 про розпорядження її майном, неодноразово намагався звільнити кімнату площею 37,7 кв. м від речей ОСОБА_3 і ОСОБА_6 та зайняти цю кімнату в квартирі АДРЕСА_1, яка належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_3.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були обізнані про те, що судове рішення, яким ОСОБА_4 та її неповнолітній дочці ОСОБА_7. було визначено право користування зазначеною кімнатою, було скасовано рішенням апеляційного суду Донецької області від 1 червня 2007 року.

Проте ІНФОРМАЦІЯ_2 року, приблизно о 9 годині, ОСОБА_4 прибув до вищезазначеної квартири з метою звільнення кімнати площею 37,7 кв. м від речей ОСОБА_3 і ОСОБА_6 Разом з ОСОБА_4 прибув допомогти йому знайомий ОСОБА_9 З собою вони принесли лом та молот, як знаряддя для проникнення в квартиру.

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виникла суперечка з приводу законності перебування в квартирі останнього та ОСОБА_9, яким ОСОБА_3 повідомив про те, що він викликав працівників міліції. ОСОБА_9 після ознайомлення зі згаданим рішенням апеляційного суду Донецької області заявив, що воно є незаконним, а ОСОБА_4 висловив вимогу звільнити кімнату від речей та намагався винести крісло, оскільки він мав намір здати кімнату в оренду.

Коли ОСОБА_9 почав знімати з шафи книжкову полицю, засуджений завдав йому ломом удар по тулубу, а потім ОСОБА_4 - удар кулаком в обличчя та ножем щонайменше 12 ударів у різні частини тіла.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на вбивство двох осіб, ОСОБА_3 з ломом напав на ОСОБА_9, який під час боротьби відштовхнув засудженого і пішов до виходу з кімнати. Однак, ОСОБА_3 наздогнав ОСОБА_9. та, з метою вбивства завдав йому невстановленим ножем, удар у життєво важливі органи, спричинивши поранення правої легені, печінки та діафрагми.

Після цього ОСОБА_3 молотом завдав щонайменше три удари ОСОБА_4 у верхню та нижню щелепи та у праву ключицю.

Внаслідок умисних дій ОСОБА_3 смерть потерпілого ОСОБА_4 настала на місці події, а потерпілому ОСОБА_9 було заподіяне колото-різане проникаюче поранення з ушкодженням правої легені, печінки та діафрагми, що є тяжким тілесним ушкодженням, небезпечним для життя в момент заподіяння. Свій умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_9., ОСОБА_3 не зміг довести до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки тому була вчасно надана медична допомога.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 25 січня 2011 року касаційне подання прокурора залишено без задоволення, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_3 і його захисників ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_1 задоволені частково. Вирок апеляційного суду м. Києва від 5 липня 2010 року щодо ОСОБА_3 змінено. Постановлено вважати його засудженим за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк десять років. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів постановлено вважати ОСОБА_3 засудженим до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк одинадцять років. У решті вирок залишено без зміни.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2011 року допущено до провадження Верховного Суду України кримінальну справу щодо ОСОБА_3 за заявою захисника ОСОБА_2 про перегляд винесеної у цій справі ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 25 січня 2011 року.

У заяві захисник ОСОБА_10 зазначає, що дії ОСОБА_3 неправильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 та ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки злочини були вчинені ним у стані сильного душевного хвилювання. Захисник зазначає, що підставою для перегляду ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 25 січня 2011 року щодо ОСОБА_3 є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь.

На обґрунтування заяви захисником надано копію ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 17 червня 2008 року щодо ОСОБА_11, засудженої вироком Святошинського районного суду м. Києва від 27 липня 2007 року за ч. 1 ст. 115 КК України, який був змінений ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, дії ОСОБА_11 перекваліфіковано з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 116 КК України.

Захисник ОСОБА_10 просить змінити ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 25 січня 2011 року щодо ОСОБА_3, перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 116 КК України; з ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України на ст. 123 КК України та призначити йому покарання, передбачене санкціями цих статей.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_1, які підтримали заяву, заступника Генерального прокурора України, який вважав, що в задоволенні заяви необхідно відмовити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи заяви, Верховний Суд України вважає, що заява задоволенню не підлягає.

Як убачається із заяви ОСОБА_2, її зміст зводиться до аналізу подій, які передували вчиненню ОСОБА_3 злочинів, та, на думку заявниці, вплинули на його поведінку і викликали у нього стан сильного душевного хвилювання.

У підтвердження своєї думки, захисник наводить доводи стосовно неправильності висновку проведеної по справі стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної та судово-наркологічної експертизи щодо ОСОБА_3, відповідно до якої, той, у період часу вчинення інкримінованих йому злочинних дій, у стані тимчасового розладу психічної діяльності не знаходився, за своїм станом міг усвідомлювати свої дії і керувати ними, у нього був стан значного емоційного збудження, проте він не перебував у стані фізіологічного афекту.

У порівняння ОСОБА_2 наводить дані висновку стаціонарної комплексної психолого-психіатричної експертизи, проведеної щодо ОСОБА_11, дії якої ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України було перекваліфіковано з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 116 КК України.

З наведеного вбачається, що заявниця оспорює встановлені судом фактичні обставини справи, які ґрунтуються, крім даних висновку наведеної вище експертизи, на показаннях потерпілого, свідка та досліджених судом письмових доказах, проаналізувавши які, суд дійшов висновку про відсутність у ОСОБА_3 на час вчинення інкримінованих злочинів стану сильного душевного хвилювання.

Проте, підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

При цьому, вирішуючи питання про те, чи мало місце наведене вище неоднакове застосування норм кримінального закону, Верховний Суд України не дає оцінки здобутим по справі доказам, одним з яких є висновок судової експертизи, та встановленим судом фактичним обставинам справи, до яких відноситься й стан винного на час вчинення злочину.

Враховуючи наведене, Верховний Суд України не вбачає підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 40012 КПК України, а тому й підстав для скасування оскарженого судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40020, 40021, 40023 КПК України, Верховний Суд України, постановив:

у задоволенні заяви захисника ОСОБА_2 відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій п. 2 ч. 1 ст. 40012 КПК України.

 

Головуючий

В. В. Заголдний

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

В. С. Ґуль

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

Г. В. Канигіна

 

П. І. Колесник

 

М. Є. Короткевич

 

В. І. Косарєв

 

В. В. Кривенко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали