ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 23 травня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого -  Панталієнка П. В., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Луспеника Д. Д., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Охрімчук Л. І., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо" (далі - ТОВ) до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі - ОДПІ) про скасування рішення за заявою ОДПІ про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2010 року (Ухвала N 2-а-14923/08/2070, К-52549/09), встановив:

У жовтні 2008 року ТОВ звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОДПІ, в якому просило скасувати рішення останньої від 25 вересня 2008 року N 0003452303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 547450 грн. 35 коп.

Позивач указав, що працівники Державної податкової адміністрації у Харківській області (далі - ДПА) 15 серпня 2008 року провели планову перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої склали акт перевірки від 15 серпня 2008 року N 20407679/2310.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пунктів 4, 9, 13 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265/95-ВР), а саме:

- невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО), у розмірі 109354 грн. 7 коп.;

- незабезпечення збереження в книзі обліку розрахункових операцій фіскального звітного чека за 29 липня 2008 року N 01170;

- здійснення розрахункових операцій через РРО N 2027000950, опломбований з порушенням встановленого законодавством порядку.

На підставі висновків акта перевірки відповідач прийняв рішення від 25 серпня 2008 року N 0003452303, яким позивачу відповідно до пунктів 2, 4 статті 17 та статті 22 Закону N 265/95-ВР нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 547450 грн. 35 коп.

На думку позивача, працівники державної податкової служби при проведенні перевірки та винесенні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій порушили вимоги чинного законодавства України щодо порядку проведення перевірки та оформлення її результатів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не порушив порядку проведення та оформлення результатів перевірки, факт невідповідності коштів на місці проведення розрахунків підтверджується X-звітами та описом наявних купюр та монет, а позивач не надав доказів, які б спростували інші зазначені в акті перевірки порушення.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 20 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2010 року (Ухвала N 2-а-14923/08/2070, К-52549/09), рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про часткове задоволення позовних вимог. Скасував рішення ОДПІ від 25 вересня 2009 року N 0003452303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 546770 грн. 35 коп., в іншій частині позовних вимог відмовив.

Приймаючи рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскільки в акті перевірки не зазначено, на якому місці проведення розрахунків виявлено невідповідність сум готівкових коштів, а зі складених касиром описів наявних купюр та монет, доданих до акта перевірки, не вбачається, в якому з чотирьох наявних на підприємстві РРО був зроблений перерахунок готівкових коштів та проведений їх опис, то податковий орган не довів правомірність свого рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення позивачем пункту 13 статті 3 Закону N 265/95-ВР.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ОДПІ звернулася із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права у подібних правовідносинах. На обґрунтування заяви ОДПІ додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 24 березня 2010 року (Ухвала N К-21448/07), 7 квітня 2009 року (Ухвала N К-11912/07) та 11 лютого 2009 року, які, на її думку, підтверджують неоднакове застосування.

Перевіривши наведені заявником доводи, Верховний Суд України вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити з таких підстав.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданих до заяви ОДПІ копіях судових рішень по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовані одні й ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Водночас обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин справ, на рішення в яких посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2010 року (Ухвала N 2-а-14923/08/2070, К-52549/09).

Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції на підставі встановлених апеляційним судом обставин дійшов висновку, що податковий орган не довів правомірність свого рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення позивачем пункту 13 статті 3 Закону N 265/95-ВР (щодо відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО).

У справах, на рішення в яких посилається заявник для підтвердження неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення приписів Закону N 265/95-ВР, оскільки суди попередніх інстанцій у кожній справі встановили факт невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі готівкових коштів, яка зазначена в денному звіті РРО.

Оскільки у справі, що розглядається, на відміну від справ, на рішення в яких посилається заявник як на підтвердження неоднакового правозастосування, факт правопорушення не встановлено, то немає підстав для висновку щодо подібності правовідносин та неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права.

Крім того, доводи заяви ОДПІ фактично зводяться до неоднакового застосування касаційним судом норм процесуального права, зокрема вимог статті 220 КАС щодо обов'язку останнього перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі.

Верховний Суд України позбавлений можливості усунути розбіжності у застосуванні норм процесуального права, які призвели до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки відповідно до статті 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановленому цим Кодексом, а підставою для перегляду судових рішень в адміністративних справах, як установлено пунктом 1 частини першої статті 237 КАС, є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтею 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

П. В. Панталієнко

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

В. С. Гуль

 

М. Б. Гусак

 

Л. І. Григор'єва

 

В. І. Гуменюк

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

М. Є. Короткевич

 

В. І. Косарєв

 

П. І. Колесник

 

О. А. Коротких

 

О. В. Кривенда

 

О. Т. Кузьменко

 

В. В. Кривенко

 

Д. Д. Луспеник

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

Л. І. Охрімчук

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

В. Ф. Школяров

 

І. Б. Шицький

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали