МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

НАКАЗ

від 26 липня 2011 року N 365

Про затвердження Стратегії просування продукції агропромислового виробництва на зовнішні ринки

Відповідно до пункту 18.14 Національного плану дій на 2011 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 - 2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава", затвердженого Указом Президента України від 27 квітня 2011 року N 504 (Указ N 504/2011), наказую:

1. Затвердити Стратегію просування продукції агропромислового виробництва на зовнішні ринки, що додається.

2. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника Міністра Безуглого М. Д.

 

Міністр

М. В. Присяжнюк

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України
26.07.2011 N 365

Стратегія
просування продукції агропромислового виробництва на зовнішні ринки

I. Виклад проблеми/формулювання основної задачі

Одним з основних завдань стратегічного планування розвитку економіки України є вироблення цілісної, збалансованої та ефективної зовнішньоекономічної політики, яка би передбачала вибір оптимальних моделей участі України у глобальних економічних процесах, міжнародному поділі праці та здійснення пов'язаних з цим реформ, в першу чергу, спрямованих на адаптацію регуляторного середовища до найкращих світових стандартів, підвищення конкурентоздатності українського агропромислового комплексу та зростання експортного потенціалу.

Членство України в Світовій організації торгівлі (далі - СОТ) визначає засади її зовнішньоторговельної діяльності на основі діючих правил міжнародної торгівлі. Подальше поглиблення економічної інтеграції та співпраці з перспективними партнерами України відбувається через укладання з ними економічно обґрунтованих преференційних чи інтеграційних угод про вільну торгівлю, розвиток двосторонньої договірно-правової бази та реалізацію відповідних програм і планів дій.

Пріоритетним для українського експорту є ринки Європейського Союзу (далі - ЄС), Співдружності Незалежних Держав (далі - СНД) та ринки окремих країн, насамперед Російської Федерації. Також необхідно поглибити співпрацю з перспективними ринками Азійського регіону, провідними світовими економічними гравцями: США, Китай, Індія, Бразилія, Туреччина, Японія, Південна Корея, Канада та іншими перспективними партнерами.

Сільськогосподарська і харчова продукція займає значну частку у зовнішній торгівлі України, впевнено посідаючи високі місця серед інших товарних груп. Протягом останніх років становила в середньому 10 - 11 відсотків. За 12 місяців 2009 року ця частка склала майже 17 відсотків. Сільське господарство на сьогодні залишається єдиною галуззю економіки України, яка має позитивне сальдо зовнішньої торгівлі.

За останні роки спостерігається стале зростання обсягів експорту сільськогосподарської продукції з 2 млрд. дол. США у 2001 році до 9,8 млрд. дол. США у 2009 році.

Спостерігається тенденція диверсифікації зовнішніх ринків здебільшого за рахунок зменшення постачання товарів на традиційні ринки збуту (СНД та ЄС) та суттєвого зростання частки експорту до Азійських країн, що свідчить про значну фінансову спроможність цього ринку та конкурентоспроможність української продукції.

В той же час ефективній інтеграції України у світовий економічний простір перешкоджає наявність таких проблем:

відсутність системного підходу до міжнародної інтеграції та співпраці

Такий підхід має передбачати:

- визначення коротко- та довгострокових інтересів (як загальних, так і в рамках конкретних проектів економічного співробітництва чи інтеграції) на основі системного аналізу інформації, загальних внутрішніх та зовнішніх економічних тенденцій та прогнозів із залученням фахових експертів;

- наявність ефективної системи внутрішньої координації дій в рамках реалізації пріоритетів;

- економічну обґрунтованість усіх міжнародних інтеграційних проектів, зокрема, використовуючи поступову інтеграцію до внутрішнього ринку ЄС для зміцнення співпраці на інших напрямках, в тому числі з країнами СНД, а також стратегій поглиблення економічного співробітництва;

- відповідність внутрішніх реформ цілям та пріоритетам зовнішньоекономічної та торговельної політики;

- недосконалість механізмів залучення кредитних ресурсів міжнародних фінансових організацій та зовнішньої допомоги, а також забезпечення їх ефективного використання;

недостатній рівень доступу українських товарів і послуг на зовнішні ринки, їх конкурентоспроможності та низька інвестиційна привабливість української економіки

Завданням державної торговельної політики є забезпечення недискримінаційного стабільного і максимально ліберального доступу на ринки товарів та послуг інших країн. У цьому контексті, насамперед, йдеться про удосконалення української системи технічного регулювання, санітарних та фітосанітарних заходів, а також про недостатню гармонізацію відповідних митних процедур. Вирішити цю проблему можна лише здійснивши системні внутрішні реформи у цих сферах. Реалізація цих реформ відповідатиме зобов'язанням в рамках СОТ та сприятиме створенню зон вільної торгівлі, насамперед, інтеграційного характеру. Економічно обґрунтовані угоди про вільну торгівлю з ключовими торговельними партнерами є важливим інструментом доступу на зовнішні ринки. Їх укладенню має передувати ретельний комплексний аналіз переваг та ризиків таких угод з кожним окремим партнером, моделювання оптимальних параметрів зон вільної торгівлі (далі - ЗВТ) та наслідків їх створення для окремих галузей української економіки;

недостатнє використання Україною потенціалу співробітництва з країнами СНД, передусім з Російською Федерацією, а також іншими перспективними торговельними партнерами

Існуючі двосторонні та багатосторонні торговельні угоди в рамках СНД потребують модернізації відповідно до потреб поглиблення економічного співробітництва згідно з нормами СОТ. Важливим у цьому зв'язку може стати укладення нового договору про зону вільної торгівлі країн СНД, робота над яким триває з грудня 2008 р., розробка стратегій та програм поглиблення торговельно-економічного співробітництва з чітким визначенням пріоритетів та джерел фінансування їх реалізації;

практична відсутність фінансової підтримки учасників зовнішньоекономічної діяльності з боку держави

Вихід на нові ринки потребує запровадження системи ефективної фінансової підтримки національного експорту шляхом запровадження заходів та механізмів фінансово-гарантійної підтримки, у тому числі кредитування та страхування, формування сучасної структури економіки та концентрації капіталу на пріоритетних для держави програмах;

неефективність діалогу між органами влади та суб'єктами господарювання щодо питань міжнародної інтеграції та співпраці

Такий діалог має гарантувати спрямованість зовнішньоекономічної діяльності держави на захист економічних інтересів національного бізнесу та сприяти підвищенню рівня суспільної підтримки дій держави у сфері міжнародної економічної інтеграції та співпраці. Запит на виконання цього завдання має походити від бізнесу, отже взаємодія уряду і бізнесу - це робота над побудовою системного прагматичного діалогу і спільної ідентифікації проблем, пошуку шляхів спільного вирішення проблем.

Причини виникнення проблем:

відсутність єдиної цілісної зовнішньоекономічної та торговельної політики України на основі стратегічних пріоритетів розвитку економіки на середньо- та довгострокову перспективу;

недосконалість механізмів координації зовнішньоекономічного співробітництва та торгівлі;

відсутність ресурсів, в першу чергу фінансових, для просування зовнішньоекономічних пріоритетів;

відсутність ефективної системи підтримки експорту.

II. Цілі

Ключовими цілями є:

покращення умов торгівлі на зовнішніх ринках для вітчизняних виробників сільськогосподарської та харчової продукції з метою зростання та якісного розширення структури українського сільськогосподарського експорту, зокрема за рахунок товарів з більш високою доданою вартістю;

створення сприятливих умов для підвищення рівня інвестиційної привабливості агропромислового комплексу України;

створення ефективної системи підтримки українських сільськогосподарських виробників на зовнішніх ринках, у тому числі експортного кредитування та страхування;

інтеграція України до загальноєвропейського економічного простору через створення економічно обґрунтованих ЗВТ з ЄС та Європейською асоціацією вільної торгівлі на основі моделі, яка в середньостроковій перспективі передбачатиме інтеграцію до внутрішнього ринку ЄС та можливість ведення Україною ефективної зовнішньоекономічної та торговельної політики;

запровадження якісно нової системи стратегічного планування, залучення, ефективного використання та моніторингу зовнішньої допомоги з метою її оптимального використання для сприяння реформам в агропромисловому комплексі України;

забезпечення єдиного цілісного підходу до міжнародної економічної інтеграції та співпраці;

відповідність зовнішньоекономічних пріоритетів потребам економіки, стратегічним пріоритетам її розвитку на середньо- та довгострокову перспективу, а також концепції внутрішніх реформ;

врахування інтересів економічної безпеки в процесі міжнародної економічної інтеграції та співпраці;

спрямованість внутрішніх реформ на досягнення відповідності українського законодавства нормам і стандартам ЄС;

поглиблення економічної інтеграції на основі економічно обґрунтованих моделей, забезпечення їх взаємодоповнюваності та гармонійності в контексті реалізації зовнішньоекономічних пріоритетів;

використання інструментарію, який пов'язаний з членством в СОТ;

використання можливостей, які випливають з членства України в міжнародних економічних організаціях, зокрема міжнародних фінансових інституціях;

посилення співпраці з іншими міжнародними організаціями, передусім, з Організацією економічного співробітництва та розвитку (далі - ОЕСР) та приєднання до цієї організації в середньостроковій перспективі;

використання інституційних та організаційних механізмів адаптації законодавства України до acquis communautaire;

реалізація домовленостей та здійснення відповідних реформ в контексті:

- створення ЗВТ;

- реалізації стратегій поглиблення економічного співробітництва з ключовими торговельними партнерами;

- виконання двосторонніх та багатосторонніх міжнародних програм.

III. Необхідні заходи

Вироблення комплексної концепції зовнішньоекономічної та торговельної політики України на основі стратегічних пріоритетів розвитку економіки на середньо- та довгострокову перспективу, яка б включала наступні елементи:

1. Використання механізмів СОТ для просування та захисту економічних інтересів:

- ліберальний торговельний режим дає право Україні, користуючись своїм членством, добиватись відкриття ринків країн-кандидатів в рамках переговорів про вступ країн до СОТ, і потенційно також в рамках інших торговельних переговорів як у раунді Доха-розвиток, так і в рамках створення ЗВТ з країнами-членами і не членами СОТ. Останні зазвичай декларують готовність будувати ЗВТ на принципах і правилах СОТ;

- членство у СОТ дозволяє Україні здійснювати ретельний моніторинг торговельних режимів інших країн, зміни умов доступу на ринки товарів, послуг, торговельні обмеження і бар'єри та вчасно реагувати, використовуючи наявний юридичний інструментарій СОТ з метою забезпечення усунення будь-якої дискримінації в торгівлі для України на ринках, де вона вже присутня;

- загалом, СОТ повинен стати базовим інструментом здійснення торговельної політики України. Порівняна легкість організації контактів у будь-якому форматі (дво- та багатосторонні, загальнополітичні чи вузькопрофільні) має активно використовуватися як ґрунт для подальшого розвитку двосторонніх торговельно-економічних відносин як з членами СОТ, так і з країнами, що до неї вступають;

- важливим є забезпечення в рамках Доха раунду не лише покращення доступу до ринків держав СОТ шляхом зменшення цими країнами рівня діючих тарифів та обсягів субсидій, але й забезпечення прийнятності для України нових правил здійснення торгівлі, зокрема в сфері митних питань та спрощення торгівлі, а також захисту прав інтелектуальної власності.

2. Важливим елементом інтеграції України у світові економічні процеси є співпраця з ОЕСР, в рамках якої можна сприяти імплементації в Україні найкращих практик економічної політики, отримати різнобічну економічну та торговельну інформацію (що сприятиме побудові економічно обґрунтованої торговельної політики), а також здійснити кваліфіковану та незалежну оцінку якості економічної політики та регуляторного середовища України.

Для цих цілей слід активізувати співробітництво з ОЕСР в рамках наявних механізмів; посилення внутрішньої координації співпраці з ОЕСР; набуття членства в ОЕСР у середньостроковій перспективі.

3. Укладення угод про вільну торгівлю як інтеграційного, так і преференційного характеру.

Ефективне використання можливостей вільної торгівлі вимагає здійснення комплексного аналізу переваг та ризиків створення ЗВТ з метою:

- визначення перспективних партнерів для укладення угод про вільну торгівлю, а також пріоритетності їх укладення з партнерами, з якими вже розпочався переговорний процес, виходячи із загальної стратегії зовнішньоекономічної та торговельної політики України;

- моделювання оптимальних параметрів ЗВТ та врахування інтересів сільськогосподарської галузі української економіки в рамках уже започаткованих переговорів, у тому числі із залученням фахової експертної допомоги;

- початок переговорів/консультацій стосовно укладення угод про вільну торгівлю з новими перспективними торговельними партнерами протягом 2011 - 2014 років.

4. Поглиблена та всеохоплююча ЗВТ з ЄС визначатиме траєкторію розвитку української економіки та можливості для розвитку зовнішньої торгівлі на довгострокову перспективу. В рамках переговорного процесу з ЄС важливо закріпити максимально оптимальні для України параметри майбутньої ЗВТ з метою її спрямованості на формування розвиненої конкурентоспроможної ринкової економіки відповідно до національних стратегічних пріоритетів, розвиток її ключових галузей та здійснення системних внутрішніх реформ, націлених на підвищення загального добробуту населення.

Створення поглибленої та всеохоплюючої ЗВТ з ЄС вимагає здійснення на горизонтальному рівні низки підготовчих заходів, а також реалізації конкретних секторальних реформ.

В контексті створення ЗВТ Україна повинна здійснити комплексне реформування системи санітарних та фітосанітарних заходів. Реформи у цих сферах є визначальною передумовою для відкриття доступу на ринок ЄС українській сільськогосподарській продукції (включаючи продукцію харчової промисловості), а також важливим чинником для заохочення інвестицій у реальне виробництво на території України.

Для реформування системи технічного регулювання та стандартизації необхідно:

- спростити порядок введення продукції на ринок;

- вжити заходів з метою забезпечення зовнішнього визнання національних органів акредитації;

- посилити ефективність контролю за загальною безпечністю продукції шляхом розмежування функцій стандартизації, метрології та акредитації;

- забезпечити відповідність бази технічних регламентів вимогам Угоди СОТ про технічні бар'єри в торгівлі та в подальшому законодавству ЄС.

Комплексне реформування системи контролю за безпечністю харчових продуктів передбачає:

- посилення ефективності контролю за безпечністю продукції (введення принципу відповідальності виробника);

- запровадження інтегрованої системи контролю за безпечністю харчових продуктів за принципом "від лану до столу" відповідно до практики ЄС;

- введення чітких зобов'язань для виробників шляхом запровадження Системи управляння безпечністю харчових продуктів НАССР;

- удосконалення державного контролю щодо безпечності та якості харчових продуктів з урахуванням європейських вимог (регламенти ЄС N 852/2004, N 853/2004, N 884/2004).

5. Створення ЗВТ держав - учасниць СНД та виконання Стратегії економічного розвитку держав - учасниць СНД до 2020 року:

- укладення нового договору про ЗВТ держав - учасниць СНД, побудованого на основі норм та правил СОТ, що має замінити діючу Угоду про створення зони вільної торгівлі СНД від 15 квітня 1994 року;

- оцінка прийнятих на урядовому рівні застережень до Стратегії економічного розвитку держав - учасниць СНД до 2020 року та Плану заходів з реалізації першого етапу (2009 - 2011 роки) вищезазначеної Стратегії;

- розробка та прийняття на національному рівні Плану заходів щодо реалізації Стратегії економічного розвитку держав - учасниць СНД до 2020 року.

6. Активізація торговельно-економічного співробітництва з перспективними торговельними партнерами (Російська Федерація, США, Китай, Індія, Бразилія, Японія, Південна Корея, Канада, окремі країни Африки, Південно-Східної Азії та Близького Сходу).

- запровадження посади радника (аташе) з питань сільського господарства при посольствах України за кордоном, що дозволить покращити роботу з питань просування агропродовольчої продукції на зовнішні ринки, отримувати оперативну інформацію про цінову кон'юнктуру на основних сільськогосподарських ринках, інформування стосовно проведення в інших країнах світу тендерних закупівель основних видів товарів;

- забезпечення за допомогою політико-дипломатичних, фінансових та економіко-правових важелів розширення присутності на перспективних торговельних ринках української продукції, у тому числі шляхом нарощування частки експорту продукції з високою доданою вартістю;

- розробка та реалізація заходів, спрямованих на залучення зовнішніх інвестицій, у тому числі від фінансових організацій, для модернізації вітчизняної економіки та створення імпортозаміщуючих виробництв;

- розробка та реалізація конкретних заходів щодо розвитку торговельно-економічного співробітництва, у тому числі за окремими галузевими напрямками та на міжрегіональному рівні;

- подальший розвиток договірно-правової бази (міжурядових та міжвідомчих угод, двосторонніх програм розвитку торговельно-економічного співробітництва).

7. Запровадження якісно нової системи стратегічного планування, залучення, ефективного використання та моніторингу технічної допомоги з метою єдиної координації, якісного підвищення її ефективності та прозорості процесу відбору проектів та їх подальшого супроводу:

- принциповими елементами нового механізму координації зовнішньої допомоги мають стати призначення національного координатора та створення консультативної ради за участю представників Мінагрополітики України, громадських організацій та донорів;

- важливим є вирішення питання співфінансування Україною проектів допомоги ЄС, що є визначальною умовою отримання ресурсів ЄС в багатьох сферах.

8. Впровадження в Україні сортової сертифікації насіння за схемами ОЕСР, видання єдиних сортових документів на насіння з метою забезпечення повноправної участі у міжнародній торгівлі насінням, підвищення сортової чистоти вітчизняного насіннєвого матеріалу, зростання урожайності основних сільськогосподарських культур:

- проведення роботи з виконання внутрішніх процедур приєднання до Схем та передбачення коштів для виконання фінансових зобов'язань, що випливають з членства у Схемах;

- приведення у відповідність до міжнародних вимог польової та лабораторної оцінки посівного матеріалу;

- продовження роботи з приведення у відповідність до вимог ОЕСР нормативно-правових та спеціальних актів, стандартів, а також інших документів, пов'язаних з сертифікацією насіння в Україні;

- впровадження маркування насіння всіх сільськогосподарських культур в Україні, підтвердження сортової ідентифікації висіяного насіння під час проведення апробації, проведення контролю обсягів виробленого та реалізованого насіння та виконання міжнародних вимог при експортуванні насіння за межі України.

9. Здійснення середньо- та довготермінового кредитування приватних сільськогосподарських підприємств та кооперативів з метою розширення їх експортної діяльності та сприяння виходу на зовнішні ринки.

- проведення відповідних переговорів та здійснення заходів щодо започаткування нових програм співпраці міжнародних фінансових організацій з Національним банком України з метою підтримки кредитування середнього бізнесу у здійсненні експортної діяльності.

10. Налагодження інституційних та організаційних засад взаємодії (потенційних) українських експортерів сільськогосподарської та харчової продукції із органами державної влади та управління щодо сприяння експорту:

- формування ефективних інструментів взаємодії органів державної влади і управління, в першу чергу Міністерства економічного розвитку і торгівлі, Міністерства аграрної політики та продовольства і Міністерства закордонних справ з метою ефективного відстоювання інтересів підприємств агропромислового комплексу при здійсненні експортних операцій;

- проведення відповідно до запитів (потенційних) експортерів аналізу ринкової ситуації в країнах, що є (можуть стати) покупцями української продукції агропромислового комплексу (рівень цін, митно-тарифний режим, нетарифні бар'єри) із чіткою процедурою та термінами виконання такої роботи;

- сприяння експортерам сільськогосподарської та харчової продукції в ознайомленні з правилами зовнішньої торгівлі, укладення контрактів та їх страхування;

- обмін зовнішньоторговельною статистикою із країнами - потенційними покупцями української продукції агропромислового комплексу з метою визначення можливостей для збуту продукції українського походження.

11. Спільне із асоціаціями та громадськими об'єднаннями агропромислового комплексу проведення заходів із просування вітчизняної продукції на закордонні ринки на умовах паритетного фінансування таких заходів та за ініціативою аграрних об'єднань.

 

Директор департаменту
зовнішньоекономічних зв'язків

Т. А. Качка

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали